Чому НАТО Україну "заміж не бере"

Дивній риториці українських високопосадовців з приводу наших північноатлантичних перспектив традиційно задав тон хедлайнер цього "кварталу" своїм знаним запитанням до Джо Байдена: "Чому ми досі не в НАТО?". 

І, мабуть, несподівано для сценаристів цієї дивної історії ця мовна фігура виявилася, далебі, нериторичною: президент США, ледь не загинаючи пальці, пояснив невтямливим київським "державцям" що й до чого.

Але аргументація Байдена, звично для місцевих слухачів, пролетіла повз їхні ніжні до критики вуха. Принаймні, тих, хто мав би, навпаки, дуже чутливо вловлювати сигнали стратегічного партнера, тобто очільника зовнішньополітичного відомства.

Дмитро Кулеба, однак, не грішить бодай поверховим знанням Святого Письма, або ж не надто розважав над притчею про багатьох запрошених і мало обраних. Напередодні чергового саміту НАТО, який розпочнеться 14 червня у Брюсселі (і без участі України), наш головний дипломат знову взявся дорікати господарям "весілля" за те, що вони залишили Україну "за порогом": "Ми абсолютно не розуміємо, як можна проводити закритий саміт НАТО на тлі агресивних дій Російської Федерації проти України в Чорноморському регіоні та проти членів Альянсу. Я маю на увазі останні результати розслідування в Чеській Республіці. Цього ми зрозуміти не можемо - як можна не запросити Україну,  як можна не знайти формат участі України у цьогорічному саміті".

По-перше, такі пасажі звучать дивно з уст переконаного скептика у питанні євроатлантичних перспектив України, яким пан Кулеба був ще зовсім недавно. У травні наш міністр висловив сумнів, що Києву запропонують ПДЧ, оскільки "декілька країн серед союзників керуються логікою не провокувати Росію і вважають, що сидіти і нічого не робити – це найкращий спосіб тримати Росію в спокої".  Роль Томи Невірного, звісно ж, є зручною, особливо коли зважити, що вона насамперед зумовлена власною бездіяльністю і відвертим небажанням зауважувати релятивність позицій міжнародних структур на тлі неадекватної поведінки Кремля. Скажімо, той же Європейський Союз усерйоз замислюється над ревізією принципу "загального консенсусу", зрозумівши, що поведінка деяких його членів, зокрема Угорщини, не вельми сприяє єдності Унії перед лицем гібридної загрози. Тому цілком логічним було б припустити, що і позиція Альянсу теж не є канонічною, оскільки головний супротивник НАТОвського майбутнього України також сидить у Будапешті.

По-друге, пану Кулебі давно слід навчитися читати між рядків, зрештою, саме цього вимагає його основний фах і компетенції. Захід давно і більш ніж прозоро натякає Банковій на те, що допоки її коридорами гулятимуть російські агенти, а у головному кабінеті ОПУ сидітиме причетний до "справи вагнерівців" Андрій Єрмак, доти розмови про більш-менш відверту співпрацю залишатимуться лише розмовами. Бо і в НАТО, і в США давно визначилися з джерелами найбільшої загрози, і головним з них є саме Москва. Чи стануть вони ділитися таємницями з тими, хто одним дзвінком "злиє" їх у ефесбешну "контору"? Звісно, ні.

Проблема ворожої агентури загострилася після відверто маніпулятивних парламентських маневрів зі створенням Тимчасової слідчої комісії, яка, за первинним задумом, мала б вивчити справу держради з "вагнерівцями". В результаті вийшов потенційно закритий від громадськості каральний орган для політичних опонентів влади, який, до того ж, просто заговорить проблему. Ба більше, - з легкої руки "Слуг", лідер який імітує "русофобію" бутафорними нагінками на кума Путіна, у цій, з дозволу сказати, ТСК заправлятимуть такі одіозні персонажі як Ренат Кузьмін та Нестор Шуфрич…

По-третє, найвидатніший лідер сучасності, забувши, що серед фундаментальних принципів лідерства є вміння за будь-яких обставин тримати слово, послуговується іншим принципом: "моє слово, хочу даю, хочу беру". Після такої жаданої розмови з Джо Байденом, коли придворна свита і наближені до Банкової ЗМІ захлиналися від шалу "перемоги", Зеленський вийшов до журналістів і з прямотою "свого хлопця" дав зрозуміти, що "своїх не здає", що ніхто йому не указ, а "квартальна зграя" – зразок державників і патріотів. За іронією долі акурат у ті дні "ідеологічний гуру" монобільшості у парламенті Руслан Стефанчук протиснув приведення до присяги ще одного "патріота" – відвертого сепаратиста, організатора проросійського псевдореферендуму у Новодонецьку, громадянина РФ Андрєя Аксьонова.   

Якщо Дмитрові Кулебі замало міжнародних та безпекових нюансів нехоті НАТО до "одруження" з Україною, то, вочевидь, він мав би знати, що критерії участі в Альянсі не обмежуються мілітарними аспектами. Узагалі в пріоритеті – цінності та доброчесність, якими, на жаль, не "хибує" чинний український популістський режим. У розмові з Джо Байденом, та й не тільки, Києву намагалися пояснити, що корупція є не менш небезпечною, ніж зовнішня агресія. І що в результаті? Повне свавілля у справі корпоративного управління (приклад зі звільненим Коболєвим ще свіжий), макабричні списки "олігархів", потуги запровадити у правове поле дивні дефініції і ще дивніші "ознаки" цих осіб. І поруч - повне сприяння охочим нагодувати ненаситні апетити "нових облич", які з кожним днем звикло "старіють", протекціонізм та кумівство, жага наживи будь-яким коштом і на будь-чому.

Тому скарги на "невизначеність" НАТО, на те, що Альянс "любить, але заміж не бере", Дмитро Кулеба, як, зрештою, і всі охочі висловитися на цю тему, мали б адресувати не Брюсселю чи Вашингтону, а собі - хорошим і та велемовним. І глухим…

Ілюстрація з відкритих джерел

Підписуйтеся на мій Telegram-канал

"Росія просто захищала свої інтереси…"

Коли після Наполеона до влади у Франції повернулися Бурбони, політик і дипломат Талейран зробив висновок, який характеризує подиву гідну інертність суспільства до, здавалося б, тектонічних зрушень у загальному розвитку людства. "Іls n’ont rien appris ni rien oublié" – "Нічого не навчилися, нічого не забули…".

Отак і з нашим "непересічним лідером", який ось уже два роки, як обіймає найвищу посаду в державі, і нічого не навчився та "не забув" звичок і стереотипів середовища, з якого йому довелося перестрибнути у президентський фотель.

Популістська риторика, якою купував легковірну публіку 2019-го, тепер час від часу зазнає певних корекцій, однак вони часто-густо є викликами на ту чи іншу ситуацію. Така от гнучка і від того розмита "державницька стратегія", звісно, грає на руку та, однак, не може стати фундаментом для бодай якоїсь визначеної позиції і країни, і її керівництва.

Нагінки на медіаактиви Медведчука і Ко могли б справді виглядати турботою про безпеку воюючої країни, яка врешті-решт на сьомому році війни вирішила всерйоз боротися з ворожою пропагандою. Однак за цією "патріотично-мишачою" метушнею важко не помітити суто меркантильний політичний інтерес лідера "Слуг", який надто вже переймається і партійними, і власними електоральними інтересами.

"Патріотичне" амплуа Зеленського, яке він приміряв водночас із мундиром "сильного і войовничого лідера", теж викликає безліч запитань. Реальна присутність у владі соратників Януковича, абсолютна безкарність тих, хто пробує інституційно розхитати державні інституції, заздалегідь і далекоглядно надійно корумпувавши суди і прокурорів  (маю на увазі одіозного Андрія Портнова) нівелюють потуги Зеленського і його сценаристів, зводять нанівець його риторичні фігури і "патріотичні" жести.

Соціальна політика популістів, не здатна відповісти на ковідні виклики, а, отже, й на реальне зубожіння незахищеного від пандемії і тарифних потрясінь населення, звелася до карикатурної "боротьби з олігархами". Зрозуміло, що деолігархізація економіки потрібна, що, у принципі, без неї не варто навіть заїкатися про якісь євроінтеграційні перспективи і про "Геть від Москви!" Але для початку, мабуть, треба було б визначитися з поняттями. Бо заклинання очільника РНБО Олексія Данілова про "ознаки олігархів", і про 13 осіб, яких буцімто режим вже призначив "винними" за все і вся, - виглядають геть підозріло. Особливо на тлі реального переділу власності, сфер впливу, а також збагачення  певних осіб (які, підозрюю, перебувають у цьому реєстрі, але, звісно, не афішують своєї наближеності до ОПУ). Зрештою, чому б не назвати цих персонажів поіменно, бо навіть аполітичним кортить таки дізнатися, чи фігурує серед них "батько зеленої перемоги" Ігор Коломойський? Те, що мав би фігурувати, - безсумнівно. Особливо після зустрічі Володимира Зеленського з держсекретарем США. Ентоні Блінкен, мабуть, нагадав бізнес-партнерові Ігоря Валерійовича, у якій правничій халепі перебуває зараз його вчорашній спонсор і натхненник.

Рівно ж, як і деякі інші актори української політичної сцени, запідозрені американськими спецслужбами у прямій співпраці з Росією.

Однак навряд чи Зеленський робитиме якісь оргвисновки щодо Єрмака та інших сумнівних осіб зі свого найближчого оточення. Не тому, що йому бракує на те політичної волі чи адміністративного ресурсу. Просто – нічого не навчився, нічого не забув. Український "макрон" перебуває у полоні звичних совкових стереотипів і транслює їх за кожної слушної нагоди. Ось недавно, виступаючи на Всеукраїнському форумі "Україна 30" (оглядачі жартують, - "продовження серіалу "Слуга народу", тільки за бюджетний кошт"), Зеленський розповідав про незворотність поступу до ЄС і НАТО. І тут же, буквально за кілька речень, видав дуже знакову для вчорашнього хедлайнера фразу: "А що було 2014 року? Ми отримали ПДЧ (план дій щодо членства в НАТО. – Ред.) чи ми увійшли в Євросоюз? Що було? Я вважаю, що нічого не було. Не через те це робила Росія. Це все балачки. Росія просто захищала свої інтереси (!) через те, що (нібито) можуть бути американські військові бази на території України". 

Отак легко визначити причини російської агресії ("просто захищала свої інтереси"), - значить, розписатися у цілковитому нерозумінні всього, що відбулося сім років тому, і до чого Путін готувався з добрий десяток літ. Отак банально визнати за Кремлем право, "захищаючи свої інтереси", урвати у сусідньої суверенної країни шмат її території, - це перебувати у парадигмі "руського міра" з його правом сильного. Це, погодьтеся, бездумно і з апломбом повторити путінські маразми про святе "право" Росії повернути собі "невиправдані подарунки" СРСР нинішнім "невдячним сусідам".

Ілюстрація: Сєрґєй Йолкін

Підписуйтеся на мій Telegram-канал 

Франция начинает понимать, какая поддержка нужна Украине

Автор: Анрі Бернар Леві. Джерело: Новое время

Недавно я прочитал статью, в которой было процитировано заявление лидера Донецкой народной республики Захарченко. Этот бандит говорит, по сути: «Моя армия уже способна не только защищать, но и атаковать».

Перед лицом этого, перед лицом этой перемены дискурса, а, может, и масштаба, слов и красивых деклараций уже недостаточно.

Далі: тут

Ілюстрація: mediamax.am

Bild am Sonntag: Європі можуть загрожувати нові теракти

Джерело: Німецька хвиля

Теракти в Парижі можуть бути лише початком хвилі атак по всій Європі. За інформацією видання Bild am Sonntag, співробітникам Агентства з національної безпеки США (NSA) вдалося розшифрувати окремі розмови між лідерами угруповання "Ісламська держава". Відповідно до них, до Європи прямують підготовані бойовики-терористи, зокрема, замасковані під біженців. Відповідно до отриманої уже після нападу на Charlie Hebdo інформації, Париж є передвісником цілої серії терактів у інших європейських столицях, зокрема Римі, пише видання у неділю, 11 січня.

Далі: тут

Ілюстрація: ukr.segodnya.ua

“Друг України” Ілларіонов — агент впливу Путіна

Автор: Сергій Шинкаренко. Джерело: Хвиля

За останній рік в українському медіапросторі з’явився цілий ряд «друзів» — гастролерів з Росії. Всі вони приїжджають з «благими намерениями», і «учат жизни бестолковых хохлов».

Але з-під милої проукраїнської маски постійно проривається “москальський оскал”. То Ходорковський спочатку носить квіти загиблим на Майдані, а потім заявляє про «Кримнаш». То Собчак приперлася зі своїм «Дождем», а сама в інтерв’ю заявляє, що альтернативи Путіну не існує, або мило фліртує з терористом Бородаєм. І т.п.

Далі: тут

Ілюстрація: inforesist.org

The New York Times о приоритетах НАТО

Джерело: The New York Times. Виклад: УНІАН

Приоритетом для Альянса, в который входят 28 стран, будет дееспособность новых экспедиционных сил быстрого реагирования, а также решение вопроса о том, кто будет платить за это, говорят аналитики.

Создать многонациональные силы, которые часто называют «передовыми», приказал президент Обама и другие лидеры НАТО в сентябре, чтобы их можно было развернуть для усиления тех стран-членов Альянса, которые чувствуют угрозу от действий или амбиций путинской России.

Далі: тут

Ілюстрація: obozrevatel.com

Кобзарь для Цукерберга

Автор: Андрій Плахонін. Джерело: espreso.tv

Московский офис Фейсбук удаляет сообщения украинских пользователей за цитаты из Тараса Шевченко

Далі: тут

Ілюстрація: ktonanovenkogo.ru

У Херсоні намагалися підпалити офіс благодійного фонду допомоги армії

Джерело: Радіо Свобода

Сьогодні близько 4:00 невідомі намагалися підпалити офіс Фонду громади Херсона «Захист».

«Підпалені вхідні двері. Зайнялася горюча суміш, залита через поштову прорізь, у вхідних дверях, і всередині – в коридорі. Облиті і підпалені обидва вікна. Все вдалося локалізувати – вчасно під’їхала охоронна фірма «Арсенал». Нагадаю, що в ніч на 26 грудня вже були розбиті вікна. Тоді міліцію не викликали – вирішили, що це хуліганство», – написала у Facebook голова правління фонду Лариса Польська.

Далі: тут

Ілюстрація: В’ячеслав Гусаков

В Одессе — новый теракт: рвануло на Гимназической

Джерело: Думская

В Одессе — новый теракт. На этот раз взрывное устройство сработало у здания №3 на Гимназической улице (угол Большой Арнаутской), где находится Координационный центр помощи бойцам АТО.

По нашим данным, ЧП случилось в 22:30.

Далі: тут

Ілюстрація: Думская

«Азов» и «Айдар» — угроза новой Украине

Автор: Адріан Каратницький. Джерело: The Washington Post. Переклад: inosmi.ru

Повторяющийся сценарий вопиющего несоблюдения порядка субординации, правового беспредела и рэкета превращается в угрозу стабильности в такой сложный для Украины период. Эти добровольческие формирования вызывают серьезную обеспокоенность в администрации президента Порошенко, который, как сообщают, поднял этот вопрос на ноябрьском совещании Совета национальной безопасности и обороны Украины.
Однако наибольшее беспокойство вызывает позиция министра внутренних дел Арсена Авакова. Вместо того чтобы пресекать подобные действия бойцов, проверять сведения об их прежней деятельности и осуществлять назначения на основе результатов проверки, он предложил укомплектовать эти батальоны тяжелой техникой, в том числе танками и БТРами, и предоставил им более высокий статус бригад. Вызывает удивление и то, что в сентябре он даже назначил командира неонацистской бригады «Азов» на должность главы Киевского областного управления полиции.
Далі: тут

Ілюстрація: ukr.lb.ua

Кремль, пепел и ружье как  детектор лжи 

Mashable раскрыл шпионскую драму в рядах СБУ 

Автор: Крістофер Міллер. Джерело: Mashable. Виклад: Новое время

В ночь побега экс-президента Виктора Януковича из Украины, пишет он для Mashable, шефы украинской СБ обнаружили, что их офис перевернули вверх дном, причем взломщики явно знали, что искать.

По данным Миллера, Янукович отдал команду похитить секретные документы. Кроме того, воры забрали у СБУ данные по 22 тысячам агентом и информаторов, как и все документы относительно десятилетий сотрудничества с ФСБ. То, что нельзя было унести, взломщики уничтожили или сожгли.

Далі: тут

Ілюстрація: робота Дєніса Лопатіна

Ватажок «ДНР» лякає заявою  про «другий Чорнобиль» 

Автор: Анна Шаманська. Джерело: Радіо Свобода

Так званий «голова» угруповання «ДНР» Денис Пушилін зробив заяву, у якій застерігає Україну від «другого Чорнобиля», до якого, за його словами, призведе використання ядерного палива компанії з американським капіталом Westinghouse, яку він, до того ж, назвав Western house. Він також заявив про аварію з вини американського палива, яка сталася на Запорізькій АЕС. Хоча ця станція ніколи не використовувала палива Westinghouse. Його апробація проходить лише на Південноукраїнській АЕС. Заяву, надіслану російському інформаційному агентству «Интерфакс», відразу ж опублікувала низка російських ЗМІ, незважаючи на фактичні помилки та необґрунтовану інформацію у тексті.

Далі: тут

Ілюстрація: politland.ru

Зачем Украине нужен перенос столицы 

Автор: Сергій Волошин. Джерело: Хвиля

Мне нравится вариант с размещением столицы вблизи или почти на Перекопском перешейке. Это и порт на море (Киркинитский залив), и далеко от границ с РФ и РБ ( под защитой донбасской группировки войск с восточной стороны), тогда как кто и что прикрывает сейчас Киев с северо-востока неизвестно. Это и расположение практически в центре Черноморско-Азовского побережья, это и жесткая привязка Крыма (после возращения блудного полуострова). Но это новые ЖД и автобаны для связи со всеми ближайшими городами от Одессы, Николаева и до Кривого Рога, Запорожья или Мариуполя. Все эти города будут находиться очень близко к новому административному центру страны. Из проблемных городов в смысле сепаратизма только Харьков будет также далеко,  как и сейчас (но с ним вообще сложно что-либо поделать, пока граница с РФ находиться от него всего в 70 км). Столица будет питаться от пресловутого Крымского канала, который придется, видимо, реконструировать.

Далі: тут

Ілюстрація: inspired.com.ua

Камери спостереження  зафіксували постріл гранатомета по будинку мера Львова 

Джерело: zaxid.net

Зовнішні камери спостереження зафіксували момент обстрілу приватного будинку міського голови Львова Андрія Садового. Нагадаємо, що у п’ятницю, 26 грудня, близько 20:45 на вул. Стрілецькій у Львові з гранатомета обстріляли будинок родини Садових. Господарів у цей момент не було в будинку, тож ніхто не постраждав.

Далі: тут

Їжа для троля

Автор: Олексій Мельник. Джерело: ТСН

Передусім потрібно перейти на стандарти НАТО. І не лише у виробництві зброї, це також стосується багатьох економічних і політичних аспектів. Усі вимоги прописані у Національній програмі "Україна-НАТО". Там є п'ять розділів, які стосуються, зокрема, економіки, правосуддя, питань внутрішньої політики, оборони, безпеки і так далі. Якщо українська влада працюватиме над виконанням цих вимог, то теоретично десь протягом п'яти років можна наблизитися до необхідних стандартів.
Далі: тут

Ілюстрація: podrobnosti.ua

Позаблокова пустушка

Автор: Григорій перепелиця. Джерело: ТСН

Звісно, що просто завтра нас до Альянсу не приймуть. Йдеться про початок процесу підготовки, як ми починали ще у 2005-му році. Ми маємо завершити війну на Донбасі, відновити територіальну цілісність і паралельно готуватись до членства. Тобто рішення про скасування позаблокового статусу націлене скоріше на середньотермінові перспективи. Шлях цей забере не менше 5 років. Але коли ми вже станемо на ці рейки, всі питання, включно із питанням воєнної допомоги, будуть вирішуватися набагато швидше, вже на двосторонньому рівні. Тоді члени НАТО і США будуть уже підходити до нас як до майбутнього члена Альянсу, а це вже зовсім інший статус. Тоді вже НАТО певною мірою братиме на себе зобов'язання за підвищення боєздатності ЗСУ.  
Далі: тут

Ілюстрація: ukraine-nato.org.ua

Чому екс-регіонали разом з "противсіхами" підклали свиню Турчинову

Автор: Тарас Клочко. Джерело: Espreso.TV

Можна не сумніватися, що президентський законопроект щодо РНБО таки буде прийнятий, адже знайти три вирішальні голоси для Порошенка не може бути серйозною проблемою. Але, по-перше, втрачено час, який на війні вартує надто дорого. По-друге, залишився неприємний присмак від сьогоднішнього голосування, яке, за великим рахунком, стало першим невдалим голосуванням з важливих питань для нової коаліції. Все це дуже нагадує майже недієздатну помаранчеву коаліцію після позачергових виборів 2007 року, коли перевага демократичних сил складала лише два мандати, з чого не гребували користатися регіонали. Тепер подібна загроза повстала і перед чинною коаліцією, яка налічує більше 300 голосів.

Далі: тут

Ілюстрація: joinfo.ua

Марилуизе Бек: «Мы всего лишь требуем соблюдения правил, общих для всех»

Депутат бундестага от партии «Союз 90 / Зеленые» рассказала, что Запад по-прежнему ждет Россию в свою семью, когда та образумится

Автор: Наталія Зотова. Джерело: Colta.ru

В Германии по-прежнему ощущают огромную историческую вину по отношению к России: вермахт совершил здесь и на Украине чудовищные преступления. Немецкий народ очень хочет дружбы с Россией и весьма разочарован происходящим в последние месяцы. Никто по-настоящему не понимает, что происходит. Движение Майдана было движением молодых людей, которые хотят жить в демократическом, открытом обществе, а затем вылилось в политическую борьбу против коррупции и политиков, не заботящихся о своем народе. Этому движению сочувствовали в Германии.

Никто не ожидал, что Кремль перейдет границы европейских норм и международного права. Я помню, как одна из моих коллег во Франции говорила: «Не волнуйся, Путин никогда не вторгнется на Украину». Я тогда ответила: «Сомневаюсь». И, к сожалению, была права. Сейчас страх перед Россией возвращается.

Далі: тут

Ілюстрація: marieluisebeck.de 

«Ми хочемо, щоб Україна  отримала статус члена НАТО»

Американські конгресмени — про комбінацію «антипутінських засобів» і рецепт лікування росіян від «рашизму»

Автор: Микола Сірук. Джерело: День

...в Україні не треба будувати демократію, а треба її захищати. І це дуже важливий момент. Цей месидж був не лише до американського народу, а також для росіян. Україна має демократію і робить усе, щоб її захистити. Але ви не можете захистити демократію лише воєнним шляхом, наша історія показує, що демократія розвивається продовженням використання її. І коли цей месидж зрозуміють росіяни, тоді вони змушені будуть відступити

Далі: тут

Ілюстрація: dt.ua

Навіщо Росія хоче здійснити теракт у Києві

Автор: Юрий Васильченко. Джерело: Деловая столица

Один теракт - і від толерантного і по-християнськи милосердного ставлення не залишиться і сліду. Не тому, що українці погані. Ні, вони добрі і терплячі. Просто терпець може урватися. Адже поки хтось не загравав із сепаратистами, які зазивали в Україну Путіна з його генетичним сміттям - борцями за "рускій мір", наша держава не знала ні війни, ні терактів.

Далі: тут

Ілюстрація: novostiua.net