Показ дописів із міткою політика. Показати всі дописи
Показ дописів із міткою політика. Показати всі дописи

неділя, 26 лютого 2017 р.

Містерії post-правди

Мудрі люди кажуть, що людство живе у дивному вимірі змін. З одного боку, наймодерніші перетворення вселяють у наші мізки бодай дещицю оптимізму, з іншого – відбувається нечувана досі трансформація понять, уявлень, і ці хаотичні нагромадження дезорієнтують загал, кидають його то у депресію, то в ейфорію. Годі зясувати, де в інформаційних потоках істина, а де – брехня, ба більше – така бажана і вкрай потрібна правда набуває певних специфічних рис, які змушують до невіря у те, що вона направду є правдою.
Ті ж мудрі винайшли собі слівце, яке все частіше вживають для пояснень нашої епохи. Кажуть, що десяті роки двадцять першого століття є часом post-правди, у якому слід докласти купу зусиль, аби віднайти істину десь на маргінесі звалища чуток, пліток, фейків etc., дуже схожих на неї.
Тобто, правда є, і за нею варто поникати…

Український рамадан сплив, залишивши за собою традиційний післясмак пампухів, куті та вареників. А ще - гірчинку від того, що навіть святе Різдво не здатне вплинути на вітчизняну політику. Десь у глибині душі пересічного обивателя ще жевріла надія на диво, на те, що прокинувшись «третього празника», він побачить іншу країну. Але дива чомусь її, цю країну, давно оминають.
Еліта традиційно провадить міжусобні війни, тужачись вибити опонентів з нагрітих фотелів та фотельчиків, а якщо ця місія тут і зараз є нездійсненною, то бодай вилити на них якомога більше компромату. Гейби немає війни на Сході, так ніби у нас з народним достатком все гаразд. Хоча, - послухати наших велемовних урядників, - то гаразд, та ще й який! Мінімалка зросла, а разом із нею – всі інші виплати. От тільки гривня гуляє, як і де їй заманеться, і ціни теж, здебільша лізуть угору. І середній клас, - чи то пак, його недобитки, - стогнуть. Такий post-правдивий загумінок за яскравою цифрою 3200.
Але влада… Влада, здавалося б, здобута на Майдані, і така креативно-демократична, така всенародна, така оновлена, - гарячково шукає виходів з власної скрути. Аби втриматися при кермі, аби «перезимувати».
Опоненти не втомлюються тикати пальцем у риси, що, на їхній погляд, рельєфно демонструють авторитарність Гаранта. Мовляв, ПОП бажає зосередити у своїх руках якомога більше повноважень, мовляв, у ньому все частіше впізнають «вічно легітимного овоча».
Я часто міркую над тим, а чи може чинити інакше президент країни, яка воює? Чи є інший алгоритм дій у глави держави, змушеного постійно воювати не тільки з неслухняним парламентом, але й з власним оточенням? Він грає, як уміє, а вміє він нищити конкурентів з бізнес-середовища. Бо сам бізнесмен. І це є зерном, прихованим під несосвітенними териконами post-правди, які невтомно громадять креативні конспірологи.
Тому найвдалішою стратегічною операцією Петра Олексійовича і чи не єдиною з виконаних ним обіцянок стала деолігархізація. Донедавна всесильні Фірташ та Коломойський тихо зализують рани, намагаючись, особливо перший, уникнути долі Павла Лазаренка. Пінчук отримав тавро колаборанта через любов до американських понтів, російських грошей і довгий язик. Ахмєтов тішиться відносним спокоєм, але зупинений волонтерами ешелон мілітарної «гуманітарки» укупі з розкуроченим сєпарами коксохімом робить його нірвану доволі сумнівною.
Схожим чином АП вибудовує стратегію поведінки з партнерами БПП у Верховній Раді. Ударів зазнає на всіх фронтах «Народний фронт», - від Мартиненка до Авакова. Останнього потай звинувачують у «формуванні політичного іміджу» (пам’ятаєте «КучмаvsМарчук»?), але насправді йдеться про значно серйозніші речі. Після екватора своїх каденцій українські президенти стають дуже параноїдальними типами, а всесильний очільник МВС здатен не тільки на щоденні емоційні пости у ФБ, але й на значно дошкульніші речі (борони нас, Боже, від такого собі путчу). Хоча хто зараз візьметься прогнозувати, що на думці в пана Авакова, і де тут істина, а де post-правда?
Потішна опозиція (фракція Опоблоку) теж не може спати спокійно. Про її розкол говорять давно, і він вже мав би стати доконаним фактом, якби не Фігаро-Медведчук. Пускають чутки, що Москва зобовязала спритника будь що стати одним із акціонерів ОБ, однак, зрозуміло: те, що гарно ділиться між двох (Бойком та Льовочкіним), на три дробити важче…
До всього, судячи з певних симптомів, президент суттєво зіпсув собі стосунки з премєром. Наразі сварка ще не виринула на публіку, однак це справа часу. Зрештою, ніхто не обіцяв Володимирові Борисовичу довгого і щасливого урядування. Найоптимістичніші казали акурат про весняне загострення «державотворчих інстинктів», унаслідок якого Гройсман піде, прихопивши зі собою лантух народного невдоволення і критики. Але тоді вже варто говорити про дочасні парламентські вибори. А вони навряд чи на руку президентові, та й дуже сумніваюся, що політичні партії дуже готові до них. Попри войовничу риторику «Батьківщини», РПЛ та дрібніших підспівувачів, їхні верховоди прекрасно розуміють, що йти на елекції в умовах війни небезпечно. Ні, у жодному разі вони не думають про ризики для країни. Йдеться радше про те, що в умовах виборчої лихоманки головнокомандувач (і армією, і БПП) користатиме своїми повноваженнями на повну. Гарно й переконливо страхати публіку Порошенко уміє, - он як струсонув уми заявою про НАТОвський референдум! - а зло, кажуть, памятає до нових  віників.
Як би те не було, - перезимуємо. А про нові віники напишемо навесні. Коли посіємо…
Ігор Гулик

P.S. А ось про дочасні президентські перегони можемо поговорити серйозніше. Причому, ідею, гадаю, подасть чинний Гарант. Знаючи, що восени він завиграшки переможе. Восени 2017-го… Бо, вичікуючи до кінця каденції, Петро Олексійович не назбирає ні електорату, ні рейтингів, ні інших ресурсів для другого терміну.

субота, 10 січня 2015 р.

2014-й в цитатах политиков

Джерело: theinsider
2014-йоказался самым тяжелым в истории независимой Украины. Сложная ситуация заставляла политиков не сдерживать эмоции, а говорить не только пафосно, но и грубо.
INSIDER вспомнил ключевые цитаты политиков, которыми запомнился этот год.
Далі: тут

Ілюстрація: theinsider

субота, 3 січня 2015 р.

Путин хочет доминировать в Европе

Автор: Стівен Блейк: Джерело: The Washington Times. Переклад: inosmi.ru
Москва стремится не только к территориальному расширению. Конечная стратегическая цель г-на Путина и его помощников заключается ни много ни мало в том, чтобы провести реорганизацию европейской системы безопасности в соответствии с новыми принципами. Вторжение в Крым, полеты российских самолетов над Европой и недалеко от границ США, а также ядерная угроза и непрекращающаяся агрессия на востоке Украины наглядно свидетельствуют о решимости России продемонстрировать слабость Евросоюза и НАТО. Г-н Путин хочет вернуть Европу в состояние биполярного противостояния между США и Россией, характерного для эпохи холодной войны
Далі: тут

Ілюстрація: zn.ua

пʼятниця, 2 січня 2015 р.

От «Крымнаш» до «всё пропало»

Потерянный шанс русских националистов в 2014 году

Автор: Дмітрій Каторжнов. Джерело: Московский комсомолец
2014 года стал годом самых больших надежд для русских националистов — и одновременно, пожалуй, годом самого жестокого их крушения. Когда 18 марта страна слушала внеочередное послание Путина Федеральному собранию в связи с грядущим присоединением Крыма к России, казалось, что националисты победили и из маргинального уличного движения превратились в политический авангард. Последовали война в Донбассе, «ополчение», воюющее за Новороссию, бесплодное ожидание под лозунгом «Путин, введи войска»... и новые бесконечные споры внутри далеко не монолитного националистического движения, которое, кажется, возвращается в исходную точку безысходности.. 
Далі: тут

четвер, 1 січня 2015 р.

Політична «новомова» 2014 року

Автор: Валерій Майданюк. Джерело: Вголос
Рік, що минає, став дуже плідним як на нові політичні явища і феномени, так і на терміни та позначення, що приховують собою їхній реальний зміст. Нові реалії доповнили політичний лексикон українців новими словами, поняттями, назвами та лексичними символами, якими весь рік рясніли сторінки преси і які кардинально змінили життя українців, наповнивши його іншим сенсом.
Далі: тут

Ілюстрація: Вголос

середа, 31 грудня 2014 р.

14 политических "закрытий" 2014-го



Джерело: Новое время
2014 год имеет все шансы войти в историю страны как самый насыщенный политическими событиями временной отрезок – так много на нем сконцентрировалось откровенных и стремительных взлетов и позорных непредсказуемых падений. Редакция НВ решила вспомнить все политические неудачи и откровенные провалы уходящего года.
Далі: тут

Ілюстрація: politikum.in.ua

понеділок, 29 грудня 2014 р.

Віктор Ющенко: Все, що переживає Порошенко, я пережив у своїй практиці 

Автор: Павєл Шеремєт. Джерело: Українська правда
Я всіх простив, хто по відношенню до мене якісь болі приніс. Я думаю, що вона зробила великий гріх перед моєю нацією, перед українським народом. Я думаю, що вона нас відкинула на багато десятків років. Але, на жаль, мене сьогодні не зрозуміють, можливо, більшість. Ми вибираємо дуже часто легковажних політиків, людей, які не дихають основами національної розбудови, які дуже часто просто не є фаховими. Це солодкі промовці, які висипають дорогу цукром, а людям представляють дуже спрощений чорно-білий аналіз.
Це, як В'ячеслав Максимович Чорновіл говорив, Україна розпочинається з тебе. Що ти замовляєш? Ти хочеш авантюриста в політиці? Будь ласка. Ти хочеш хамство в політиці? Будь ласка. Ти хочеш політичне шоу зранку до вечора, яке безпредметне, яке не дає відповіді на твій вибір? Будь ласка. Це вибір твій. Я думаю, що важливо почати з того, щоб у людини був вибір. Ми до сьогоднішнього дня навчились голосувати, але ще не навчились обирати.
Далі: тут

Ілюстрація:  Дмитро Ларін

Десять іноземців, які нас здивували у 2014 році 

Джерело: Укрінформ
Буремний 2014 рік став справжньою перевіркою на стійкість не лише для українців, а й для всього світу. Відомі іноземці показали, хто з них справжній друг України, хто ворог, а хто, за Висоцьким, "і не друг, і не ворог, а так". Готуючи наш рейтинг, ми й самі здивувалися, бо у першій трійці опинилися самі жінки. У представниць прекрасної статі виявилося більше мужності називати речі своїми іменами. Але і достойні чоловіки серед іноземних політиків знайшлися.
Далі: тут

Ілюстрація: rus.tvnet.lv

неділя, 28 грудня 2014 р.

Хто допомагає Льовочкіну  заробляти гроші на політиці 

Автор: Артем Шевченко. Джерело: Espreso.TV
Головний адміністратор Януковича і досі зберігає серйозний вплив на нинішню українську політику, вміло маніпулюючи підконтрольними йому групами як мінімум в двох фракціях коаліції та використовуючи бійців батальйону "Айдар"
Про це йдеться в розслідуванні програми журналіста Еспресо.TV Артема Шевченка "Репортажі та розслідування".
Далі: тут

Ілюстрація:  espreso.tv

четвер, 25 грудня 2014 р.

Америка теряет статус  супердержавы

Автор: Іен Бремен. Джерело:  Time. Переклад: Новое время
Есть несколько причин, по которым США стало труднее заключать торговые договора, получать поддержку введенных ими санкций, мирить другие страны или убеждать изменить свою позицию в конфликте.
Далі: тут

Ілюстрація: Time

Хто каже про дефолт? 

Українці починають опановувати поняттями і термінами, притаманними нашому північному сусідові ледь не десятиліття тому. Ті ж північні сусіди страхають українців дефолтом, і вони хутенько намагаються з’ясувати, яка ж то ще біда націлилася на їхні голови.
Поза тим, маємо чергову маніпуляцію, покликану додати політичних дивідендів тим, хто відчуває дискомфорт від євроатлантичних намірів України, а також осіб, знуджених позавладним буттям. Справді, люди самі вигадують правила гри, відтак шляхи їх порушень без жодних наслідків, і на цьому здобувають – хто популярність, хто гроші, хто бажану славу. А ось ті, хто намагається дотримуватися сумнівних правил, програють.
Чи загрожує Україні дефолт, тобто неможливість виконання державою своїх зобов’язань? Якщо взяти до уваги лише фінансовий бік справи, то, звичайно, прогнозувати крах є певні підстави. Але річ у тім, що навіть у звітах розмаїтих міжнародних фінансових організацій, які, власне, часто стають джерелами для подальшої медійної кампанії про непевні перспективи України, ми не знайдемо цього страшного слова. У нас вміють перекладати тексти іноземною так, як цього потребує партійний чи клановий інтерес. Причому, зауважу побічно, звичка ця властива не тільки українцям: колись у Росії примудрилися «неточно» перекласти інавгураційну промову Обами…
Про що кажуть фахівці?  Про падіння міжнародних рейтингів України (вони тепер такі, як приблизно у Болівії та Росії). Про збільшення вартості позикових ресурсів. Про те, що через погіршення ситуації можуть з’явитися проблеми з обслуговуванням заборгованості…
Але є політичний аспект проблеми. Чутки про «дефолт» уміло інтерпретуються як наміри певних кіл вдатися до оригінальних методів збереження статусу-кво в країні. Зокрема, «опозиціонери» (тепер радше «противсіхи» вміло прикривають такими балачками свою власну неспроможність за райських для них часів Януковича. Дехто прозоро натякає, що команда президента працює над варіантом запровадження «диктатури» після «банкрутства» країни, аби відтак розграбувати дощенту залишки національного багатства.
Симптоматично, що схожа версія з’явилася акурат тоді, коли парламент намагається з’ясувати справжні наміри уряду, який нарешті приніс до зали під куполом довгоочікуваний і стражденний бюджет. Дехто з політикі просто розумує над перспективою дефолту за відсутності інших тем, які надаються до їхнього скромного розуміння.
Тим часом міністри, особливо легіонери, не надто переймаються платіжною неспроможністю. Вони докидають свої полінця у ватру, ніяково знизуючи плечима від наслідків первинного ознайомлення із системою влади в Україні. І якщо вже певні очільники починають кампанії за ліквідацію власних міністерств, то мені видається, що ресурсів насправді у нас ще вдосталь.
…А розмови про дефолт – це так, аби ми з вами втратили пильність, переймаючись віртуальними загрозами і чужими боргами…

Ігор Гулик Ілюстрація: jig.ru

вівторок, 23 грудня 2014 р.

Миф о «восточной политике»?

Германия и Украина: политический альянс

Автор: Ян Клаас Берендс. Джерело: Гефтер
На сегодняшний день для Германии важно помнить, что нельзя блокировать путь Украины на Запад. Новое кредо «восточной политики» ФРГ должно звучать как «международное законодательство и национальный суверенитет действуют также и в Восточной Европе». Демократическая Украина имеет право сама выбирать союзников. Берлин же обязан протянуть руку помощи демократической Украине вместе с нашими европейскими партнерами, даже если это будет против России.
Далі: тут

Ілюстрація: Norbert Rupp

неділя, 21 грудня 2014 р.

Астрологический прогноз: будущее Украины на пару лет вперед


Автор: Сергєй Логінов. Джерело: Lj
В 2015 году ценности украинского государства существенно изменятся! Так, как не менялись много лет! Так как аспект редчайший-прередчайший! И изменять это будет власть!!!
Далі: тут

Ілюстрація: domohozyajka.com

10 шокирующих предсказаний на  2015 год

Saxo Bank традиционно представляет экономический прогноз на будущий 2015 год. Как всегда, несколько безумных предсказаний сбываются каждый год.



Стабильность рыночной конъюнктуры дала инвесторам ложное чувство безопасности, что может привести к огромному разочарованию в 2015 году. Тем временем центробанки превратились в генералов экономической войны, в которой их самое последнее средство — агрессивная девальвация валюты — лишь экспортирует проблемы за рубеж.
Далі: тут

Ілюстрація: koketka.by

Топ-5 «Долгосидящих узников»


Джерело: diletant.ru
Норьега, правивший к тому времени около 6 лет, был переправлен в Майами, где вскоре был приговорен к 40 годам заключения за торговлю наркотиками и вымогательство. Вскоре бывший правитель заочно был осужден в Париже по обвинению в отмывании денег. В 2010 году Норьега был экстрадирован во Францию, но там он пробыл недолго. Власти Панамы добились выдачи преступника на Родину, где он был также заочно приговорен к 20 годам тюрьмы за расправы над политическими оппонентами. Сейчас Мануэлю Норьеге 80 лет.
Далі: тут

Ілюстрація: newsoboz.org

Огризки  демократії


Тут днями перший президент України Леонід Кравчук висловив думку, що в умовах війни не варто заікатися про повноту демократії. Попри моє стійке переконання, що говорити про демократію у нас – це видавати бажане за дійсне, ЛМК взагалі-то проартикулював загальний тренд настроїв постмайданної спільноти. Можливо, навіть більше спільноти, аніж влади: вона в Україні мовчки робить те, що забажає.
Ми всі полюбляємо розумувати про європейський вибір і тамтешні цінності.Так, назагал, загально і розмито. Тобто переконуємо себе й інших у тому, що європейськість для України – то природний стан, а головні сутнісні наповнення цього стану закладено ледь не у генах пересічного земляка. Коли ж справа дістається конкретики, то зясовується, що всі наші лексичні вправи є лише стрясанням повітря, не більше. Між сказаним і зробленим пролягає безмежна прірва напівпонять, напівуявлень, двозначностей і симулякрів.
У нас вже майже рік триває війна, а ми все не зважимося витиснути з себе це осоружне слово, безсоромно підмінюючи його ледь не орвелівським новоутвором АТО. У нас мали б діяти закони воєнного стану, але – далебі, - ми не здатні впоратися із виконанням мирних законів. Ми волаємо до світу про допомогу, а відтак світ дивується: кому допомагати, - казнокрадам і колаборантам, які не тільки грабують і без того злиденну державну калитку, але й заробляють, торгуючи з агресором? Причому не варто скаржитися на минулу владу, все відбувається вже за законами, ухваленими «революційною владою» під тиском, так би мовити, революційної потреби.
Стопятсот разів на день в ефірі телебачення, на сторінках газет, та, зрештою, на кухнях і в громадському транспорті дивуються головоломним зигзагам курсу гривні. У відповідь – не вельми обнадійлива мовчанка влади, аргументована красномовною поведінкою голови національного регулятора, яка, виявляється, підконтрольна лише Господу Богу, і аж ніяк не парламенту.
Стоп’ятсот разів лунають мантри про боротьбу з корупцією, а генеральний прокурор Ярема оперує лише метафорами, пояснюючи відсутність покараних волею Провидіння, і, звісно, браком доказової бази.
Стільки ж разів владу тикають носом у не надто чисті оборудки вже нинішніх клерків, а вона, знай своє, гне кадрову лінію: скандальні призначення не менш скандальних осіб стали звичною практикою, як і вибіркова люстрація невгодних (здебільшого – стрілочників).
Утім, - що влада? Варто лише поблукати нетрями інтернету, щоб переконатися – за розподіл постреволюційного пирога дуже рвучко взялися найрозмаїтіші громадські середовища. Звідки їх стільки – з царини непояснених феноменів, однак таке враження, що направду усе шумовиння, що громадилося упродовж двадцяти п’яти років незалежності серед низів, врешті вийшло на поверхню. Розбірки між ними, свари і компромати – ще брудніші, аніж у владних коридорах, бо для «еліти» вони звичні, вони -  неодмінний атрибут, а от серед «діячів»-активістів раз-у-раз зустрічаєш якщо не колишнього колегу, то принаймні знайомого. Причому демократія у таких сутичках, зазвичай, завершується патетичним: «Я на Майдані стояв, а ти...».
Певна річ, колись вся ота мишача вовтузня зійде на пси, завершиться закономірним фіналом. Як завше, після зміни режимів чи просто ротації  вищих посадовців, суспільство вгамується, пропустивши на хлібні посади найнахабніших і найпроворніших. І знову – не найрозумніших і не найобдарованіших. Перші, схоже, чудово розуміють релятивізм непевного чиновницького «щастя», другі – цілком самодостатні, аби заробляти на хліб, не бруднячись політикою.
Розумію і тих, й інших. Тільки не можу втямити, де ж прогрес? І, зрештою, де демократія?

Ігор Гулик. Ілюстрація:  caricatura.ru 
              

субота, 20 грудня 2014 р.

Наша війна


Автор: Валентина Самар. Джерело: Дзеркало тижня
Тактика "ні війни, ні миру" для України зараз найвигідніша, переконують у правильності "мирного плану" президента політологи. Можливо, але поставимо запитання по-іншому: а кому в Україні добре від нескінченної війни, яка не дає миру й порядку? У першу чергу тим, хто може на неї кивати, виправдовуючи небажання або неспроможність витягати країну з ями для військовополонених, проводити обіцяні реформи, відсмикувати руку від ресурсних потоків. І в другу — тим, хто вдосконалив старі й налагодив нові схеми, особливо на окупованих, а отже недоступних для контролю суспільства, територіях. Утім, це одна черга.
Далі: тут

Ілюстрація: Дзеркало тижня

Пацифісти воєн не виграють


Автор: Ігор Лосєв. Джерело: День
У нас незрідка схильні легковажно вважати, що Путін уже не піде далі вглиб України. Звідки така впевненість? Цілком може піти. Сьогодні ми й світ залежні від психічного стану однієї людини в Москві. Учасники дискусії стурбовано говорили про те, що проти нас РФ може застосувати  авіацію, а тут ми вельми слабкі й помітних екстрених заходів за 9 місяців не вжито. Можлива й морська атака на Одесу та Миколаїв з десантною операцією. А у нас досі замість війни якась АТО... Промисловість і вся країна не переведені на військові рейки. Це ослабляє Україну  й робить її вельми вразливою. Досі «ДНР» і «ЛНР» не визнані тимчасово окупованою територією України. З самообманом треба закінчувати, пацифісти воєн не виграють.
Далі: тут

Ілюстрація: stihi.ru

Почему год политических побед  кончается экономическим крахом?



Автор: Станіслав Бєлковскій. Джерело: Эхо Москвы
…«через два года будет стабилизация экономики» - это ответ в стиле «пошел на фиг!» Каков вопрос – таков ответ. Когда будет стабилизация экономики? А что, кто-то знает, когда она будет? Ну давайте скажем, что через два года. Вас это устраивает? Если вы все это напишете на полном серьезе, то вы идиоты а не я. Вот и все. Владимир Владимирович всегда так делает: «Ну ребята, чего вы, собственно, вы пришли надо мной издеваться – теперь я поиздеваюсь над вами. У меня больше возможностей над вами издеваться, потому что я президент Российской Федерации, вы никто».
Далі: тут

Ілюстрація: kavkazcenter.com

Леонід Кравчук: Під час війни  не може бути стерильної демократії



Автор: Лана Самохвалова. Джерело: Укрінформ
Днями зустрічався з членами Атлантичної ради, до цього - із заступником Держсекретаря США. Вони дивляться на нас із розумінням. Але наприкінці кожної розмови звучить одне й теж запитання: «Коли ви припините пояснювати причини своїх труднощів і неприйняття конкретних кроків щодо подолання корупції, щодо реформ і почнете працювати?» Кожен ставить таке запитання. Вчора таке запитував тут Хербст, колишній посол США в Україні, зараз він член Атлантичної ради в Сполучених Штатах Америки. Нещодавно я зустрічався з колишнім президентом Латвії, з Ландсбергісом. Ми давно знаємо одне одного. Він каже: "Пане президент, я хочу вам розповісти, як на Україну дивляться в Європі збоку. Ви кажете, що вам потрібна допомога, а ви визначилися самі - ви ведете війну в Донбасі чи АТО? Росія ваш ворог чи партнер? На сьогодні виглядає, що партнер. Ви з ними зустрічаєтесь, вони вас консультують, в Мінську вони ж - не сторона переговорів. Не сторона, бо посол був присутній, він там щось підписав, а Лавров на третій день сказав, що Росія нічого не підписувала". І загалом, статус цих зустрічей не вартий нічого, там нема посадових осіб.
Далі: тут

Ілюстрація: tsn.ua