Закон про "тощо"

Олексій Данілов, секретар "ручної" для Зеленського Ради нацбезпеки й оборони, у недавньому інтерв'ю, мабуть, необачно оприлюднив "велику державну таємницю". Він розповів про юридичний механізм, яким керується не тільки особисто, а й, слід думати, уся суддівська когорта України. 

На запитання журналістів, чи конституційно запроваджувати санкції проти власних громадян, цей випускник Академії внутрішніх справ самовдоволено відповів, що, мовляв, "дуже уважно читає" закони. А в законі про санкції є "кома і слово "тощо". На уточнення, чи трактує він слово "тощо" у законі як можливість запровадження санкцій, Олексій Данілов відповів: "Давайте ми з вами не будемо тлумачити. Тут якраз проблема, тому що кожен читає як вважає за необхідне".

Ось так, "тощо" в законі – це поле для імпровізацій, маніпуляцій та суддівської еквілібристики. І це поле за роки каденції ще одного "юриста" за сумісництвом, а насправді – фахівця розважального жанру Володимира Зеленського розширилося настільки, що вже час, мабуть, замінити Конституцію України на Закон про "тощо". Інша річ, що у законі про санкції взагалі немає частки "тощо". Взагалі!

Жарти жартами, - але в країні Зе! темпами сумнозвісного "турборежиму" галопує повернення навспак, - у найгірші часи Януковича і Ко. Звідси, - залякування і шантаж, дифамація і відверто брехлива пропаганда проти лідерів інакодумців, - за лекалами ольгінських "професорів", геть як у путінській Росії. А за скроєними ще одним одіозним персонажем часів "вічно легітимного" Андрієм Портновим інструкціями слухняні суди, керуючись законом про "тощо", шиють білими нитками справи проти неугодних Зеленському політиків, патріотів, ветеранів та волонтерів.

Про так звані "справи" проти п'ятого президента годі й говорити. Державна зрада, "торгівля на крові", "нелегітимні призначення", "злочинні накази" (у випадку рейду наших моряків до нашого ж порту на Азові), і таке інше, словом "тощо". Вже не буду вдаватися у дріб'язкові особисті образи у "відосіках" на адресу людини, з якою країна пройшла найважчу фазу російської агресії, людини, яка зуміла не тільки вистояти, але й переконати світ у справедливості українського опору, згуртувати міжнародну антимосковську коаліцію. Людини, завдяки якій Європа і Америка зрозуміли, що кремлівські зазіхання на Україну Україною не завершаться, що Путіну ходить про повернення "сфер впливу", про реставрацію "імперії зла".

Зеленському цього не зрозуміти апріорі. Ну, не може оцінити обиватель та інфантил масштабу особистості. І не тільки політика, будь-кого успішного, компетентнішого, вправнішого і мудрішого. Натомість - заздріть, гнів від безсилля, зловтіха і тупе, вульгарне зубоскальство.

І марно волати про стотисячні армади агресора уздовж українських кордонів, про те, що ворог використовує будь-яку нагоду, аби завдати удару по Україні. Марно, як, до прикладу, Андерс Аслунд, співробітник Atlantic Council, риторично запитувати: "Чи Зеленський і Єрмак з'їхали з глузду? Вони переслідують найбільшого іноземного інвестора Arcelor-Mittal та колишнього президента Порошенка за дурниці в цей критичний час".

До слова, недавні кібератаки на урядовий та сайти інших державних установ – теж на відповідальності "масовиків-затійників", зокрема віцепрем'єра з питань цифрової трансформації Михайла Федорова. Це ж він кілька місяців тому пихато, як і Данілов, заявляв про "перебільшення" тих, хто каже про вразливість кіберзахисту країни. Усі заклики до відповідальності, здорового ґлузду, апеляції до, врешті-решт, інстинкту самозбереження, зависають у повітрі, коли йдеться про реакцію на них "найвеличнішого". Він насолоджується життям сибарита, відпочиваючи то у Гуті, то в Буковелі, то казна-де, а найзадіянішими у "справі оборони" України виявляються суддівські стряпчі, готуючи "арешт" Порошенка.
Все, звісно, можна списати на параною, на патологію мізків, на недорікуватість та юродство блазня. Але мені видається, що це пояснення – для лохів, тих, хто вчора чманів від "вождя", - вони ковтнуть. Радше йдеться про тваринний страх Зеленського – маріонетки у чужих руках, за невиконані обіцянки своїм патронам. Бо саме вони небезпідставно ненавидять п'ятого президента, - за впертість, непоступливість і авторитет. Він, - як кістка в горлі, і Путіну, і Коломойському. І жодні закони про "тощо" не стануть на заваді.

А "тощо"… Переслідування Порошенка вже стали пробним каменем для міцності Зе!режиму. Він «поплив», коли мова зайшла про персональну відповідальність. І "200-відсоткової" генпрокурорки, яка не поставила свого автографа під аферистичною "підозрою". І судді Печерського суду Віти Бортницької, - вона вирішила за доцільне піти у відпустку за власний кошт, ніж оголосити текст ухвали про арешт активів п'ятого президента. Ми ще побачимо сотні таких "тощо". Ефект доміно називається.

Ілюстрація з відкритих джерел

Рік бабака

"А що б ти робив, коли б застряв в одному місці, і всі дні були б однаковими, і що б ти не робив, не мало б значення?". "Це – історія всього мого життя".

Мабуть, чимало з вас упізнали відомий діалог з американської комедії "День бабака" з неперевершеним Біллом Мюрреєм у головній ролі. Його герой — бундючний телеведучий із "зіркою" в голові Філ Коннорс взяв собі за традицію щороку відвідувати містечко Панксатон, де бабак Філ провіщує весну. І якось, під час чергової поїздки, самовпевнений сноб застрягає в одному і тому ж дні. Минають ночі, а у Коннорса все те ж 2-го лютого… Виборсатися з цього зачарованого кола виявляється непросто…
Розмірковуючи над пережитим нами роком, я спіймав себе на думці, що, по суті, 2021-й був таким собі "роком бабака" для нас усіх, принаймні тих, хто бодай трохи пильнує над тим, що відбувається в країні. І не тому, що ми усі так захотіли, — все набагато банальніше. Хай там як, але порядок денний в країні все ж формує влада, і якими б аполітичними не були її громадяни, він позначається на їхньому щоденному житті.

Нинішній "найвидатніший лідер", попри прямі аналогії з професією Коннорса (теж телезірка і не позбавлений комплексу нарцисизму), разом зі владним Кварталом, видається, лише сприяють продовженню "епохи бабака". Як у фільмі: "Я знаменитість в екстремальній ситуації". А разом з ними країна вже не дивується ні несосвітенним "зашкварам", ні скандалам, ні кричущому невігластву. Прокидаючись вранці, очікуємо на якусь нову витівку наших керманичів, — чи то з Офісу президента, чи з середовища "Слуг…", чи з довколавладних тусовок. Суспільні рецептори за два з половиною роки каденції Зе! кліки настільки притупилися, що, видається, вже й нема чогось такого, що могло б струсонути країну, по-справжньому розгнівати чи бодай, дотримуючись канонів улюбленого жанру, розсмішити її.

Хоча, якщо розважити по-серйозному, то, мабуть, справа не у безпорадності вчорашніх коміків, стендаперів чи весільних фотографів. Це цілком усвідомлена політтехнологія тестування суспільства на стресостійкість і опірність. А оскільки вона можлива лише з використанням екстравагантних витівок, які супроводжуються скандалами, то наступними мусять бути глупства ще вищого левела, ще безумніші вчинки і заяви… Скандал, як правило, гаситься ще більшим скандалом, і вишикувавшись у ланцюг, вони просто притуплюють пам'ять і адекватну реакцію. Зрештою, природа подбала про захисні механізми для людської психіки.
Політичний популізм базується, серед іншого, на пошуку "винних". Особливо, коли ці "офірні цапи" є успішнішими, професійнішими та вправнішими. Тому не слід дивуватися черговому загостренню комплексів рейтингозалежного актора у його намаганні "посадити" Порошенка. Ба більше, усі ці "підозри", підписані невідь ким, є димовою завісою, аби прикрити власні зловживання і співпрацю з терористичними "ЛДНР", зокрема з постачанням вугілля. Журналістка Тетяна Чорновол розкрила подробиці цієї співпраці, і колись руки української прокуратури (у нормальному сенсі цього слова) дійдуть до цієї, направду підривної роботи Зе! і його "менеджерів".

І ще один штришок. Взявшись за переслідування політичних опонентів, Зеленський вдається до вже випробуваних методів. Зокрема, Путіним у Росії. Той теж усіляким чином намагався "вижити" невгодних з країни, зокрема вчинив так з Березовським. З Порошенком у Зе! цей фокус навряд чи пройде. Адвокати п'ятого президента вже висловилися з цього приводу. Тож для чинного недоавтократа світить перспектива продовження "року бабака".

Та, попри пошук "ворогів", Зе! режим невтомно працює над тим, аби навіть ті, хто наполегливо бажає Україні вирватися з зачарованого кола "днів бабака", розчарувалися у її спроможності це зробити. Приклад зі зривом конкурсу на посаду очільника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури лише через те, що беззаперечний переможець, — Олександр Клименко, — м'яко кажучи, не влаштовував Банкову, — це, мабуть, вершина цинізму. Можна лише дивуватися дипломатичній витримці присутніх на "процедурі" іноземців, які, мабуть, вперше у житті бачили схожі маніпуляції і дурість. Один з них Драго Кос не втримався: "Мені дуже шкода, що ви зараз це робите. Очевидно, що ви перебуваєте під тиском… Вам байдуже, що про вас думають люди. Але одного дня вас запитають, що ви робили у комісії півтора року".

Але ці заклики зависли у повітрі. Марно апелювати до осіб, які, по-перше, живуть в ілюзіях про всесилля того, на чиєму сумнівному авторитеті їм поталанило "злетіти у владу", по-друге, не здають собі справи, що завтра обов'язково прийде, і воно може бути не схожим на звичний день чи рік бабака.

І коли завершиться епоха популістів, то лише міські божевільні зроблять свій вибір за таким критерієм: "Ви впевнені, що раніше не грали на фортепіано?". "Впевнений. Але мій батько був вантажником роялів" ("День бабака").

Тож бажаю читачам залишити у минулому році зневіру і розчарування і взяти у новий 2022-й здоровий глузд, практичність і винахідливість у подоланні негараздів.

Ілюстрація з відкритих джерел