Вежливое укрощение Владимира Путина

Автор: Андрєй Облогін. Джерело: Хвиля

События на вокруг суда братьев Навальных показали, что сценарий “Майдана” для РФ практически исключен, но многие эксперты уповают на сценарий “Дворцовый переворот”.

“В РФ нет альтернативной элиты и нет мощных политических оппозиционных структур. Нет даже влиятельной политической эмиграции. Так что здесь просто работать не с кем. Следовательно, методом исключения, у нас остается один вариант: дворцовый переворот”, — пишет Димитрий Саввин в ПиМ.

Далі: тут

Ілюстрація: ua-ru.info

Обуздание чувств

Автор: Алєксандр Скобов. Джерело: грани.ru

Отечественные приверженцы традиционных ценностей уже сполна продемонстрировали это духовное родство, бросившись наперебой доказывать, что журналисты сами виноваты. Что не надо было задевать религиозные чувства мусульман. Тут и Нарочницкая, и Третьяков и ряд других поклонников "русского мира" и "русской весны". К сожалению, в унисон с ними выступили и некоторые люди умеренно-либеральных взглядов.

Далі: тут

Логика времени, революционная турбулентность и близкий конец старого режима в Украине 

Автор: Олег Перевєрзєв. Джерело: Хвиля

К системному кризису постсоветской государственности пришла в гости постреволюционная депрессия — лихо с недолей встретились, поцеловались и теперь косятся по сторонам в надежде чего-нибудь разнести вдребезги и пополам. И есть ощущение, что у них это таки получится, поскольку наши «лидеры» явно не поняли, какая ситуация за окном: на календаре совсем не первая половина девяностых, тем не менее они кормят население либеральной риторикой и по-хамски залазят ему в карман. Можно сколько угодно острить в сети, по поводу совковой дремучести электората, но нельзя с ним (электоратом) вести бесконечный диалог, логическая схема которого изложена ниже:К системному кризису постсоветской государственности пришла в гости постреволюционная депрессия — лихо с недолей встретились, поцеловались и теперь косятся по сторонам в надежде чего-нибудь разнести вдребезги и пополам. И есть ощущение, что у них это таки получится, поскольку наши «лидеры» явно не поняли, какая ситуация за окном: на календаре совсем не первая половина девяностых, тем не менее они кормят население либеральной риторикой и по-хамски залазят ему в карман. Можно сколько угодно острить в сети, по поводу совковой дремучести электората, но нельзя с ним (электоратом) вести бесконечный диалог, логическая схема которого изложена ниже:

Далі: тут

Ілюстрація: Хвиля

Миссия Путина – утилизация  постсоветских моделей 

Автор: Алєксєй Заводюк. Джерело: GlavPost

Если вы страстно желаете, чтобы Путин был сурово наказан по всей строгости законов нашей прекрасной Вселенной, то не спешите расстраиваться, в конце этого текста вы поймете, что Бог руками Путина творит для нас Благо и нужно поблагодарить Путина за то, что он делает.

А делает он очень грязную, неблагодарную, но очень нужную работу, он утилизирует огромную, очень сложную, отжившую свое модель под названием Россия. И делает это добросовестно. Когда вы поймете замысел творца и место в этом замысле Путина, вы не будете столь категоричны в его оценках.

Далі: тут

Ілюстрація: ghall.com.ua

Погляд на Росію зсередини

Автор: Джордж Фрідман. Джерело: Stratfor. Переклад: Хвиля

Обговорення України було набагато напруженішим. Існує розуміння того, що події в Україні це крок назад для Росії, та обурення процесами, які, на думку росіян, є пропагандистською кампанією адміністрації Обами, що направлена на те, щоб зробити з Росії агресора. В обговоренні постійно піднімалися два аргументи: по-перше, Крим — історична частина Росії, і він вже був фактично під контролем російської армії згідно з договором, а тому там не було ніякого вторгнення, а лише утвердження реального стану речей; по-друге, росіяни наполегливо переконували, що східна Україна населена росіянами, які мають отримати широку автономію. Один вчений поставив за приклад канадську модель і Квебек, щоб продемонструвати, що Захід, як правило, не має жодних проблем з регіональними автономіями для етнічно різних регіонів, але був шокований, коли росіяни захотіли застосувати таку форму регіоналізму, що є звичайним явищем на Заході.

Далі: тут

Ілюстрація: Хвиля

Недовоевали

Автор: Ярослав Шимов. Джерело: Русский журнал

Событием, которое в конечном итоге привело к разрыву между Москвой и западным миром, стала украинская "оранжевая революция". Всё последующее, включая столкновение с Грузией (2008), аннексию Крыма и войну в Донбассе (2014), можно считать "отложенной реакцией" путинской элиты на унижение, испытанное на рубеже 2004-05 годов. Здесь сыграли свою роль сразу несколько факторов. Во-первых, западные политики не учли, что эта элита, к концу второго срока Путина практически полностью состоявшая из бывших офицеров КГБ, позднесоветских чиновников среднего звена и прагматичных интеллигентов не слишком высокого полета, отнюдь не отказалась от державных амбиций и свойственного эпохе позднего СССР восприятия Запада. А именно – подхода к нему как к стабильному противнику, т.е. такому, которого сложно быстро победить, с которым следует договариваться по частным вопросам, однако полное примирение с ним в обозримом будущем не представляется реальным. Колоссальная коррумпированность новой российской элиты и ее склонность жить и вкладывать деньги на Западе ошибочно интерпретировалась как стремление вписаться в западный мир. В реальности речь шла лишь о стремлении паразитировать на благах и уюте этого мира. (Характерно, что только русские заграничные общины породили массовый тип богатого или по крайней мере благополучного эмигранта, долгие годы живущего на Западе и склонного крайне враждебно относиться к западному образу жизни и ценностям).

Далі: тут

Ілюстрація: tyzhden.ua

Паличка Коха для Путіна

Що робити з «обличчям» нового європейського Гітлера

Автор: Олександр Косвінцев. Джерело: zaxid.net

Вражаюче, але тим часом, як Гаррі Каспаров, котрий входить у список найгеніальніших людей планети, характеризує путінський режим як фашистський (у зв'язку з цим хвалене «Эхо Москвы» нещодавно відмовилось розмістити його статтю у блозі на сайті радіостанції) і називає ідіотизмом потурання агресору , інший відомий російський опозиціонер – колишній глава Держкоммайна і віце-прем'єр Росії Альфред Кох, котрий нині мешкає в Німеччині і начебто критикує російську дійсність – занепокоївся тим, що Путіну «потрібно дати якийсь алгоритм виходу з цього становища зі збереженням обличчя». Простягнути, так би мовити, паличку-виручалочку правителю, котрий забруднив руки кров'ю.

Далі: тут

Ілюстрація: prikolnovosti.com

Андрей Кончаловский: Тридцатилетних  мы уже потеряли

Автор: Ксєнія Соколова. Джерело: Сноб

Не за, а против чего-то. Всегда. Это интеллигенты. Помимо них в мире существуют интеллектуалы. Это образованный класс, который рассматривает свою позицию независимо от партийности. Иногда он может принять, а иногда не принять действия государства. Выдающийся русский философ Струве считал: «Интеллигенция всегда истерична, а образованный класс вдохновлен». Первым интеллигентом он называл Радищева, а первым вдохновленным человеком — Пушкина. Очевидно, что у этих людей есть большая разница в жизненных концепциях. В этом смысле я считаю себя просто думающим человеком. Меня не столько волнует, как должно быть, сколько почему так.

Далі: тут

Ілюстрація: hochu.ua

Феодализм в России: ностальгия по прошлому или очередной реванш?

Автор: Єлєна Ярова. Джерело: Руфабула

...в любой стране мира есть люди, ностальгирующие по иным временам. Как правило, они представляют себя в гипотетическом прошлом людьми привилегированного сословия — рыцарями, мушкетёрами, гардемаринами, прекрасными дамами, фрейлинами, самое низшее ― камеристками. Если говорить про отечественную историю, то все представляют себя Онегиными и Ленскими, Болконскими и Безуховыми, но никому в голову не приходит примерить на себя роль кучера Петрушки или дворовой девки Параски. Хотя есть в сети один персонаж, называющий сам себя «Солдатом Империи», а в народе получивший меткое прозвище «Холоп», который эту традицию нарушил. Он сам откровенно провозгласил, что хотел бы в Средневековье быть представителем «низкого» сословия. Но так ли он искренен? Итак, что же предлагает нам этот «Холоп империи»?

Далі: тут

Ілюстрація: mk.ru

Страна, которую ломает

Автор: Андрєй Скляров . Джерело: Руфабула

Россия это наркоман. Наркоман со стажем. Ее такой сделали, насильно посадили на нефтяную иглу, не дав пойти по пути инноваций в 70-е годы. Брежневскому руководству было легче гнать по венам страны нефтедоллары, вызывая у экономики привыкание к ним. Лишь бы не менять ничего. Лишь бы было стабильно. Вот и понесло ее по наклонной. 

Далі: тут

Ілюстрація:  Руфабула

Путін знає, що йому загрожує "м'який" палацовий переворот

Автор: Джошуа Яффа . Джерела: Bloomberg Businessweek, УНІАН

Путін знає, що найбільша загроза для його правління походить не від вулиць, а від його воріт його "палацу". Верхівка еліти може через "м'який" переворот замінити його на більш прийнятну фігуру. І такий сценарій є більш ймовірним, ніж акції протесту опозиції.

"Знаючи ці небезпеки, інстинкти Путіна параної і самозбереження, швидше за все, штовхнуть його на "перезавантаження"", - йдеться у публікації. Не дивно, що в період падіння економіки, його близькі друзі зуміли зберегти доступ до "щедростям" держави: компанії Аркадія Ротенберга і Геннадія Тимченко отримали більше державних контрактів в цьому році, ніж у минулому.
Далі: тут

Ілюстрація: Reuters

Революцію в Росії ініціюють  олігархи

Джерела: DW, УНІАН

Експерти вважають, що для соціальних вибухів або інших потрясінь час ще не настав, незважаючи на економічну ситуацію, що погіршується. "У мене поки немає відчуття, що в Росії можливі масові протести на зразок українського Майдану, - говорить Дмитро Травін. - Думаю, що погіршення становища російських громадян поки ще не настільки велике. Але в кінцевому підсумку все залежатиме від цін на нафту. Якщо падіння буде порівняне з тим, яке було в 1998 році, зарплати будуть знижуватися, а ціни - зростатимуть, то тоді навряд чи нинішній політичний режим протримається довго".

Віктор Воронков вважає, що якщо в Росії в найближчі два роки і відбудеться зміна лідера, то станеться це "не завдяки соціальній активності суспільства, а палацовому олігархічному перевороту"

Далі: тут

Ілюстрація: rus-obr.ru

Близкое окружение, элиты и  коллеги: на кого опирается Путин

Автор: Татьяна Становая: Джерело: Сноб

Есть ли у Путина авторитеты? С кем он советуется? В каком кругу принимаются решения? Боится ли он падения рейтинга? И что для Путина важнее: поддержка элит или народа? После первого президентского срока в экспертном сообществе устоялась точка зрения, что, несмотря на всю неоднородность и конфликтность новой команды президента, Путину удалось обеспечить заметное доминирование «питерцев» не только внутри властной вертикали, но и в ключевых секторах экономики. «Олигархов» из 90-х равноудалили, а со временем на их месте был выращен новый слой «государственного олигархата», близких друзей и соратников Путина, получивших под контроль крупные активы.

Далі: тут

Ілюстрація: Corbis/Alloverpress

У кризі

Абстрактні розумування політиків на тему перспективи падіння економіки втрачають сенс в контексті конкретних випадків рецесії. Співаючи колискові про кволість української господарки («гроші потрібні на вчора» – Арсеній Яценюк), урядники забувають про одну доволі просту річ, – пересічний мешканець має доволі слабке уявлення не те що про оборудки на фондових біржах, але й про акції як такі. А якщо й тямить дещо, то послуговується не надто задавненим „ваучерним досвідом”.

Я також переконаний, що Україна має шанс уникнути катастрофи. Але я не переконаний, що нинішнє щиро провідництво бажає цього. Бо для нього йдеться не про добробут чи принаймні гідне людини життя своїх громадян, а про вічно неподілений пиріг влади. Акурат за принципом: чим гірше, тим ліпше. Основна проблема, що встряла у мізки знаковим фігурам антагоністичних угруповань, – як знайти цапа-відбувайла, повісити на нього вину за економічні негаразди, зовнішньополітичні фіаско, зимні помешкання, високі ціни, – аби відтак, спекулюючи на цих речах, здобути електоральну перемогу.

Але цієї омріяної вікторії може й не бути. Я не певен, що після кризи деякі нині найхаризматичніші політики зможуть втримати довкола себе своїх симпатиків. І не тому, що останні, розчаровані злиднями та нездійсненними обіцянками, відкинуться від учорашніх кумирів. А тому, що кумири не доживуть самотужки до фіналу рецесії і продадуть свої політичні капітали потужнішим гравцям. З-за меж держави. Це – в гіршому випадку. У ліпшому ж – знову помандрують в оффшори, де ніжитимуться під сонечком і дивідендовим дощиком із далекоглядно заниканих рахунків.

Цікаво прослідкувати, як еліти різних країн по-різному вгамовували схожі економічні шторми. У цивілізованих спільнотах говорять про податкові пільги для малого та середнього бізнесу, про суттєве змешення акцизів і таке інше. У нас же – достеменно навпаки: нові побори, високі мита. Відмінність підходів – відмінність світогляду. „Там” уважають, що головний тягар тимчасового дискомфорту має взяти на себе держава (вона – для людей, бо існує на їхні податки); „тут” – воліють перекласти труднощі на й без того переобтяженого фіскальним пресом громадянина, аби його коштом жити комфортно, влаштовуючи ще й власне політичне буття.

А народ мовчить. Правда, як писав Бодріяр,  „це не мовчання, яке не говорить, це мовчання, яке забороняє, щоб про нього говорили від його імени. А отже, це зовсім не форма відсторонености, а досконала зброя”.

Ігор Гулик. Ілюстрація: tyzhden.ua

Чи повернеться Ахмєтов до  Донецька

Автор: Юрій Васильченко. Джерело: Деловая столица

Путін руками Рамзана Кадирова утихомирив чеченців, але за цей удаваний спокій Кремль вже скільки років змушений платити з кишень росіян. Навіщо повторювати чужі помилки. Краще у визволеному Донецьку буде комендант, який чутиме голос Києва, аніж віддати все в руки місцевих олігархів, які знову заспівають пісню про "голос Донбасу".

Далі: тут

Ілюстрація: zn.ua

Откажется ли Ахметов от  бифштекса?

Автор: Євгєній Якунов. Джерело: Fb

А слабо условным ахметовым (коломойским, герегам) от собственного организма оторвать? От удобств и слабостей? От времяпровождения в спа-конференциях? А откушать бесплатной каши из одного котелка с беженцами? А переночевать в одном с народом подвальчике, да под бомбочками? Или, хотя бы, вместо бурного Нового года в Куршевеле забрести на огонек к нашим раненным бойцам. В госпиталь. И с подарками. Волонтеры так и поступят. Но если бы своим праздником пожертвовал кто-нибудь из политических или финансовых генералов, это был бы совсем другой коленкор.

Если затягивать пояса, то ведь и на брюках с лампасами?

Далі: тут

Ілюстрація: reporter.my1.ru

Путіну залишилося 8-9 місяців

Автор: Вадим Денисенко. Джерело: Деловая столица

Перші тижні – це буде шок, який буде згладжений новорічними святами. На свята все одно люди постараються відкинути проблеми на майбутнє, будуть пити, гуляти і відволікуться від падіння національної валюти. Далі, розпочнеться фаза кризи еліт – це період, коли креативний клас усвідомить, що він котиться до банкрутства. Деякий час еліти ще будуть борсатися, але криза робитиме свою справу. При цьому, настрої власників бізнесу протягом доволі короткого періоду часу передаватимуться нижче, поки не дійдуть до соціального дна.

Далі: тут

Ілюстрація: joinfo.ua

Предают всегда свои

 

Ілюстрація: kyzapunk.blog.tut.by

Автор: Владимир Луков. Джерело: Каспаров.ru

Выражение "предают всегда свои" приписывают Наполеону. В наши дни и Путин, как когда-то Наполеон, готовится "бодаться" с Украиной, НАТО и остальным мирным населением Земли ради победы "Русского мира". Однако, как и Наполеона, его ждет разочарование в "дружбанах". Он "достал" уже не только врагов, но и друзей.

Такие "качели судьбы" диктатора-"демократа" имеют объективно историческое обоснование в выбранной им парадигме безопасности, где, вместо мира, хотят войну.

Это при мире крепят дружбу. А при войне в ходу обман и предательство

Далі: тут

Он устал 

Ілюстрація: ТАСС

Автор: Юрій Саприкін. Джерело: Новое время

...В России глава государства может произносить речи не то что в состоянии усталости, а вообще не приходя в сознание, и так на протяжении многих лет. Путин может сам устать от собственной усталости, и в какой древней Корсуни он найдет источник новой энергии — лучше об этом не думать. Тем более, находящееся в полной апатии общество, скорее всего, отреагирует на любой новый конфликт или очередной запрет теми же вялыми шутками или дежурными восторгами — и очевидно, больше озабочено тем, как бы сделать побольше запасов на зиму (которая, судя по курсу рубля, будет долгой). Никаких выводов из этой усталости не следует — просто такой вот исторический момент: мир, каким мы его знали, постепенно ползет под откос, и не находится сил, чтобы что-то с этим сделать

Далі: тут