Стало страшнее и яснее

Автор: Георгій Сатаров. Джерело: Эхо Москвы

Мы еще раз сталкиваемся с важнейшей проблемой: сетевой структуре терроризма противостоят централизованные структуры традиционного государств модерна. Это безнадежно. Это — часть кризиса государства модерна, начавшегося не сегодня. Сетевому врагу может противостоять только сетевой отпор. На то же самое напоролся еще Наполеон в Испании в XIX веке.

Далі: тут

Ілюстрація: informator.su

История одного исхода

Автор: Валерій Пекар. Джерело: Новое время

Обычной смены поколений недостаточно. Если дети вырастают точными копиями своих родителей, то 40 лет ходить по пустыне — бесполезная трата времени. В конце концов, каждый ребенок вырастет таким же рабом. Более того, активно начнет искать себе рабовладельца. Секрет успеха заключается в том, чтобы дети не были похожи на родителей в своих поведенческих стереотипах, а для этого должны меняться не только родители, но и социальные институты. В нашем случае мы должны изменить институты, иначе непрерывно будем ходить по порочному кругу.

Далі: тут

Ілюстрація: hranive.ru

2014: останній рік епохи

Автор: Іван Колодій. Джерело: Українська правда

"Плато" заканчивается на постсоветском пространстве.

Примерно 20 лет назад на краю "плато" стояла Польша, 15 лет назад – Словакия и Болгария. А сейчас – Украина, Беларусь, Россия и Казахстан.

"Плато" переходит в зону резкого роста пространства свобод. На каждую единицу изменения в стремлении граждан бороться против коррупционного мягкого авторитаризма приходится значительная либерализация политических институтов – замена коррупционных практик правовыми.

В этой зоне активного роста свобод находится "развитый мир". В самой высокой точке – страны Скандинавии, Австралия и Новая Зеландия.

Далі: тут

Ілюстрація: Fb

Андрій Курков: На Донбасі сучасний літературний міф має перемогти радянський

Автор: Ольга Кутишенко. Джерело: Укрінформ

Відкидати можна лише те, що не має інтелектуального заряду, інтелектуальної цінності чи художньої. А те, що має цінність, має її будь-якою мовою. Тобто якщо Володимира Сорокіна перекладають на 20 мов світу, і він пише російською, це не означає, що його треба відкидати. Його світ визнає, до речі, він дуже поважає і любить Україну, ніколи не підтримував Путіна, і навпаки, виїхав зараз до Німеччини та живе в Берліні. Він теж частина російської культури, як його можна відкидати? Як можна Акуніна відкидати? Або Уліцьку. Тобто є справжнє, а справжнє не відкидається...

Далі: тут

Ілюстрація: Укрінформ

Как стать пророком

Автор: Максім Тєрскій. Джерело: Сноб

...для становления пророка важны - война, плюс новая церковь при жизни и качественный пиар после смерти. И тогда будь ты даже рябой и сухорукий, люди скажут: харизматик, эффективный менеджер и прочие глупости, которые говорят обычно люди.

Далі: тут

Ілюстрація: porjati.ru

Умберто Эко: «Кто ваш враг?»

Автор: Константін Мільчін. Джерело: expert.ru

Мы все немного расисты и нацисты, когда дело касается «других», особенно если они живут совсем рядом с нами. Вот эскимосы таких сильных чувств не вызывают: они слишком далеко от нас. Или, скажем, австралийские аборигены: против них ведь расисты не выступают. А вот против албанцев — пожалуйста. После Второй мировой войны вдруг обнаружилось, что итальянцы — нацисты и не любят румын, сербов и хорватов. Нацизм всегда иррационален, но он опирается на некоторые отрывочные факты. Многие иммигранты приезжают в Италию без документов, и среди них встречаются преступники. А среди людей с белой кожей преступников разве не бывает? Но нацист об этом не думает.

Далі: тут

Ілюстрація: Русский репортер

Сумний Святий вечір

Автор: Мирослав Маринович. Джерело: Lb

Й іроди чомусь не переводяться: виженеш одного, як біс вселяється в іншого. Усе за Гоголем… А ми чомусь не поспішаємо розгадувати, звідки ж це зло береться. І наче маємо для цього різдвяний вертеп, але ставимося до нього радше як до етнографічної памʼятки, яку треба зберегти незмінною, ніж як до інструмента декодування зла, яке в кожну епоху набуває нової подоби. Ніби не читаємо давньокиївських казок: одного разу зло обернеться пишноплідною яблунькою з отруйними плодами, іншого – чистою криницею з отруйною водою. І все це треба вчасно розгадати, бо другого шансу не буде.

Далі: тут

Ілюстрація: dt.ua

Слово за слово

Автор: Владімір Абарінов. Джерело: Радио Свобода

Будь они прокляты, эти "минуты роковые". У России таких минут наберется на столетие. Пора одуматься

Далі: тут

Ілюстрація: Larisa Malukova

Почему в России нет патриотизма?

Автор: Ігорь Чубайс. Джерело: Эхо Москвы

Евромайдан без патриотизма был бы невозможен, без идентичности нет субъекта гражданской активности. В Европу пришли страны Балтии, а не «облако в штанах», в Европу идет Украина, освобождающаяся от советчины и восстанавливающая самобытность. Поэтому Украина не исчезнет и не растворится в ЕС, она несет туда «свою краску», свой национальный опыт. Неудача российской демократической революции 1991 года связана с тем, что ценность патриотизма не была осознана. В этом серьезная ошибка тех, кто был лидером и определял характер происходивших тогда изменений. Поведение человека, не желающего замечать, что ему грозит идейная кастрация, принципиально отличается от действий того, кто это сознает. «ДНР» — не Украина, постсовок и «рашка г...» — не Россия...

Далі: тут

Ілюстрація: cogita.ru

Рентген російської революції

Автор: Михайло Бублик. Джерело: Укрінформ

Як справжній учений, Салтиков вивчав сучасне йому російське суспільство в історичному аспекті, заглиблюючись у ті часи, коли «ни вероисповедания, ни образа правления эти племена не имели, заменяя все сие тем, что постоянно враждовали между собою». І далі – прецікавий штрих: «Заключали союзы, объявляли войны, мирились, клялись друг другу в дружбе и верности, когда же лгали, то прибавляли «да будет мне стыдно» и были наперед уверены, что «стыд глаза не выест». Таким образом, взаимно разорили они свои земли, взаимно надругались над своими женами и девами и в то же время гордились тем, что радушны и гостеприимны». Таке враження, ніби який-небудь «Левада-Центр» зробив зріз нинішнього російського суспільства.

Далі: тут

Ілюстрація: pikabu.ru

Новий рік не принесе Росії змін, її політичний час завмер

Джерело: New York Times. Виклад: dt.ua

Одна з причин, чому Москва не синхронізувалася з більшістю своїх сусідів у тому, що Росія ніколи не розглядала перспективу приєднатися до Європейського Союзу. Приєднання до ЄС Чехії, Естонії та Польщі дало потужний поштовх розвитку цих країн. Ці країни втекли від Росії в бік Європи. "Росія не змогла втекти від себе", - йдеться в статті.

Але є ще більш важлива відмінність, філософ румунського походження Еміль Циоран назвав його "історичної запізненням". Протягом десятиліть Росія змогла витримати тривалі періоди бездіяльності з актуальних питань, в основному через страх. Царі відклали скасування кріпосного права на десятиліття, тому що вони боялися, що цей крок міг би порушити крихкий статус-кво між дворянством і селянством. Коли реформа нарешті стартувала, не було захисту від революційних закликів до перерозподілу земель.

Далі: тут

Ілюстрація: stihi.ru

2014 год – конец иллюзиона?

Автор: Лілія Шевцова. Джерело: Ежедневный журнал

Еще придется размышлять, почему Кремль в 2012-2013 годах решился на смену модели выживания и вбросил Россию в Военное Время, вернувшись к военно-патриотической мобилизации сталинского типа. Неужели кремлевская команда действительно испугалась вышедших на московскую улицу рассерженных граждан, которые просто хотели улучшить (но не сбросить!!) самодержавие?! Или включился инстинкт дряхлеющего самовластья, стремящегося компенсировать потерю потенции поиском врагов? Как бы то ни было, к концу 2013 года Путин вернул Россию к конфронтации с Западом, а Украина стала для Кремля полем его сдерживания. Не будь украинского Майдана, нашелся бы иной повод для кремлёвского эксперимента с выживанием «через войну».

Далі: тут

Ілюстрація: boum-show.ru

Первое

Автор: Алєксандр Васільєв. Джерело: Сноб

Весь последний год бродило в разных видах формулируемое, что, мол, даже по семьям, между самыми близкими людьми произошел раскол по украинскому поводу, ай-яй-яй, какой ужас, никогда такого не было, и вот опять…

Чепуха какая-то. Я даже не стану вспоминать самую нашу ближайшую историю, не только Гражданской войны, но и более позднюю, когда разломы по семьям проходили несравнимо кровавее, чем нынче, однако с какого-то момента этому не только уже не удивлялись, а и вовсе перестали обращать внимание, как на дело более чем обыденное и естественное. Но тут тема гораздо шире, глубже и одновременно проще.

Далі: тут

Ілюстрація: motto.net.ua

Чи є Путін народним ідеалом росіян?

Спроба Путіна нав’язати міжнародній спільноті новий «світовий порядок» неодмінно закінчиться крахом російської імперії

Автор: Віктор Каспрук. Джерело: Радіо Свобода

під час погоні за ефемерними матеріальними благами основна маса російського народу воліла зовсім не звертати увагу на те, що її постійно піддають велетенським дозам зомбування «русским миром».

А основний ідеал «русского мира» – це майстерна брехня і приховування правди. І Володимир Путін повністю відповідає цим «високим» критеріям. В Росії знають що він брехун, але його прихильникам дуже сподобалося, як віртуозно, спритно та вправно він це робить.

Далі: тут

Ілюстрація: reuters

Апология салата из крабов 

Автор: Алєксєй Широпаєв. Джерело: Руфабула

Я надеюсь, что именно мещанский дух удержит наше общество от сползания в катастрофу. Та реальность, которая сейчас возникает, ввалится в наши дома намного разрушительнее, чем Афганская война. Если мы это осознаем, то именно наше мещанство как система ценностей способно нейтрализовать, свести на нет шовинистический угар, пафос «величия», «героизма» и «жертвенности»

Далі: тут

Ілюстрація: besthomerecipes.ru

В глубокой Европе (Письма президенту) 

Автор: Алєксандр Мінкін. Джерело: Эхо Москвы

Какой огромный путь власть заставила нас проделать! Два года тому назад можно было опасаться за порядок, а теперь многим приходится дрожать за свободу…

Государство шатается, законы рушатся, политическое единство, раздираемое интригами, дробится. Элита дичает и вырождается; все ощущают предсмертную слабость — и внешнюю, и внутреннюю. Главные государственные устои рухнули — нет больше полиции, финансов; все понимают, что приходит конец. Отсюда во всех умах рождается тоска о прошлом, опасение за будущее, недоверие ко всем и ко всему, уныние и глубокое отвращение.

Далі: тут

Ілюстрація: Алєксєй Мєрінов

Українці і росіяни: брати чи вороги? 

Автор: Олена Матусова. Джерело: Радіо Свобода

Політична карта світу, напевно, вже змінилася через Крим. Через Донбас поки рано говорити, оскільки майбутній статус Донбасу не надто зрозумілий, що з ним буде. Порівнювати з тим, що відбулося в Югославії і під час війни, можна, але не зовсім, оскільки там дійсно була одна країна. І всі республіки поступово стали незалежними. Різниця в тому, що були складні відносини якісь історичні між сербами і хорватами, через Другу світову війну особливо. Що не можна сказати про відносини між росіянами і українцями. Але те, що можна сказати – війна в Югославії вже закінчилася багато років тому, в 1995 році. Потрібно багато часу, щоб лікувати якісь рани, щоб психологія у людей трохи змінилася, щоб вони не бачили в колишніх сусідах ворога, а нормальних людей

Далі: тут

Ілюстрація: blog.i.ua

Итоги-2014 

Автор: Татьяна Щербіна. Джерело: Гефтер

Над изречением, висевшем на каждом заборе, «Ленин жил, Ленин жив, Ленин будет жить», мое поколение издевалось, а напрасно. В конце 2014 года вдруг стало ясно, что это правда. Лежит он на Красной площади и магически руководит государством. Сказки про зомби — ложь, да в них намек. Диктатура, НЭП, военный коммунизм, террор, философский пароход, экспроприация, эмиграция, раскулачивание, новояз, номенклатура, мафия, грабь награбленное, враги народа, дядя Сэм, безродные космополиты, зона, нефтяная рента — все это, то вместе, то поврозь, а то попеременно действовало в СССР и продолжает действовать в ее наследнице РФ. Страна управляется магией, как Мордор, и око Саурона тут было бы к месту, зря отменили.

Далі: тут

Ілюстрація: comasscrewing.ru

Виктор Шендерович: "Путину никто не мешал спокойно гнить" 

Автор: Андрей Капустін. Джерело: zn.ua

Отвечая ZN.UA на вопрос, как прошел творческий вечер в Киеве, Виктор Шендерович сказал, что Путин надолго обеспечил ему внимание киевской публики. Добавил, что не помнит, чтобы зал так слушал, что это был прием человеческий, а не профессиональный. Нечто подобное было в Тбилиси, куда он поехал накануне войны. Ибо Путин умудряется оскорблять целые народы. "В Киеве я мог бы вообще ничего не читать. Просто выйти и постоять на сцене. И это было невероятно трогательно", — сказал писатель, объявленный у себя на родине одним из главных национал-предателей, а недавно обвиненный еще и в причастности к хищению бюджетных средств… 

Далі: тут

Ілюстрація: zn.ua

Ловушки года 

Автор: Олег Покальчук. Джерело: gazeta.zn.ua

Год создал новых героев и, соответственно, новые мифы. Но бывают ли мифы новыми — это еще вопрос. Система социальных предубеждений очень долго остается прежней, даже если в силу непреодолимых обстоятельств видоизменяется психологический ландшафт и климат. 

Так, на местах храмов древних религий завоеватели и покорители всегда создавали свои, но далеко не всегда именно строили. Просто переназывали, перерисовывали символику, отмазывали от люстрации и отправляли на переквалификацию старых жрецов, если была в том политическая выгода.

Далі: тут

Ілюстрація: day.kiev.ua