Антиєвропейська риторика очільника російського міністерства закордонних справ Сєрґєя Лаврова на зустрічі з главою зовнішньополітичного відомства ЄС Жозепом Боррелем логічно продовжилася в інтерв'ю "сумної конячки" YouTube-каналу "Соловйов Live" минулого тижня.
Там Лавров не обмежився сумнівно дипломатичними фразами про "ненадійність Євросоюзу", як партнера, а вивалив усе, що, слід думати, у голові Владіміра Путіна. Кремлівському диктатору, вочевидь, дуже дошкуляють санкції Заходу (ЄС якраз має намір продовжити їх у березні), тож Москва не добирає слів. Лавров відверто сказав про готовність "розірвати зв'язки" з ЄС: "У випадку, якщо ще раз побачимо (як уже відчули неодноразово), що в якихось областях накладаються санкції, що створюють ризики для нашої економіки, в тому числі в найбільш чутливих сферах. Ми не хочемо ізолюватися від світового життя, але треба бути готовим до цього. Хочеш миру - готуйся до війни", - сказав керівник МЗС Росії.
Гадаю, що путінський режим свідомо обрав політику
ізоляціонізму. Надії на те, що з часом "розсмокчуться" проблеми
анексованого Криму та окупованого Донбасу, забудуться і MH17, і безпрецедентне
втручання в американські вибори, терористично-хімічні атаки проти власних
співвітчизників Скріпалів та Навального, зрештою, ув'язнення останнього, виявилися марними. Реакція
світової спільноти була і залишилася цілком адекватною як на поведінку
міжнародного гопника, - спокій і економічний зашморг. Тому Путіну і його каґебешній
камарильї вибирати особливо й не доводиться. Окрім як зведення новітньої
залізної завіси і побудова суспільства за зразком північно-корейської деспотії.
Тим паче, що особливого спротиву з боку російського суспільства режим не
відчуває: акції на підтримку Навального виявилися комариними укусами для
системі, збудованій на досвіді сталінсько-брежнєвських диктатур, просякнутій
недовірою і страхом обивателя перед всесильною державною машиною.
Колись, ще у тридцятих роках минулого століття, Андрєй
Платонов написав повість "Котлован", у якій зумів достеменно
розповісти про відчуття і приниження людини у комуністичній системі. Цей твір
несподівано став актуальним для нинішньої Росії. "Вощєв (герой повісті. – Авт.) з переляком дивився на тварин через отвір у брамі; його дивував
душевний спокій ремигаючої худоби, так ніби всі коні з точністю переконалися у
колгоспному сенсі життя".
Якщо хтось з-поза меж ерефії ще плекає якісь сподівання
на роль російських інтелектуалів, митців чи журналістів, то, на жаль, є
невиправним оптимістом. Ті, хто невдоволений системою – або за ґратами, або ж у
внутрішній еміграції. Ті, хто має можливість працювати, – на службі у режиму.
Ба більше, - допомагають кремлівській зграї готувати країну і земляків до
протистояння із
"загниваючим Заходом", аж до війни з ним. Промовистий факт: згідно із недавніми дослідженнями соціологічного Левада-центру, серед росіян, які
отримують інформацію з інтернету, 43% вважають, що країна рухається
"правильним шляхом", а рівень схвалення президента Путіна після
показу "палацу" (фільм Навального про розкішний маєток президента РФ у Геленджику. -
Авт.) становить 64%.
Минулого тижня зовні ліберальна "Новая Газета"
опублікувала дивний за своїм змістом і сенсами текст "Викрадення Європи
2.0". Це – маніфест режисера, художнього керівника Театру на Малій Бронній
Константіна Боґомолова, за сумісництвом – чоловіка відомої Ксєнії Собчак.
Одразу ж після публікації опусу, в якому Європу названо "новим етичним
рейхом", з'явилося велике інтерв'ю з автором на такому ж позірно "ліберальному" інтернет-ресурсі
"Медуза".
Боґомолов, без зайвих вивертів і фігових листочків, констатує,
що, мовляв Росія, "за збігом обставин виявилася у хвості безумного потяга,
який мчить у босхівське пекло, де нас зустрінуть мультикультурні
гендерно-нейтральні чорти". "Сучасний західний світ, - веде далі
Боґомолов, - формується у Новий етичний рейх зі своєю ідеологією – "новою
етикою". Націонал-соціалізм у минулому. Перед нами – етичний соціалізм.
Квір-соціалізм". А роль компаній Siemens, Boss і Volkswagen, які працювали на гітлеризм минулого століття, тепер виконують Google, Apple и Facebook. "Нацики" змінилися таким же агресивним і так само спраглим
тотального переформатування світу мікстом квір-активістів, фем-фанатиків і
екопсихопатів".
Упізнавана риторика, - чи не так? Адже Майдан і
українських патріотів, а відтак і постмайданну владу російські пропагандисти
одразу охрестили "фашистами". І "насєлєніє", ретельно
зазомбоване "побєдобєсієм" і "месіанством Рассеі",
проковтнуло цей міф, повіривши у нього з пів слова. А пізніше з піною на вустах
гвалтувало "Кримнаш!" і "Донбаснаш!". І рушало на Схід
України "пострєлять хохлов". Натхненне "новою етикою"
"православних скрєп", божевільними стрєлковськими проєктами "Новоросії",
середньовічними світоглядними вивихами Поклонской і "Ізборскаго
клуба".
В Україні вся ця нечисть зазнала фіаско. Бліц-кріґу не
вийшло. Тож чоловік Собчак, яка, нагадаю, свого часу філігранно виконала роль
технічної кандидатки Путіна на президентських виборах, не бачить іншого виходу.
Лише "просто відчепити цей вагон, перехреститися і почати будувати свій
світ". Ось так, - "ми свой, ми новий мір построим…".
Думаю, що "маніфест" Боґомолова разом з маячнею
Суркова про "глубінне государство" стануть підвалинами рашистської
ідеології, яку важко назвати новою. Бо ж свого часу схоже декларував Кім Ир
Сен, сформулювавши ідеї "чучхе". Але, як колись зауважив один з
російських філософів, "якщо у Росії і є свій особливий шлях, то він,
безумовно, пролягає між Арбатом і Твєрской"…
Ілюстрація: Сєрґєй Йолкін
Підписуйтеся на мій Telegram-канал
