Гіркий  досвід нерозуміння

Попри спільні, здавалося б, проблеми, - як-не-як, всі ми люди, тож однаково переймаємося дітьми, побутом, негараздами, відзначаємо однакові свята тощо, - попри те, що Галичина, зокрема, купа моїх знайомих, сховали до кишені притаманний нам гонор і містечкове месіанство, і коже по-своєму хоче допомогти Великій Україні, зокрема – Сходу, нема на те ради… Донбас і досі залишився якимось чудернацьким, аби не сказати макабричним, заказником совка. Сьогодні я не добиратиму слів, як намагаюся робити завжди, щоб, бува, не нашкодити. Спробую бути максимально точним у формулюваннях.

Отже, кілька днів тому випало мені бути учасником скайп-конференції між Львовом і Луганськом, точніше, між кількома тутешніми ентузіастами, які, мабуть, є останніми могіканами, що вірять у можливість порозуміння, і прес-центром так званого «народного ополчєнія» (ще вчора я, мабуть, уникнув би цього «так зване», тепер ні).

Про що хотіли поговорити? Про те, як хутчіш завершити війну, як знайти точки дотику. Про шляхи допомоги, про те, як жити далі. В одній країні. У відповідь – несподівані для інтелігентної публіки Львова звинувачення у фашизмі, мовляв, дайте нам спокій, ми у своїй ЛНР самі розберемося. Одне слово – махровий совок і «вата».

Читач скаже, - а чи можна було сподіватися на інше? Я, принаймні, сподівався на все. Не очікував лише одного – різкого несприйняття будь-яких натяків на інтелектуальний дискурс. Двоє огрядних парубків, виставивши поперед себе бабусю-безхатченка (каже, що її оселю розбомбили укри) і студентку (у неї майбутній диплом Московського вузу, філія якого у Луганську), мабуть, горіли бажанням «вхопитися за револьвер», коли львів’яни пробували говорити щось про святе відчуття батьківщини, про історію, зрештою, наводили аргументи, відомі всім, - про російську агресію, про російський же «развод» мешканців ЛНР/ДНР, про очевидну природу Революції Гідності у країні, згвалтованій «золотим батоном».

Ні, і ще раз ні... Очевидна технологія лугандонівських верховодів полягає у тому, аби геть звести до мінімуму пошуки причин. Вони оперують лише наслідками – сьогодні і вже, - причому, ці наслідки вкладають в уста люмпенів, замикаючи коло тем побутовістикою. Нам зле, винні – бандеровци, ми – святі, ми дамо собі ради. Однак, коли мова заходить про відповідальність – знову істерика і рухи у напрямку «кобури».

Ок, сказали ми у Львові. Оскільки ви – поважна «еліта», яка провела «референдум», яка перебрала на себе владу, то чому скаржитеся на «хунту»? Урядуйте, товаріщі, скільки заманеться. Але, перепрошуємо, влада – то не тільки унітази зі стразами, але й пенсії для стариків (серед них – і «дєди, шо воєвалі»), соціальні виплати неімущим. Влада – то відповідальність.

У висліді наше не надто вишукане спілкування перервала рішуча ведуча зі Львова.

Ото думаю тепер про те, скільки зусиль змарновано, і скільки ще піде з вітром щирих альструїстичних починань прихильників єдиної України. І про те, як бути далі. Добре, - Україна переможе у цій війні, - безсумнівно. Але чи під силу буде їй, розореній януковичами, путінами і власними олігархами, взяти на себе хрест повоєнного Донбасу? Чи стане сили її патріотам вкладати туди кошти, мізки, кров і піт, аби у висліді почути звичне – «бандеровци», «каратєлі»?.

Може, й справді дамо Донбасу пожити осібно? Росія його не потребує, а ми – зведемо стіну (якщо кошти не осядуть в офшорах). Може, тоді, по горло наївшись плодів «своєї» влади, Донбас зможе оцінити наші зусилля? Чи проситиметься назад, додому, - не відомо. Але бодай зрозуміти, хто хотів йому добра, хто заварював цю криваву кашу, - зможе. А це, скажу я вам, вже результат...

Ігор Гулик. Ілюстрація: gazeta.ua

Замість постскриптуму: «В сознании человека русского мира закон всегда соотносится с внутренним эмоциональным пониманием справедливости. Если закон этому пониманию не соответствует, то исполнять его не надо. Это и есть особая загадочная русская душа.

На это упирает и гос. пропаганда. Распятые мальчики, выжженные хунтой села Донбасса и т.д., все это давит на эмоции, не имея доказательств и фактов, ибо они в русском мире вторичны.

«Почему решили присоединить Крым?»
«А вы что хотите, что б там всех сожгли, как в Одессе?»

Кирилл Литвин. О цивилизационной разнице. Руфабула 

На добраніч:)

Юджіо Мабучі. "Брехня"

Страна, которую ломает

Автор: Андрєй Скляров . Джерело: Руфабула

Россия это наркоман. Наркоман со стажем. Ее такой сделали, насильно посадили на нефтяную иглу, не дав пойти по пути инноваций в 70-е годы. Брежневскому руководству было легче гнать по венам страны нефтедоллары, вызывая у экономики привыкание к ним. Лишь бы не менять ничего. Лишь бы было стабильно. Вот и понесло ее по наклонной. 

Далі: тут

Ілюстрація:  Руфабула

Навіщо Кузьмін витяг з  шухляди справу проти Кучми

Автор: Тарас Клочко . Джерело: Espreso.ТВ

За першою та найбільш вірогідною версією, поява Кузьміна означає, що він вступив у гру проти мільярдера та зятя Кучми Віктора Пінчука на боці його давнього конкурента Ігоря Коломойського. Як відомо, Лондонський суд уже більше року розглядає суперечку Коломойського та Пінчука щодо прав на акції Криворізьким залізорудним комбінатом. Позов до суду спрямував Пінчук, який вимагає, щоб Коломойський та його партнер Геннадій Боголюбов передали йому акції комбінату, за які Пінчук нібито заплатив $143 млн., звинувачуючи Коломойського в рейдерському захопленні підприємства. На думку багатьох юристів, Пінчук має всі шанси виграти суд.

Далі: тут

Ілюстрація:  vidomosti-ua.com

Президент РФ взял всех в заложники, спасая свою шкуру от Гааги

Автор: Cлава Рабіновіч . Джерело: Новое время

Вместо того чтобы предстать перед международным военным трибуналом, он сидит на своей пресс-конференции и вещает, упиваясь собственной важностью. Не говоря ничего, кроме лжи, дезинформации, архаики и всякой подобной требухи, включая «тезисы» об экономике и финансах. Не упомянув ни разу о катастрофическом повышении цен. Наплевав на разрушение среднего класса России (которого по счёту).

А Украина продолжает сидеть и наматывать сопли на кулак. Пётр Порошенко, вместо того, чтобы лоббировать Вашингтон и Брюссель и быть лидером международного политического и юридического процесса, позволяющего признать Россию как страну, поддерживающую международный терроризм, как страну-агрессора, совершающего военные преступления, не только не рвёт дипломатических отношений с Российской Федерацией, но и о чём-то разговаривает с Путиным по телефону. С международным военным преступником, напавшим на его страну.

Далі: тут

Ілюстрація:  voronz.in.ua

Путін знає, що йому загрожує "м'який" палацовий переворот

Автор: Джошуа Яффа . Джерела: Bloomberg Businessweek, УНІАН

Путін знає, що найбільша загроза для його правління походить не від вулиць, а від його воріт його "палацу". Верхівка еліти може через "м'який" переворот замінити його на більш прийнятну фігуру. І такий сценарій є більш ймовірним, ніж акції протесту опозиції.

"Знаючи ці небезпеки, інстинкти Путіна параної і самозбереження, швидше за все, штовхнуть його на "перезавантаження"", - йдеться у публікації. Не дивно, що в період падіння економіки, його близькі друзі зуміли зберегти доступ до "щедростям" держави: компанії Аркадія Ротенберга і Геннадія Тимченко отримали більше державних контрактів в цьому році, ніж у минулому.
Далі: тут

Ілюстрація: Reuters

Укрощение харизмы 

Почему пресс-конференцию Путина можно было завершить на пятой минуте

Автор: Міхаїл Фішман. Джерело: Сноб

Неслучайно мысль о том, что пресс-конференцию, по-хорошему, пора бы и завершить, прозвучала уже на пятой минуте. Пусть и несмешной шуткой. Логика у всех выступлений Владимира Путина одинаковая, и он уже давно не требует верить каждому его слову. Он и его сторонники живут в пространстве мифа, где Мадлен Олбрайт уже простерла над Сибирью свои крыла, а грань между патриотом и предателем неопределенна, расплывчата и тонка.

Так было почти всегда, но теперь мифотворчество дает сбой, с ним происходит что-то похожее на то, что случается с фильмом, где в кадре по какой-то технической оплошности постоянно маячит навесной микрофон для съемок. Вроде ерунда, а смотреть становится невозможно. Как будто пришел в кино, но попал не в зал, а по другую сторону экрана

Далі: тут

Ілюстрація: Bridgemanart/Fotodom

Перестройкой государства  должен управлять Яценюк

Автор: Катрін Кальвайт. Джерело: Süddeutsche Zeitung. Переклад: УНІАН

Арсений Яценюк достаточно уверен в себе. Премьер-министр Украины уже давно присутствует в украинских средствах массовой информации, и его хорошо принимают не только дома, но и – благодаря его беглому английскому и иногда довольно пафосной манере говорить – на Западе. Тем не менее, он борется за политическое выживание. И с ним не только его правительство, но и вся страна.

Поскольку растет давление, ЕС ставит условия последующей столь необходимой финансовой помощи: глубокие, видимые реформы. И все больше украинцев считают, что их страна развивается в неправильном направлении. Они требуют: глубоких, видимых реформ. Поскольку они избрали это правительство – и с ним Арсения Яценюка - в октябре, но последние опросы общественного мнения разделились: уверенность в будущем снижается, но доверие к премьер-министру и президенту остается на том же уровне. Они должны все уладить. И быстро.
Далі: тут

Ілюстрація: radiosvoboda.org

Недофюрер недоимперии

Автор: Андрєй Піонтковскій. Джерело: Радио Свобода

Вышедший из гущи ментовской писатель земли русской Прилепин, например, в отличие от американца Хемингуэя, британца Оруэлла или француза Мальро предпочитает, сберегая себя любимого для московских презентаций и фуршетов, бросать в топку украинской Вандеи своих читателей и героев вплоть до последнего из поверивших ему провинциальных Санек. На грузовичках с Шаргуновым туда и в рефрижераторах обратно. Впрочем, профилактическая утилизация пассионарных Санек, будущих потенциальных лидеров социального бунта, входит и в набор фундаментальных целей национального вождя, который по своему внутреннему призванию гораздо более склонен к собиранию американских долларов, нежели русских земель. Так Путин и Прилепин трогательно нашли друг друга на общем поприще нейтрализации нежелательного социального материала.

Далі: тут

Ілюстрація: newsland.com

Всемирная история девальваций 

От краха режима до  процветания

Автори: Максім Саморуков, Алєксандр Баунов. Джерело: Слон

Девальвация – явление гораздо более частое и повсеместное, чем принято думать. Курс национальной валюты время от времени резко падает не только у Мугабе, Милошевича или разбуянившейся авторитарной России. И даже не только у беспокойных стран третьего мира. Такое случается и с вполне благополучными государствами Восточной Европы, и даже с образцами надежности и процветания – странами Скандинавии. Всего несколько лет назад их северные кроны падали к доллару в полтора, а некоторые – и в два раза.

Однако тяжесть негативных последствий девальвации гораздо больше зависит не от скорости и не от глубины падения курса, а от того, насколько власти страны способны адекватно реагировать на изменившуюся реальность

Далі: тут

Ілюстрація: Слон

Лепет оправданья

Автор: Ілья Мільштейн. Джерело: Грани

Все тот же медведь. Все тот же Лермонтов с призывом умереть под Москвой. Все те же американцы, которые пытают узников, летают над нами, пока мы слабые, и расширяются на восток. Все тот же Путин, и надо бы выключить телевизор, но вопросы иногда гораздо интересней ответов, и сюжет понемногу затягивает.

Кроме того, это все-таки новая пьеса. Как минимум в новых декорациях, среди которых можно разглядеть световые табло в обменниках и на тех биржах, где котируется нефть. Короче говоря, Владимир Путин впервые проводил свой сеанс коллективной вербовки в условиях экономической катастрофы и холодной войны. В той небывалой за все 15 лет его правления ситуации, которую он создал сам, обрушив страну на головы соотечественников.

Оттого знакомые образы, стихи и прозаические отрывки обогащались свежими цитатами.

Далі: тут

Ілюстрація: liveinternet.ru

Революцію в Росії ініціюють  олігархи

Джерела: DW, УНІАН

Експерти вважають, що для соціальних вибухів або інших потрясінь час ще не настав, незважаючи на економічну ситуацію, що погіршується. "У мене поки немає відчуття, що в Росії можливі масові протести на зразок українського Майдану, - говорить Дмитро Травін. - Думаю, що погіршення становища російських громадян поки ще не настільки велике. Але в кінцевому підсумку все залежатиме від цін на нафту. Якщо падіння буде порівняне з тим, яке було в 1998 році, зарплати будуть знижуватися, а ціни - зростатимуть, то тоді навряд чи нинішній політичний режим протримається довго".

Віктор Воронков вважає, що якщо в Росії в найближчі два роки і відбудеться зміна лідера, то станеться це "не завдяки соціальній активності суспільства, а палацовому олігархічному перевороту"

Далі: тут

Ілюстрація: rus-obr.ru

У Києві схопили терористку

Джерело: Українська правда

Контррозвідка СБУ запобігла теракту в центрі Києва.

Про це на брифінгу в п'ятницю розповів радник глави СБУ Маркіян Лубківський.

"СБУ затримала диверсантку, яка хотіла рознести пів-Глобуса в Києві за допомогою привезеної з зони АТО вибухівки", - сказав він.

Далі: тут

Ілюстрація:  СБУ

Слідство встановило  спільників терористів, які збили боїнг над Донеччиною

Джерело: Українська правда

Міжнародне слідство розглядає чотири версії катастрофи у Донецькій області Боїнга, що належить Малайзійським авіалініям.

Про це повідомив керівник Головного слідчого управління СБУ Василь Вовк.

За його словами, зокрема, розглядаються версії збиття літака ракетою "земля-повітря". Такі дані, за словами Вовка, базуються на трьох експертизах уламків літака, проведених у Великобританії та Нідерландах, в також на аналізі чорних скриньок.

Далі: тут

Ілюстрація:  gorod55.ru

Дипломатия с РФ не работает 

Семь ключевых тезисов первого интервью Турчинова на посту секретаря СНБО

Автор: Петр Шуклинов. Джерело: ЛИГАБизнесИнформ, Новое время

Александр Турчинов дал первое интервью в новой для себя должности секретаря СНБО.

Приводим восемь ключевых тезисов, озвученных им для ЛИГАБизнесИнформ.

Далі: тут

Ілюстрація:  РНБО

Заблуждения Владимира Путина

Автор: Девід Крамер: Джерело: The American Interest. Переклад: inosmi.ru

Путину нужно взглянуть в зеркало, если он хочет увидеть, что в России прогнило. Вина за российский экономический кризис и за политическую изоляцию страны лежит не на Западе, а на его руководстве, хотя Путин часто указывает пальцем в нашем направлении. Именно он отказался диверсифицировать российскую экономику, снижая ее зависимость от экспорта природных ресурсов. Именно Путин вторгся на территорию Украины и угрожает другим соседям, которые стремятся к демократизации и к интеграции с Западом — именно Путин демонизирует Запад и Соединенные Штаты в попытке оправдать свои безнравственные и самовластные методы правления.

Далі: тут

Ілюстрація:  AP

Туда и обратно

Автор: Дмітрій Бутрін: Джерело: inliberty.ru

Русские свободные люди по всему миру, прикинув валютные курсы, пьют свой дешевый ром в обалдении. Они тоже русский мир, но девальвация рубля в два раза — это сокращение доходов из России хорошо если в те же два раза. Не бывает, увы, дауншифтинга такого, чтобы это не было связано с нефтяными ценами: даже если дело не в Бабушкинской, русские беглецы за три моря работают на русские компании (сворачивающие аутсорсинг, как и основной бизнес), обслуживают русских туристов (поток которых после Нового года, видимо, будет струйкой), консультируют русских инвесторов, переводят русские документы, помогают русским сбежать от Путина; как правило, даже хорошо оттолкнувшиеся от родного дна беглецы привязаны к России таким числом незаметных экономических нитей, что экономический кризис в России мимо точно не пролетит. Само по себе это явление, русские беглецы, определялось последние годы именно избытком нефтяной пены на экономике только одной страны.

Далі: тут

Ілюстрація: kiev-media.com.ua

Путин вступил на путь Чаушеску

Автор: Роман Попков: Джерело: Открытая Россия

22 декабря Чаушеску вместе с женой Еленой покинул охваченный восстанием Бухарест на вертолете. В городе Тырговиште правящая чета была задержана военными. 25 декабря, в ходе скоротечного трибунала, Николае и Елену Чаушеску признали виновными в геноциде собственного народа, развале экономики, расхищении государственной собственности. Супругов приговорили к расстрелу, приговор был приведен в исполнение в тот же день.

Далі: тут

Ілюстрація: Открытая Россия