Складнощі перекладу?

Німецький канал опублікував повну версію спотвореного російськими політиками і ЗМІ інтерв'ю Яценюка

Джерело: УНІАН

"Російська військова агресія проти України - це посягання на світовий порядок, і це посягання на європейську безпеку. Ми добре з вами пам'ятаємо радянську invasion як в Україну, так і в тому числі - в Німеччину. Цього треба уникнути. І нікому не дозволено переписувати результати Другої світової війни, що намагається зробити президент Росії пан Путін".
Далі: тут

Ілюстрація: gazeta.lviv.ua

Четыре войны Украины

Слова Арсения Яценюка об уроках истории не понравились российским чиновникам

Автор: Владімір Івахнєнко. Джерело: Радио Свобода

“На Украине все больше распространяется точка зрения, что в период с 1941-го по 1945-й была не Великая Отечественная, а Вторая мировая война. Информационная или холодная идеологическая война, она коснулась и истории, трансформировалась в историческую войну, в войну за историческое наследие. И России нужно понимать, что на территории Украины с 1939 по 1945 год было четыре войны – и Вторая мировая, и Великая Отечественная, и Национально-освободительная война, которую вели воины Украинской повстанческой армии, и гражданская война, поскольку в составе Красной армии и УПА воевали украинцы”, – констатирует Вадим Карасев

Далі: тут

Ілюстрація: minfin.com.ua

После Берлина

Чем закончился немецкий вояж Яценюка

Автор: Герхард Гнаук. Джерело: Новое время

многим в Германии, в том числе некоторым моим знакомым, Яценюк несимпатичен. „Слишком острыи, жесткий“, говорят они. Профессор Франк Голщевски сравнил его в одном интервью  с „директором филиала ощадбанка“ (Leiter einer Sparkassenfiliale) и назвал человеком очень радикальным.  При этом стоит заметить, что гамбургский профессор Голщевски – знаменитый специалист по истории Украины ХХ века, но в ХХI веке может и не слишком хорошо разбираться.

Далі: тут

Ілюстрація: korrespondent.net

Меркель спасает Украину, а для России наступает переломный момент

Джерело: Forbes. Переклад: inosmi.ru

...на этот раз Германия решила действовать самостоятельно, а не дожидаться поддержки своих партнеров по Евросоюзу. В среду, 7 января, правительство Меркель подписало совместное заявление о предоставлении правительству Арсения Яценюка кредитных гарантий на 500 миллионов евро.
Эта идея, очевидно, не слишком понравилась российским хакерам. В тот же день они взломали официальную страницу парламента Германии. Ответственность за эту кибератаку взяла на себя группа хакеров, называющих себя «КиберБеркут». Именно они в прошлом году взломали украинские автоматические устройства для голосования.
Далі: тут

Ілюстрація: Reporter

Украинский МИД ответил на требования Кремля объяснить слова Яценюка

Джерело: Новое время

"С удивлением узнали о намерении МИД России получить реакцию на интервью премьер-министра Украины Арсения Яценюка в МИД Германии. В таком случае Россия должна поинтересоваться мнением и многих других европейских стран, в которых СССР после Второй мировой войны экспортировал тоталитарный режим и где жестоко подавлял любые попытки демократических преобразований, как это было в Будапеште, Праге, Варшаве и многих других столицах так называемого "соцлагеря", - прокомментировал требования Кремля спикер внешнеполитического ведомства Евгений Пербийнис.

Далі: тут

Ілюстрація: dt.ua

Как наступить на горло кремлевской пропаганде

Автор: Юрій Васильченко. Джерело: Деловая столица

По содержанию, конечно, Арсений Петрович выразился не совсем точно. Например, надо было уточнить, что часть Германии - ГДР - находилась под советской оккупацией, а Россия - правопреемница СССР. Так что нечего оккупантам шум поднимать. Зато по форме Яценюк высказался абсолютно правильно. Во-первых, сказал он это для немецкого телезрителя, которому польстил. Польстил он и многим украинцам. Во-вторых, нервная реакция российских политиков нас должна волновать меньше всего. Пусть бесятся. В-третьих, Яценюк наступил на больной мозоль Кремля, который последние двадцать лет выстраивал мифы "русского мира".

Далі: тут

Ілюстрація: УНІАН

Если ты гнешься, тебя гнут

21 тезис пресс-конференции премьера Яценюка 

Джерело: Новое время

Во вторник, 30 декабря, премьер-министр Украины Арсений Яценюк дал двухчасовую пресс-конференцию.

На встрече с журналистами Яценюк поговорил о Крыме и реформах. Рассказал, за что Украине дают транши и заявил о единстве с Порошенко.

НВ привело основные тезисы пресс-конференции украинского премьера: 

Далі: тут

Ілюстрація: ru.tsn.ua

Чого Рональд Рейган міг би  навчити Порошенка та Яценюка

Автор: Петро Білян. Джерело: Espreso.TV

…українці, які по праву гордяться високим рівнем поширення вищої освіти в країні, надто часто сприймають Рейгана, як такого собі простуватого голлівудського актора, котрий в незрозумілий для пересічного українця спосіб раптом опинився біля керма найбагатшого штату Америки (сонячної Каліфорнії), а потім ще й став на чолі  світової наддержави. Про те, що наддержава переживала тоді доволі непрості часи і потребувала реформ, у нас доволі часто забувають

Далі: тут

Ілюстрація: iledebeaute.ru

Вокзал  для двох?

Спроби виокремлення «коаліції в коаліції» між БПП та «Народним фронтом», про які говорять все частіше у контексті не стільки ухвалення першочергових законів для подолання кризи, скільки як про інструмент майбутніх змін до Конституції, тільки на перший погляд видаються оптимальними. Так, звичайно, можна намріяти, що, маючи потрібну кількість депутатських багнетів, легко витворити комфортні умови для подальшого правління, роздерибанивши наперед дві (а, тепер – може й три – з Турчиновим) найзначущіші посади в країні, пообіцявши «супутникам» щось ласе (згідно із їхнім суспільним ранжиром). А хіба може бути непривабливою для нинішньої «еліти» перспектива збереження статусу кво аж до майбутніх виборів президента, світле прем’єрське майбутнє на кілька років наперед, парламентська «лафа», принаймні до 2019 року?

Але є проблема, яку я б не ризикував зневажати, а тим паче – відкинути, наче непотрібний атрибут процесу. Проблема, яку колись Роберт де Фльор окреслив дуже влучно: «Демократія – це ім’я, яке дають народові, коли його потребують». І справді, у запалених жадобою влади мізках політиків іноді бракує місця для роздумів над тим, хто, врешті-решт, доручає їм правити. Це від того, що електоральні акти бувають украй рідко, а час міжвибор'я не передбачає жодного контролю посполитих над обраними.

Але акурат на піку волевиявлення маємо небуденну активність людей, які раптом згадують, що й від них щось залежить.

В Україні можна, здається, витворяти все, лише не речі, які суперечать ментальним, неписаним законам, які лежать у царині підсвідомих табу. Навіть за часів комунізму, коли видавалося, що слово, зронене генсеком чи «першим» райкому, – то беззаперечне керівництво до дії, селянин з хутора міркував, чи й справді йому те треба робити запопадливо і до самозабуття, чи, може, ліпше знайти шлях видимості виконання, а насправді лишити все, як є. Два «гетьмани» на 46 мільйонів там, де, зазвичай, стільки є, щонайбільше на трьох, – варіант сумнівний до абсурду. І тут не спрацюють палкі промови про «єднання» Заходу і Сходу, тут горохом об стіну стануть заклинання про біди економічної кризи, загрозу війни, світле європейське майбутнє.

Навіть якщо це спробують зробити тишком-нишком, замкнувшись у стінах Верховної Ради, то я не дам й відсотка гарантії, що відтак хтось зможе позбирати цеглу, з якої зведено будівлю на Грушевського, – її рознесуть ущент. Це – не погроза, це проста констатація того, що думають, але ще не втілюють, українці про своїх нинішніх верховодів.

Сповнення мрії про таємну узурпацію влади, про визначене коло уповноважених говорити від імені всіх, може закінчитися для її ініціаторів «вокзалом для двох» на кінцевій станції їхніх політичних кар'єр.

Ігор Гулик. Ілюстрація: romanticcollection.ru

Почему Яценюка ждет крах 

Автор: Даніїл Монін. Джерело: Lb

Первый взгляд на бюджет-2015 говорит о том, что правительство вместо резкого сокращения госрасходов планирует увеличить как доходы, так и расходы, что на фоне текущей плачевной ситуации в экономике ведет государство к быстрому прогнозируемому дефолту.

Далі: тут

Ілюстрація: ru.tsn.ua

Яценюк: Серйозні реформи - наш останній шанс

Джерело: DW, Der Spiegel

На запитання журналіста, чи саме тому уряд планує спорудження 2000-кілометрового паркану на кордоні з Росією, Яценюк відповів, що "це також в інтересах Європи, аби кордон між Росією та Україною був добре захищений".

Далі: тут

Ілюстрація: antikor.com.ua

Перестройкой государства  должен управлять Яценюк

Автор: Катрін Кальвайт. Джерело: Süddeutsche Zeitung. Переклад: УНІАН

Арсений Яценюк достаточно уверен в себе. Премьер-министр Украины уже давно присутствует в украинских средствах массовой информации, и его хорошо принимают не только дома, но и – благодаря его беглому английскому и иногда довольно пафосной манере говорить – на Западе. Тем не менее, он борется за политическое выживание. И с ним не только его правительство, но и вся страна.

Поскольку растет давление, ЕС ставит условия последующей столь необходимой финансовой помощи: глубокие, видимые реформы. И все больше украинцев считают, что их страна развивается в неправильном направлении. Они требуют: глубоких, видимых реформ. Поскольку они избрали это правительство – и с ним Арсения Яценюка - в октябре, но последние опросы общественного мнения разделились: уверенность в будущем снижается, но доверие к премьер-министру и президенту остается на том же уровне. Они должны все уладить. И быстро.
Далі: тут

Ілюстрація: radiosvoboda.org

Упорядкування системи

Якою б непевною була перспектива вступу України до НАТО, однак те, що Київ квапиться це зробити, свідчить бодай вчорашня заява Яценюка. Квапитися варто, удосконалюючи своє правництво, господарку, гуманітарну та оборонну сфери. Ми й так плентаємося у хвості, постійно наздоганяючи тих, хто, своєю чергою, також не стоїть на місці.

До слова, правнича казуїстика та еквілібристика термінами дещо свідчить про рівень демократії у середовищі тих, хто, зазвичай, полюбляє повчати українців, як то воно, – жити цивілізовано. І окреме застереження до провідників європейських держав, які досі нехтують рівнем російської загрози, зводячи «українське питання» до вже карикатурних погроз агресору. Зрештою, це стосується і натовських верховодів, що доволі прохолодно зреагували на заклик України про військову допомогу. Хоча варто таки почекати підпису президента Обами під «Актом на підтримку свободи України», аби окремі висловлювання того ж таки Єнса Столтенберга склалися у більш-менш втямливу мозаїку. Гадаю, що до цього очільника НАТО підштовхне і учорашня істерична маячня Лаврова...

Тепер про ЄС, з яким в Україні, на перший погляд, поки що склалося... Колись британська Guardian написала про євроконституцію (так званий Лісабонський пакт) таке: «Сама собою вона нічого не зможе зробити, щоб переконати громадян Європи або решту світу у перевагах Європейського Союзу. Але вона допоможе ЄС робити речі, які можуть їх переконати…».

Речі, які можуть переконати Київ, полягають у тому, що з ним варто розпочинати розмову про справжнє місце в Євроунії. Про що йде мова? Мова про те, що ще у Лісабоні започатковано цікавий процес, який ще одне видання, на цей раз голландське, сформулювало таким чином:  «Дефіцит демократії ЄС може бути розв’язано, лише якщо політична еліта матиме успіх у формулюванні та проголошенні «виразної європейської ідеї». Той же дефіцит керівники країн-членів ЄУ намагалися подолати, зафіксувавши у новій угоді відсутність права вето за конкретними суб’єктами Союзу. Тож поки «виразна європейська ідея» народиться в офісах Брюсселя, матимемо доволі невизначену картину стосунків Унії зі своїми сусідами. Їх багато – від Марокко в Африці до Росії за арктичним колом. І якщо Франції, скажімо, особливо важитимуть добрі стосунки з Лівією, то зв’язки на лінії Париж – Київ будуть, очевидно, другорядними. Я вже не кажу про традиційне російське лобі, завжди доволі успішне у Франції.

Найпроблематичніше, – відсутністю «єдиної європейської ідеї» хибують не тільки політичні еліти країн-членів спільноти, що стосується мешканців, то вони також по-різному визначають свої пріоритети. Коли ми кажемо, що Варшава є адвокатом Києва в Євроунії, то чинник спільного кордону тут цілком умовний, адже Україна межує і з Румунією, яку, радше, можна назвати «прокурором». Неконсолідованість європейського громадянства – ось те, що слід подолати, коли йдеться про успішність українських зусиль.

Ігор Гулик. Ілюстрація: kds.org.ua

Кого і чому бояться Порошенко  і Яценюк?

 Ілюстрація: zn.ua

Автор: Василь Расевич. Джерело: zaxid.net

Вкотре доводиться переконуватися в одній простій істині: Україна має чудовий народ, здатний на самопожертву та реальний подвиг, і абсолютно недолугу, корумповану й малоосвічену політичну еліту. Причин для вибудовування саме такої ієрархії було багато: радянська спадщина, погана освіта, відсутність західного досвіду і найголовніше – складні відносини між владою та громадянами.

Далі: тут