Гра в кальмара по-зеленськи

Останніми тижнями мережу підірвав новий серіал на Netflix від південнокорейських виробників – "Гра в кальмара". Геть невибагливий сюжет забав "на виживання", яких сотні у світовому кінематографі. Але, судячи з останніх тенденцій, що свідчать про тотальне "здитиніння" людства, саме це мило припало до смаку широкій публіці. Аякже - "у дитячих іграх прості правила".

"Прості правила", точніше, ігнор будь-яких правил, традицій і взагалі – норм, аж до новел закону, дуже добре знайомі українцям. І не із закордонних стрічок, а з повсякденної практики. Ба більше, - вже два з половиною роки країною керує "простий хлопець" з телеекрану, - і, здається, гра на виживання стала сенсом щодення не тільки пересічного обивателя, який проголосував за цю голограму, але й для головного героя. Що більше, - для режиму ідіотократії, що майже межує з диктатурою, який Зеленський з командою "кварталівців" успішно будує у ще вчора демократичній державі.

І якщо на початках здавалося, що геростратів комплекс – це наслідок невігластва, відсутності досвіду, незнання елементарних засад державобудування, то тепер це радше викликає підозри в осмисленій, чітко продуманій стратегії. Правда, за неоковирним зізнанням Зе!, його стратегія - це тактика, але, гадаю, що маневри війська з Банкової останніх днів свідчать про судомні спроби "вижити", дотримуючись генеральної лінії. Спроби, які опосередковано можуть вказувати на природу бажаного для чинної влади ладу. "Вороги зусібіч", - причому, у власній країні, що виглядає, м'яко кажучи, оксюмороном на тлі восьмилітньої агресії північно-східного сусіда.

Аби подолати цих "ворогів", Зеленський і його "сценаристи" послідовно руйнують основу демократії – її інституції. Відтак недавно, поламавши усілякі правила та регламенти, ОПУ під проводом каламутного типа, що абсолютно безпідставно вважає себе "віце-президентом", остаточно знищив парламент. Відставка спікера Разумкова, який, бачте, насмілився перечити президентові у його бутафорній "боротьбі з олігархами", увінчалася повною узурпацією "зеленими" президії ВР.

Нечисленні острівці медійного спротиву Зе!режиму відверто пресують, насаджуючи там свої правила поведінки і потрібний режиму "порядок денний". Конфлікт з журналістами Суспільного підтвердив давно продемонстровану зверхність "слуг" до ЗМІ. Йдеться знову ж таки про інституційні речі, адже неприпустимо, коли глава держави з якогось дива називає суспільного мовника "державним" (насправді Суспільне виходить в ефір на кошти платників податків і категорично відмежовується від будь-яких політичних впливів). Зеленського і його медійних радників на кшталт Михайла Подоляка (він свого часу теж настійно радив і Януковичу) дратує впертість лауреатів премії Гонгадзе Мирослави Барчук і Павла Казаріна в обороні незалежної і якісної журналістики. Вони схильні називати волання медійників як "хайп". Нічого дивного, - саме на "хайпі" колишній комік здобув владу і тепер схильний думати, що й інші, застосовуючи цей інструмент, виношують проти нього "підлі задуми". Така собі "гра у кальмара", з категоричним імперативом: всі, хто не згоден, - проти нас. Один із героїв серіалу Кі Хун промовляє фразу, яка цілком надається для характеристики настроїв на Банковій: "Людям довіряють не тому, що вони заслуговують довіри. А тому, що більше ні на що опертися".  

Очевидно, що війна Зеленського і Ко проти Суспільного – це логічний наслідок шоку після оприлюднення офшорних таємниць господаря президентського кабінету. Після скандалу з Panama papers він так і не відповів по суті на звинувачення у, м'яко кажучи, не надто чистих оборудках. Розумування про офшори як шлях захисту від "ненависного Порошенка" і взагалі – нормальний спосіб ведення бізнесу не дали втямливим громадянам розуміння походження і подальшої долі 40 мільйонів доларів Коломойського, перекинутих "кварталівцям" у час брутального грабунку вкладників ПриватБанку. І знову ж таки – нехтувати роботою "куплених Порохом" 600 журналістів з різних країн світу, - це, погодьтеся, дуже прозорий натяк на світоглядні константи Кварталу і його лідера.

Автори "Гри в кальмара" недаремно акцентують на людській жадібності, виміром якої є гроші, і вірусній природі цієї людської риси. Хто бачив це кіно, не забуде скляну кулю під стелею, яка поповнюється банкнотами після смерті наступного учасника…

Такі підозри цілком виправдані, особливо на тлі істеричних реакцій після оприлюднення чергових президентських рейтингів Київського міжнародного інституту соціології, згідно із якими "73-відсотковий" перетворився у заледве  "25-відсоткового". Врахувавши рейтингозалежність "найвидатнішого лідера", можна тільки припускати, на що здатна владна і довколавладна зграя, гаслом якої (знову процитую "Гру в кальмара") є категоричне: "Той, хто відмовиться від гри, буде ліквідованим". Зловісно, чи не так? Небезпідставно. Авжеж. Нардеп Поляков, мер Кривого Рогу і його брат. Відлік почався?

Ілюстрація з відкритих джерел

У Брюсселі через погрози евакуювали редакцію газети Le Soir

Джерело: Укрінформ

невідома особа зателефонувала до редакції і, використовуючи вульгарну лексику, заявила, що висвітлення подій навколо розстрілу у редакції французького видання Charlie Hebdo «підживлює крайніх правих».

Разом із колективом Le Soir були евакуйовані співробітники інших популярних бельгійських видань, які розташовані у цій будівлі у центрі Брюсселя.

Далі: тут

Ілюстрація: vandaag.be

Колонка №8

Автор: Грігорій Рєвзін. Джерело: Эхо Москвы

Три дня мучился некоторым несовпадением мыслей с моими либеральными друзьями. Но теперь, когда Шариф и Саид Куаши благополучно застрелены, я позволю сказать несколько слов. Мне кажется, мы не правильно трактуем трагедию в Париже как атаку исламистов на священный европейский принцип свободы слова.

Я никоим образом не оправдываю убийц, не хочу сказать, что карикатуристы сами нарвались и т.д. Местные верующие так часто оскорбляют мой мозг, что я вовсе не против, если кто-то оскорбляет их чувства. Я о другом хочу сказать. Мне кажется неверным считать журнал "Шарли Эбдо" выражением свободы слова. Если мы делаем это, то оказывается, что свобода слова нужна для того, чтобы производить бессмысленные непристойности.

Далі: тут

Ілюстрація: charlie hebdo

Від еротики до нецензурщини – «свобода слова» в «ЛНР»

Автор: Андрій Діхтяренко. Джерело: Радіо Свобода

Луганські бойовики занепокоїлися станом інформаційної політики у так званій «республіці». Напередодні Нового року опублікований «Закон про засоби масової інформації», в якому місцеві «законотворці», зокрема, запровадили положення про «неприпустимість зловживання свободою масової інформації» та розробили окрему статтю, що присвячена «експлуатації інтересу до сексу».

Далі: тут

На фото: Ірина Філатова, яка була першим так званим «міністром культури» угруповання «ЛНР», що визнане в Україні терористичним. Ілюстрація: соціальні мережі

Вираз "Я Charlie" придумав українець

Джерело: Le Monde. Виклад: Укрінформ

Вираз "Je suis Charlie" («Я - Шарлі»), який став логотипом акції на підтримку загиблих під час терористичного акту на редакцію сатиричного тижневика Charlie Hebdo, придумав француз українського походження Жоакім Ронцин (Joachim Roncin).

Автора «крилатого виразу» розшукали журналісти французького видання Le Monde.

Далі: тут

Ілюстрація: svoboda.org

Против дураков

Автор: Ольга Кокоріна. Джерело: Радио Свобода

если честно – у меня ощущение, что все, что с нами сегодня происходит, есть результат одной и той же проблемы.

Мы все, в какой-то момент, промолчали и молчанием своим позволили. Как у Галича: "Для надежности спрятав глаза..."

И все мы сейчас – Charlie, а в России все мы сейчас – взятые в заложники братья Навального.  Только в одной стране террористы в бегах, а в другой они сидят у власти.

Далі: тут

Ілюстрація: designboom.com

Обуздание чувств

Автор: Алєксандр Скобов. Джерело: грани.ru

Отечественные приверженцы традиционных ценностей уже сполна продемонстрировали это духовное родство, бросившись наперебой доказывать, что журналисты сами виноваты. Что не надо было задевать религиозные чувства мусульман. Тут и Нарочницкая, и Третьяков и ряд других поклонников "русского мира" и "русской весны". К сожалению, в унисон с ними выступили и некоторые люди умеренно-либеральных взглядов.

Далі: тут

Подчинение

Автор: Андрєй Остальскій. Джерело: Радио Свобода

Еще пара эффектных терактов, и общественность, пожалуй, будет морально готова выдать рыцарям плаща и кинжала карт-бланш на бесконтрольную деятельность.

Чем такое общество, пожертвовавшее правами человека, свободой слова, достоинством индивида, лучше, скажем, путинской России? Да и отличие его от нравов "исламского государства" станет куда менее контрастным. От кого и зачем тогда защищаться? Террористы в таком случае окажутся победителями.

Далі: тут

Ілюстрація: EPA

Шарли — это я

Кем были люди, погибшие в результате нападения на газету Charlie Hebdo

Джерело: Медуза

В редакцию парижской сатирической газеты Charlie Hebdo 7 января ворвались боевики и открыли стрельбу. В результате нападения, которое считают местью за публикацию антирелигиозных карикатур, погибли 12 человек. «Медуза» рассказывает, что известно о жертвах теракта.

Далі: тут

Ілюстрація: dw.de

Не поддерживайте террористов

Автор: Алєксандр Плющєв. Джерело: Эхо Москвы

Есть те, кто говорит, что журналисты сами виноваты.
Так же говорили после теракта 11 сентября, только тогда была виновата Америка целиком. Это стопроцентная поддержка террористов.

Далі: тут

Ілюстрація: dw.de

Фірташ може почати фінансувати українську службу "Євроньюз"

Джерело: Українська правда

Український олігарх-утікач Дмитро Фірташ може почати фінансувати українську службу телеканалу "Євроньюз".

Про це, посилаючись на джерела, написав у своєму Facebook шеф-редактор радіо "Вести" Сакен Аймурзаєв.
"Дмитро Фірташ вирішив взяти на себе фінансування української служби "Євроньюз". Рішення прийнято на засіданні Наглядової ради "Євроньюз". Поки, здається, публічно не оголосили. Контракт у "Євроньюз" на фінансування української служби підписаний з НТКУ, але нацканал не платить два роки. Теперь платити буде Фірташ ", - написав Аймурзаєв.

Далі: тут

Ілюстрація: lb.ua

Тиск на медіа = політичній пенсії

Автор: Левко Стек. Джерело: Fb

Cьогодні секретарем РНБО є Турчинов, який бачить загрозу в проросійській позиції каналу, а через три роки цілком ймовірно ним буде Шуфрич, якого лякатиме "гейропа" і він вирішить закрити, скажімо, 5 канал. Як тоді ви реагуватимете? Звісно, вийдете на вулицю, збиратимете гроші, щоб канал міг оплатити черговий надуманий штраф, звинувачуватимете криваву банду у війні з вільними і чесними ЗМІ.

Далі: тут

Ілюстрація: Алєксєй Мєрінов

«Інтер»: заборонити чи бойкотувати?

Джерело: УНІАН

Показ каналом "Інтер" у новорічну ніч "Блакитного вогника" з участю російських артистів з шовіністичними поглядами збурив Україну
Далі: тут

Ілюстрація: newsmarket.com.ua

"Я сказал им, что Путин  сошел с ума" 

Украинский политик рассказывает о своем опыте участия в ток-шоу российского телевидения

Джерело: Радио Свобода

Он появился в студии в футболке с гербом Украины и, в частности, сказал, что украинский народ хочет мира, а единственная угроза миру – это "Владимир Путин, который сошел с ума от своей власти за 14 лет". Выступление Гончаренко перепугало ведущих программы – Александра Гордона и Петра Толстого, гостю не дали договорить. 

Як Сергій Лойко не захотів  стати заступником міністра інформації 

Сергій Лойко, кореспондент "Los Angeles Times". Ілюстрація: freetavrida.org

Джерело: Эхо Москвы

Я с огромным уважением отношусь к тому, что делает и всегда делал Юрий Стець. Считаю его незаурядной, выдающейся личностью. И считаю, что Юрий внес и вносит огромный вклад в дело реформирование украинского политического истеблишмента и общества.

Далі: тут

Чого чекати від «міністерства правди»?

 

Ілюстрація: uareview.com

Автор: Олександр Фоменко. Джерело: zaxid.net

Влада зазіхає на свободу слова! Принаймні так вважають активісти і медійники, які протестують проти новоствореного Міністерства інформаційної політики. Нагадаємо, скандальну ідею запропонував Юрій Стець, керівник інформаційного департаменту Національної гвардії. За його задумом, міністерство має охороняти інформаційний простір України від зовнішніх та внутрішніх загроз, розвивати вітчизняний інформпродукт та працювати над іміджем України у світі. Стець запевняє, що життя нового міністерства буде коротким – допоки триває російська агресія. Та й особливих бюджетних видатків не передбачається – всього-на-всього 3 млн грн. Більше і не треба, бо в міністерстві працюватимуть лише кількадесят чиновників.

Далі: тут