Ні хліба, ні видовищ

Схоже, українська "дилетантура" заповзялася приміряти для себе нову роль – роль "жертви" обставин і "підлих намірів воріженьків". 

Це почасти спрацьовує, особливо коли заявити на всю країну, що і президент, і його головний канцелярист вже відбули "ковідний" термін у нестерпних умовах Феофанії, яка, за обіцянками Зеленського-Голобородька майже дворічної давності, давно мала б стати банальною райлікарнею для пересічних громадян.

Обравши трагічну роль "жертви", політтехнологи Банкової виходили з цілком вирозумілого постулату: "бідось" жаліють, їм вірять, їм хочуть допомогти. На їхньому боці – суспільна думка, бо як зауважив у своїй недавній колонці іспанський публіцист Артуро Перес-Реверте, новітні автократи часто маніпулюють цими шляхетними людськими рисами. Так легше утримати владу, і "це роблять за допомогою голосів суспільства, яке їм аплодує і їх підтримує". "Бідний той, хто наважиться їм перечити; і не ображатися, як це є новим обов'язком, - пише іспанець. - Урешті-решт, ми маємо господарів,.. яких підтримує інфантильне мислення мільйонів йолопів".

Репетицією нового амплуа гаранта були його перші сумні "відосики" з лікарняної палати, прикрашеної президентським штандартом, а також алогічні натяки на те, що причиною усіх бід є неслухняність регіональних ставлеників, які снили і бачили майбутні перемоги на місцевих елекціях, і на вівтар цих перемог ладні були покласти життя і здоров'я посполитих. Для Зеленського виявилося відкриттям, що і вчорашні його фанатики не в захопленні від "кваліфікованих" і "мудрих" рішень уряду, на кшталт карантину вихідного дня. А дивуватися нічому: ті, хто голосували на вчорашнього блазня, надалі, під загрозою штрафу і смертоносної інфекції, вимагають хліба і видовищ. Отут якраз їм і є "разніца", причому інфантильно принципова.

На зміну карантину вихідного дня матимемо новорічний локдаун. Наслідки будуть ні, не катастрофічні, - апокаліптичні! Видовищ не буде точно, з хлібом, підозрюю, теж сутужно. Але не забуваймо, що, за логікою урядовців, того ж таки Зе!, ми вже пережили кілька піків захворюваності, до яких були "готовими", і які тепер, з віддалі кількох місяців, чомусь більш схожі на рівнесеньке плато. Для популістів, мародерів та невігласів не штука пояснити будь-що: природу місячних затемнень, поділ атома, теорію ймовірності, і, як ми переконалися, - непрогнозовану поведінку вірусу. Дарма, що над траєкторією пандемії досі б'ються тисячі тих, хто зуби з'їв, вивчаючи цю (і не тільки) заразу. Але в Україні вони зазвичай мовчать, не маючи змоги перекричати "фаховіших" чиновників від медицини, а тим паче, - політиків-всезнайок.

Схожим чином вони поводяться і з економікою. Поміркуймо, відкинувши Зе!браваду, чим насправді є 8-тисячні подачки для фізосіб-підприємців? Хтось з вітчизняних аналітиків з іронією заявив, що за такі гроші навіть і не пообідаєш у "Велюрі". А ось на думку "господарників" з Печерських пагорбів, ці кошти мають стати "рятівним колом" для десятків тисяч дрібних підприємців та їхніх сімей. Як і, перепрошую, непомітне неозброєним оком списання боргів для тих 80 відсотків ФОПів, які не додали до державної скарбниці по… три тисячі гривень.

Натомість ми не чуємо втямливої відповіді, а радше – багатозначну мовчанку, коли постають кардинальні питання. Чому уряд (до слова, вже вдруге, першим був також "зелений" Кабмін Гончарука) довів ситуацію "до ручки", коли державний бюджет країни не може обслуговувати видатки, передбачені законом на 2020 рік. Це фактично означає, що припинено фінансування усіх статей витрат, окрім захищених. Чим у такій ситуації загрожує неухвалення бюджету у визначені Бюджетним кодексом терміни?

Це – глобальні проблеми. Є й "дрібніші", "приземленіші". До прикладу, чи залишаться без "мінімальної мізерії" ті, хто досі отримував соціальну допомогу? Бо у нардепів та міністрів, виявляється, бракує рук для ухвалення відповідної поправки, яка б запобігла цій міні-катастрофі сотень тисяч громадян. Точніше, їхні рученята зайняті більш прибутковими справами – "розпилом" ковідного фонду, відкатами з "Великого будівництва", майбутніми фармакологічними тендерами для закупівлі вакцин.

А ще – війнами усіх з усіма. Особливо з політичними опонентами, які дивним чином не забажали спочивати на узбіччі процесу. З подиву гідною наполегливістю вони нагадують владі про міжнародні зобов'язання України, про те, що ні безвіз, ні допомога МВФ не впали нам, мов манна небесна, а мають під собою конкретне підґрунтя, зафіксоване, до слова, в Конституції України: європейський вибір, а, отже, і європейські засади політичної культури.

Але "зеленим", які здобули владу шляхом небувалого шахрайства і маніпуляцій, видається, що таким же трибом можна поводитися і на міжнародній сцені. Проте це велика і небезпечна ілюзія. Принаймні, непереборне враження "великого шухера" так і читається у недавній редакційній статті The Washington Post, автори якої не шкодують епітетів на адресу спонсорів Зеленського та їхньої деструктивної ролі. "Міністерство юстиції Байдена також мало б відновити зусилля щодо кримінального переслідування українських олігархів, включаючи Дмитра Фірташа та Ігоря Коломойського, які є інструментами блокування реформ та просування російського інтересу в Україні".

Ясна річ, мінюст США Зеленському не указ. Через елементарний страх перед всесильними ляльководами, які тут, поруч, яким він запопадливо підсуває попільнички у найвищому кабінеті країни. Він не зважиться на спротив їхнім забаганкам, бо погодився на них апріорі. Позаяк саме у цьому, - обслуговуванні олігархату, - полягала мета його останньої, як на мене, гастролі…

Ілюстрація з відкритих джерел

Підписуйтеся на мій Telegram-канал

 

Влада збанкрутувала, тому й бреше

Скільки живе людство, стільки ж і точаться дискусії довкола понять правди і справедливості, і вже маємо мільйони інтерпретацій цих cлів, аж до вкрай категоричних і таки безвідповідальних, на кшталт "у кожного своя правда".

Є чудовий естонський фільм "Правда і справедливість", відзнятий з нагоди століття тамтешньої державності, у якому несподівано ці, здавалося б, споріднені слова суперечать одне одному. Бо що з того, коли чесний фермер-трудяга прагне утвердити на Богом забутому хуторі Божу ж правду, поводитися з ближніми і сусідами так, як це написано у Біблії? Довкола ж усі волають, що досягти справедливості можна лише підступом, лицемірством і кривдою. Як наслідок – герой Андрес Паас поступово стає схожим на тих, хто прикладом доводить успішність саме таких практик "справедливості".

Ці практики, здавалося б, архаїчні і геть несучасні, є ходовими й у нас, в Україні, де править бал популізм, брехня і "дилетантура". Власне, на спекуляціях довкола "своєї правди" шахраї дісталися влади.

Однак "все минає, навіть найдовша змія", і нині Зе!команда опинилася, висловлюючись їхнім же арґо, "на порозі великого шухера". Їм не вдалося переконати багатомільйонний народ у своїй версії "правди" і "справедливості", ба більше, - тепер вони змушені брехати, брехати і знову брехати, гарячково шукаючи вихід з фактично безнадійної ситуації. Не суть важливо, де вони брешуть, - у "зачинених" ними ж vip-палатах "Феофанії" чи у залі засідань Кабміну, під парламентським куполом чи у слухавку телефонів міжнародного зв'язку. Важливо те, що їхня брехня вже очевидна для, мабуть, найзатурканіших обивателів, і викликає не лише відчуття відрази, але й відторгнення та гніву. Навіть блазню-кумиру натовпу на президентській посаді не під силу перетворити усіх співгромадян у таких собі "андресів паасів".

Реальність така, що змушує платити за дешевий популізм, причому, платити за всіма рахунками. А вивертати кишені доведеться не тим, хто солодко і обнадійливо заколисував народ фантастичними обіцянками земного раю, а самому народові, який купився на "правду" від "свого хлопця".

Що маємо наразі? Непевні перспективи ухвалення бюджету-2021, до якого "не доходять руки" розсвареної і фрагментованої "монобільшості", а радше об'єднання гуртків за олігархічними інтересами. Нині ж нам кажуть, що можливим є варіант прийняття бюджету лише у… січні наступного року. Це означатиме, що усі видатки держави, серед них – і соціальні, - будуть профінансовані на рівні не більше 78 відсотків видатків минулорічного січня. Тобто, комусь доведеться довго чекати на пенсії, допомоги, зарплати.

Та проблема навіть не у цьому. Було б з чого платити навіть оті жалюгідні "78". Бо наприкінці року нас чекають витрати на погашення міжнародних зобов'язань, тобто відсотків за кредитами. Де взяти ці кошти, зважаючи на велетенську діру у державній скарбниці, яка, за оцінками експертів, вже сягнула 200 млрд грн? Уряд "старих-нових облич" судомно намагається маневрувати, видаючи на гора фокуси фінансової еквілібристики. До прикладу, НБУ (незалежний нібито регурятор) погоджує рефінансування державного Укрексімбанку на 10 млрд грн. Навіщо такий рефінанс успішній установі? Все просто, Ватсоне, - для того, щоб Укрексім (наголошу – державний банк) викупив у міністерства фінансів ОВДП, а те, своєю чергою, дало гроші на найнагальніші потреби. Інших джерел – катма. Де ділися? Учорашній урядовець Ігор Уманський розповів детально про "скрутки" на митниці й податковій. А ще неймовірні кошти закатали в асфальт, розікравши левову частку "ковідного фонду", і вивели в офшори.

Сподівання на МВФ, як "ебонітову чарівну паличку", також марні. Дарма Зеленський розповідає "правду" про успішність перемовин з директоркою-розпорядницею Фонду про кредит, який він ні сіло ні впало порівняв з "кров'ю для організму людини". Крісталіна Георгієва недвозначно наполягає на справедливості: для перегляду програми співпраці потрібне повне узгодження дій. Причому мова ведеться навіть не про кредит, не про черговий транш, а про прибуття місії МВФ в Україну.

Але чи можна говорити про "узгодження", коли Зе!влада плювала на незалежність НБУ, методично розвалює антикорупційні структури, спочатку толерує зазіхання на основу основ боротьби з корупцією – електронне декларування, а відтак обирає для гасіння пожежі сумнівну "рідину" – коктейлі Молотова під Конституційним судом, або ж нахабно нагинає Раду розігнати цей "незалежний орган"? І прикриває свої антизаконні вчинки демогогією про "правду" і "справедливість".

Насправді у Зе! та його соратників вичерпався арсенал правдивих аргументів. Залишилася тільки тотальна брехня, названа "правдою".

Ілюстрація: Міхаїл Ларічев

Високий Замок 

Хто хоче диктатури? 

Коли зараз нагнітають пристрасті довкола найближчого майбутнього (найближчого у сенсі того, що трапиться 2015-го), і лякають співгромадян ймовірністю бюджетної диктатури, податкової тиранії, то мені на думку спадають слова Ніколая Бєрдяєва, який свого часу сказав, як одрізав: «Усі революції завершувалися реакціями. Це – неминуче. Це – закон. І чим шаленішими і несамовитішими були революції, тим сильнішими були реакції». Тепер, за логікою, якщо ми уважаємо Майдан та події довкола нього революцією, то саме час очікувати бєрдяївських наслідків.

Але чи був Майдан революцією у повному сенсі цього слова? Чи справді він докорінно змінив Україну, чи спричинив тектонічні, незворотні злами у свідомості, перш за все, тих, хто прийшов до влади. Зрештою, чи виніс на державний олімп зовсім незнаних досі осіб? Ось питання, на які бодай сьогодні, по п’яти роках після факту, варто дати чесну відповідь.

Якщо тепер кажуть, що найбільшим завоюванням революції стала свобода слова, то цілковито лукавлять. Свобода слова в Україні завжди, навіть за часів пізнього Кучми, та й тепер – і часів Порошенка, була свободою півслова. Тому що жоден телеканал, жодна газета чи радіостанція в умовах цілковито нерозвиненого ринку реклами, а також цілковито незацікавленої аудиторії, тут не може вижити без «спонсорської допомоги» або бізнесу, або політиків. І коли ми читаємо критичні філіппіки, чи чуємо з телеекрана жорсткі звинувачення, то мусимо скласти собі звіт у тому, що так потрібно власникам або «меценатам».

Відповідно, жодних суттєвих змін у мізках окремого обивателя чи в суспільній свідомості не відбулося. Трапилося найгірше – ейфорія всесилля поступово зійшла на маргінес, а на її місце посунули розчарування та депресія. Вони посилюються владною істерикою на предмет реформ, які в умовах воєнного лихоліття можуть спричинити тотальне зубожіння і крах останніх надій. Те, що вже проголосовано новообраними нардепами – це, далебі, не «шокова терапія», це – вівісекція.

Тобто, кажучи відверто, люди втямили нарешті, що хоч ставай цапки, хоч мерзни на морозі, хоч воюй в АТО, хоч бийся головою в стіну, – у цій країні не можливо нічого змінити. Ошукані вчорашніми кумирами, ті, хто вчора стояв на Майдані, запізніло почали з’ясовувати, звідки ж взялися нинішні провідники. Прозріння було надто гірким: це люди однієї колоди, вони пов’язані корупцією не менше, аніж ті, хто відійшов у тінь. Їхня ментальність нічим не різниться від пріоритетів того ж золотого батона, правда, вони вміють провадити політику більш витончено та віртуозно, аніж тупуватий і прямолінійний Янукович.

Тепер саме вони пробують підкинути суспільству запит на «диктатуру» і «сильну руку». Бо відтак, якщо ми проковтнемо цю наживку, вони матимуть аргументи на власне виправдання. Звичайно, коли ми дозволимо себе знову обдурити.

Ігор Гулик. Ілюстрація:  anekdot.ru

Порошенко прийшов у Раду

Джерело: Lb

"Хто сміється - прошу на вихід з фракції. Не подобається президент - ви вільні. Ми демократична фракція і ми маємо бути однією командою", - заявив Президент.

Далі: тут

Ілюстрація: unian.net

Під Радою запалили смолоскипи (фото)

Джерело: Укрінформ

Активісти, які у неділю, 28 грудня, протестують під будівлею парламенту, вже запалили смолоскипи.

Про це повідомляє Громадське ТБ.

Поруч з будівлею ВР чергують пожежники.

Далі: тут

Ілюстрації:  Громадське ТБ

Бюджет 2015: місія  нездійсненна

Автор: Ангела Бочі. Джерело: ТСН

Проект Держбюджету на наступний рік у дохідній частині є абсолютно нереальним. Тому що збільшення надходжень на 20% порівняно з минулим роком видається аж занадто оптимістичним. Особливо з огляду на воєнні дії, на зруйновану інфраструктуру Донбасу, на торговельну війну з РФ і на загальний спад економіки. До прикладу: за січень-листопад 2014 року бюджет виконався тільки на 93,2% від планових показників. Зауважте, що тогоріч двічі проводили секвестр бюджету.
Далі: тут

Ілюстрація: uezd.com.ua

Почему Яценюка ждет крах 

Автор: Даніїл Монін. Джерело: Lb

Первый взгляд на бюджет-2015 говорит о том, что правительство вместо резкого сокращения госрасходов планирует увеличить как доходы, так и расходы, что на фоне текущей плачевной ситуации в экономике ведет государство к быстрому прогнозируемому дефолту.

Далі: тут

Ілюстрація: ru.tsn.ua