Маятник популізму

Перші платіжки за комірне та енергоносії шокували українців неадекватністю цін, а перші "тарифні протести" неабияк злякали Зе!владу. 

В арсеналі суспільства – випробувані часом "майдани", серед інструментарію влади, яка позиціонує себе "народною", – пронафталінені методи популістів. "Добрий цар" у праведному гніві наказує розібратися "боярам" з цінами на газ, а ті вдаються до найпростіших рішень, відомих ще з часів "недорозвинутого соціалізму" – державного регулювання. Усе списали на пандемію, мовляв, то вимушений крок, бо декларований "кінець епохи бідності" аж ніяк не передбачав смертоносного ковіду.

…Мій добрий знайомий, відмовившись від злидарської 8-тисячної державної подачки, закрив свій маленький ресторан, який досі годував не тільки його, а ще кілька сімей. Відверто каже, що на зароблені заощадження планує придбати якесь помешкання за кордоном. "Тільки не в цьому дурдомі, подалі від нього…".

…У сусідньому супермаркеті пенсіонери все частіше залишають при касі вибрані з полиць нехитрі продукти – нині ціни не "вчорашні", до того ж явно не корелюються зі замороженими соціальними виплатами. Те, на що ще вчора вистачало, нині стає недосяжною розкішшю. Пенсіонерам втікати нікуди…

Водночас, "слуги" безсоромно розкошують під час чуми. Юзік обдарував дружину автівкою за сто тисяч доларів, матері нардепів від правлячої партії за останній рік стали щасливими власниками столичної нерухомості (наприклад, мама Олександра Дануци придбала на свою пенсію дві квартири за сто тисяч доларів). "Любіт скорость" не тільки мама одіозного Олександра Дубінського, але й Сергія Нагорняка. Її вибір припав на "Лексус". А Олександр Горобець з тих таки "слуг", мабуть, порадив мамі вкластися у мерседес за 150 тисяч "зелених". Люблять і дружин. До прикладу, заступник голови ОПУ Кирило Тимошенко подарував коханій підкиївський особняк за 10 мільйонів гривень. Мабуть, викрутив копійку з "Великого крадівництва", бо ж курує цей президентський проєкт.

Отже, такі різні історії – принизливого зубожіння  та шахрайського успіху. Пересічних громадян і випускників "трускавецької академії", "слуг", які стали "господарями" у найвищій точці амплітуди маятника популізму, що розхитує країну, руйнуючи не тільки її інституції та фундаментальні основи, але й саме поняття держави, розбещуючи її лідерів, натомість нівелюючи гідність її мешканців.

Але насправді – це дві несумісні тенденції, діаметрально протилежні шляхи популістів та їхнього електорату – інфантильних обивателів, здатних повірити у все, що завгодно, аби лише пролонгувати у власних мізках мрії про патерналістську державу, "найвидатнішого лідера" сучасності, яким буцімто не байдужі проблеми кожного конкретного громадянина. Зеленський та його квартал уміло підігрівають ностальгію за "ковбасою по 2.20", совковими "стандартами якості життя", влаштовуючи час від часу справжні гойдалки між жорсткими реаліями ринкової економіки і "добрим царем", який одним порухом пальця вгамовує апетити "олігархів-кровопивць". Не пояснюючи, однак, що різницю між, до прикладу, відрегульованою державою ціною на газ витягнуть з кишень платників податків (тобто з убогого, передбачливо роздерибаненого державного бюджету), щоб покласти її до калиток тих же "ненаситних акул капіталізму".

Скільки б не пнувся екс-Голобородько одягати на себе звичні кіношні шати "свого хлопця", він залишається маріонеткою олігархів. Зеленський – яскравий зразок так званих "нових правих", особливої породи консерваторів, "вічно вчорашніх", які, попри відносно молодий вік і завдяки вихованню та звичкам оточення, загрузли у минулому (конкретніше - в УРСР). Однак для утримання влади вони послуговуються і лівацькими, і лібертаріанськими, і навіть несосвітенними конспірологічними ідеологічними конструкціями, уміло користають з новітніх технологій, можливостей комунікацій, гламурних трендів, спекулюючи на споживацьких настроях юрби, сіючи ненависть і відторгнення серед фрагментованої у штучно витворених "бульбашках" спільноти.

Роздрай серед реально зубожілих явно на руку режимові популістів. Поки унизу гризуть чергову "кістку" на кшталт "переваг" чи ідіотизму локдауну, поки уповають на милість "вождя" після оприлюднення астрономічних тарифів, залаштункові сценаристи без перешкод грабують країну, ревізують реформи попередників, підрихтовують законодавство під лекала автократії. Бо, попри відосіки і оптимістичні казки під ялинкою, рейтингозалежний лідер у теплій інформаційній ванні все ж відчуває пронизливий вітер соціологічних "метеорологів", які не в силі намалювати йому вище 25 відсотків від колись майже "всенародної любові". І цілком може передбачити, що коли шукатимуть винних, то саме йому припаде невдячна роль "цапа-відбувайла".

У постколоніальній України пройдисвіти на кшталт Зеленського пнуться заштовхати суспільство у рамки макабричної парадигми набутої безпорадності. Це – теж спадок тоталітаризму і пов'язаного з ним комплексу меншовартості. Відома індійська авторка, лавреатка Букерівської премії Рой Арундаті у своєму романі "Бог дрібниць" рельєфно окреслила внутрішній, психологічний дискомфорт креолів, позбавлених "опіки" вчорашньої метрополії: "…Наш розум заполонила війна. Війна, яку ми і програли, й виграли. Найприкріша з воєн. Війна, яка бере у полон мрії, і перекроює їх. Війна, яка змушує нас захоплюватися нашими ж поневолювачами і зневажати себе… Нам вселили чужі мрії".

"Найприкріша з воєн" – це, далебі, не війна з вітряками. Це війна з маятником. На найвищих точках якого, мов на різних полюсах, – обіцянки і реальність, Буковель і локдаун, сибаритство ненаситних "еліт" і тарифний геноцид, безсоромна брехня і жорстока правда. Маятник популізму направду здатен змести високі мрії, однак з таким же успіхом – знищити тих, хто його несамовито розгойдує, сподіваючись на сумнівний фарт.

Ілюстрація з відкритих джерел

Підписуйтеся на мій Telegram-канал

Антимайдан джокерів

Коли позаминулого року у прокаті з'явився фільм "Джокер", то розмови довкола нього одразу перекочували у політичну площину. Мовляв, майбутнє – за політикою без харизматичних лідерів, без "нафталінного" мистецтва компромісів. 

Дискурс уміло підігрівався російськими пропагандистами, які успадкували і риторику, і стиль радянських попередників. Це ж як подарунок, - кіношний бестселер, у якому роль вождя припала асоціальному, люмпенізованому типу…

Реальність виявилася ще більш фантасмагоричною. До влади у форпості сучасної демократії (у Зеленського, як звичайно, відзначилися диким незнанням історії, назвавши американську демократію "найстарішою у світі") прийшов мільярдер з мізками люмпена, зате з партійним квитком консервативної Республіканської партії. Трамп був "щедрим" на екстравагантні витівки, що часто межували зі здоровим ґлуздом, упродовж усієї своєї каденції. Чого варті його минулорічні заяви про готовність застрелити будь-кого на П'ятій авеню, аби лишень виграти вибори. Джокер та й годі.

Однак перспектива втратити владу, страх відповідальності за скоєне перед обличчям безпристрастної феміди, мабуть, знищили у його мізках останні крихти розсудливості. Своїм виступом перед мітингарями у день вирішального засідання у Капітолії Дональд Трамп зіграв у двох амплуа – провокатора Азефа і коміка Артура Флека ("Джокера"). Але його реприза виявилася вкрай провальною, забравши життя п’яти американців. Зрештою, оцінити акторські здібності 45-го президента США матимуть час слідчі. Як і участь російськомовних "іхтамнєтов" у цьому дійстві.

Утім, провал державного заколоту, точніше, бунту "джокерів" на кшталт лідера "конспірологів" з QAnon Джейка Анджелі, додали тем для сіячів хаосу з Ольґіно. В інформаційний простір негайно вкинули аналогії вашингтонських безладів з українським Майданом. І це спровокувало неабиякі суперечки користувачів у соціальних мережах, ба навіть – на телевізійних екранах проросійських власників.

Головним наративом стала простенька логічна, на перший погляд, конструкція (бо обиватель обирає саме прості пояснення, йому не до аналізу чи бодай розсудливості). Мовляв, США зі своєю розхваленою демократією залюбки підтримують кольорові революції деінде, і у Києві зокрема. Натомість, коли йдеться про вибух "народного гніву" у себе вдома, то жорстоко придушують його силами спецпризначенців ФБР та Національної гвардії. І цю наживку на кремлівському гачку проковтнуло багато українців. Саме її цілком очевидно використовуватиме Зе!режим, намагаючись скопрометувати будь-які спалахи невдоволення політикою Зе!"Джокера".

Тепер щодо суті справи. Події в американській столиці більше схожі на Антимайдан, ніж на Революцію Гідності. Точніше, - на два Антимайдани. Нагадаю, як 2004 року до Києва звозили потягами п'яних прихильників Януковича, який відмовлявся визнати перемогу Віктора Ющенка на президентських виборах. Через десять років вони з'явилися знову, - правда, не на площі перед столичним вокзалом, а у Маріїнському парку. І знову – для того, аби захищати "вічно легітимного".

Обидва українські Майдани ґрунтувалися на ідеї захисту закону і справедливості, а не на бажанні утримати когось при владі. Перший – Помаранчевий, - спровокували брутальні фальсифікації під час народного волевиявлення, другий – у 2013-2014 роках, - колаборантська політика Януковича та його урядовців, фактично державна зрада, підживлена московським тримільярдним доларовим хабарем за непідписання Угоди про асоціацію з ЄС. До цього додалися і "диктаторські закони", і безпрецедентне за своїм садизмом побиття молоді у центрі Києва.

Є й інша деталь. Українські революціонери не мали намірів захоплювати державні установи, не влаштовували погромів. Вони направду були мирними і законними виявами протесту громадян проти свавілля влади. Ба більше, під час Революції Гідності, коли режим вже впав, а Янукович накивав п'ятами у відомому напрямку, саме законно обраний парламент став плацдармом для утримання головних державних інституцій перед загрозою російської агресії. І гідно виконав цю місію.

Щодо аналогій, то американські "протести", особливо з огляду на чітко виражений у них "російський слід", треба радше порівнювати з подіями у Криму та на Донбасі. Саме там ми побачили, як штурмують владні приміщення особи без розпізнавальних знаків або ж підбурені "добрими сусідами" сепаратисти та кримінальники. Хтозна, можливо, саме в Україні відбулася репетиція того "спектаклю", з яким через шість років Кремль вирішив дати гастролі на берегах Потомаку. Недаремно спікерка Палати представників Конгресу США Ненсі Пелосі назвала поведінку Трампа "новорічним подарунком Путіну".

І про уроки "вашингтонського путчу", які мали б взяти для себе українці. Демократія сильна не тільки тоді, коли має у своєму розпорядженні надійну армію та силові структури. Демократія – це, перш за все, випробувані інституції та процедури, яких дотримуються всі без винятку, - і громадяни, і чиновники найвищого рангу. Це також і політики-патріоти, які, як от віце-президент США Майк Пенс, за жодних обставин не підуть на порушення закону лише через те, що це подобається лідерові, або ж на догоду партійним інтересам чи кумівству.

На жаль, у нас при владі також "джокер". І свита у нього відповідна. Тож аби якось зрушити з місця тимчасово пригальмовані демократичні процеси, мусимо, перш за все, бути готовими до відповідального і зваженого вибору у майбутньому. Без "какойразніци" і "хуженєбудєт". 

Ілюстрація: РБК

Підписуйтеся на мій Telegram-канал

Вежливое укрощение Владимира Путина

Автор: Андрєй Облогін. Джерело: Хвиля

События на вокруг суда братьев Навальных показали, что сценарий “Майдана” для РФ практически исключен, но многие эксперты уповают на сценарий “Дворцовый переворот”.

“В РФ нет альтернативной элиты и нет мощных политических оппозиционных структур. Нет даже влиятельной политической эмиграции. Так что здесь просто работать не с кем. Следовательно, методом исключения, у нас остается один вариант: дворцовый переворот”, — пишет Димитрий Саввин в ПиМ.

Далі: тут

Ілюстрація: ua-ru.info

Україна отримала естафету на довгому шляху до свободи

Автор: Лариса Волошина. Джерело: espreso.tv

Спорідненість постаті Нельсона Мандели з українськими реаліями є містичною. Те життя, яке прожив південноафриканський політичний діяч: двадцятисемирічне ув’язнення, неправосудні судові процеси - дивним чином нагадує життя українських борців за свободу, дисидентів. Як і шановані нами «отці-засновники» української нації, Нельсон Мандела не скорився у полоні, продовжив боротьбу і зміг стати символом для свого народу. Його голос та його думка десятиріччями продовжували надихати молодь, аж поки стіни його тюрми не впали і його народ не став вільним.

Далі: тут

Ілюстрація: history.com

Закончится ли война на востоке и будет ли третий Майдан в 2015-м

Автор: Володимир Фесенко. Джерело: Новое время

Можно ли ожидать в 2015 году «третий Майдан»? Вряд ли. Настоящие Майданы вызревают годами и в предыдущих ситуациях были массовым протестом проевропейской части общества против авторитарных действий власти. Сейчас при власти люди, вышедшие из политической среды Майдана, и страна находится в условиях военно-политического противостояния с Россией. Могут быть попытки спровоцировать (в том числе с подачи России) вооруженные выступления и социальные бунты против «антинародной» власти.

Далі: тут

Ілюстрація: politica-ua.com

Україна і системне божевілля системних лібералів Росії

Автор: Сергій Грабовський. Джерело: Радіо Свобода

…«Проблема автономії 30 мільйонів українців, – писав у 1905 році класик світової політичної науки Макс Вебер, – це питання, перед яким зупиняються найпослідовніші російські демократи». А в 1915-16 роках він дійшов думки, що Україна цілком визріла для повної самостійності, ба більше – її незалежність є «центральним пунктом» майбутніх європейських геополітичних трансформацій. Та послідовний прихильник правого лібералізму раціоналіст Вебер, схоже не авторитет для «системних лібералів» Росії, бо ж, як з гордістю писав колись поет, «Росію розум не збагне…»

Далі: тут

Ілюстрація: maxpark.com

В Венгрии протестуют против сближения с Кремлем

Джерело: Associated Press. Виклад: Руфабула

Тысячи венгров вышли на улицы Будапешта с протестами против политики сближения с путинской Россией, которую проводит премьер-министр Венгрии Виктор Орбан.

Далі: тут

Ілюстрація: ria.ru

Весной и летом будущего года хохма закончится

Автор: Дмітрій Биков. Джерело: Эхо Москвы

Власть вогнала себя в довольно страшную ситуацию, когда дальнейшая легитимность, дальнейшее сплочение могут быть куплены, простите, только эскалацией войны. Это оказалось последнее средство. Ну, как при самых сильных болях усыпляют уже морфием, потому что неважно уже, о здоровье уже заботы нет – лишь бы больной не мучился. Так и здесь - на здоровье надежды никакой нет, - по крайней мере, при этих властях и при этом векторе движения. Надо все время нагнетать истерику и сплочение.

Далі: тут

Ілюстрація: focus.ua

Манежка: анатомия российского протеста глазами украинцев

Автор: Валерій Пекар. Джерело: Хвиля

В конце 80-х был такой мудрый лозунг, пришедший из стран Балтии: «За вашу и нашу свободу!» Именно так должен мыслить свободный гражданин свободной страны: быть готовым защитить свою свободу и желать свободы всем остальным. Поэтому все разговоры о неспособности россиян, их якобы рабской психологии и т.п. изобличают ксенофобов и (выши)ватников. Гордиться ксенофобией еще можно в Северной Корее, но гордиться ксенофобией в Украине, стране, проходящей через исключительные и кровавые испытания формирования современной политической нации, — это всё равно, что гордиться тем, как удачно сходил на горшок, когда тебе уже 16 лет.

Далі: тут

Ілюстрація: segodnya.ua

Цирк с конями

Автор: Андрєй Скляров. Джерело: Руфабула

Когда Навальный вчера объявил, что его не остановит срок для его брата, многие воодушевились. Когда был назначен сбор на Манежке, за полдня набравший 10 тысяч человек на фейсбуке, народ приготовился. А когда Навальный выложил селфи с полным решимости текстом, так в среде уже собравшихся на площади просто воцарилась эйфория. Ровно на 20 минут. И на этом протест был окончен, началось то, для чего Манеж и площадь рядом с ним предназначались — цирк с конями.

Далі: тут

Ілюстрація: Руфабула

Від лєнінізму до «лєнінопаду»

Автор: Павло Подобєд. Джерело: Радіо Свобода

Для більшості українців ленінопад розпочався 8 грудня 2013 року з падінням Володимира Ульянова на Бесарабській площі столиці. Однак те, що народ охрестив «ленінопадом» – лише верхівка айсберга.

Монумент Леніну – один з чисельних політичних маркерів, яким радянська імперія окреслювала свої володіння. З розширенням кордонів розширялась і «географія ленінів». Головний пам’ятник СРСР був піднесений комуністами до рівня релігійного символу – станом на 1990 рік в Українській РСР діючих православних храмів було в рази менше за кількість пам’ятників В.І. Леніну. Ілліч був всюди: в містах, містечках, селах, на заводах, в школах і у військових частинах. Лише три районних центри України ніколи не мали власного Ульянова: Стара Вижівка (Волинської області), Іршава (Закарпатської області) та Шумськ (Тернопільської області). Навряд ідеологи ленінізму могли уявити, що не за горами той час, коли у масовому вжитку з’явиться ще одне слово з коренем «ленін» – слово «ленінопад».

Далі: тут

Ілюстрація: Повалення пам'яника Лєніну у Харкові 28 вересня 2014 року. Фото з приватного архіву

Кілька десятків росіян усю  ніч простояли на Манежці, а вранці їх затримали 

Джерело: ТСН

Декілька десятків росіян після розгону акції протесту на Манежній площі вирішили залишитися в центрі російської столиці на ніч. Однак під ранок їх таки затримали омонівці. Після розгону Манежки демонстранти всю ніч пробули у "ялинковій кулі", яка у Твітері вже отримала власний хештег #шар. Попри 20-градусний мороз, активісти протягом ночі агітували росіян виходити на вулиці. Як вранці у своємі Твітері написала учасниця групи Pussy Riot Марія Альохіна, було затримано більше двадцяти активістів, включаючи її саму. За її словами, в активістів також відібрали документи.
Далі: тут

Ілюстрація: @MashaAlekhina

Активісти повернулися на  Манежну площу і зайняли "ялинкову кулю"

Джерело: ТСН

Про це Дождю розповів учасник арт-групи "Війна" Петро Верзілов. "Ми будемо перебувати тут якомога довше. Нас тут вже приблизно 30-40 чоловік. Навколо багато співробітників правоохоронних органів, але поки вони не втручаються, а просто спостерігають", - розповів він. Акція проходить у великій кулі, який встановлений на Манежній площі.
Далі: тут

Ілюстрація: соцмережі

Обманный маневр Путина под  кодовым названием "Навальный" 

Ну все, думаю на сегодня тему с Навальным можно закрывать 

Автор: Владімір Малишев. Джерело: Espreso.TV

Что это и для чего организованное сейчас шоу и дальнейшие планы Кремля понятны. Сейчас Кремль с Навальным начнет авантюру, которую использовал на выборах мэра Москвы. Когда Навальный оттягивал на себя протестный электорат, чтобы не помешать выиграть Собянину. Сейчас начинается нечто подобное, только в масштабах всей страны и выборы не мэра Москвы, а президента России. Навальный заявит о своих президентских амбициях, что можно выиграть и тогда в стране он все сделает хорошо. На это будет направлена вся протестная активность людей, оппозиции. В обществе и для запада будет создаваться видимость, что у нас есть демократическая политика. И все эта суета будет длится до 18 года, пока Путин спокойно не переизберется на следующий срок.

Далі: тут

Ілюстрація: golosislama.ru

Манежну площу в Москві  оточили. Навального уже затримали (додано відео)

Джерело: Українська правда

У Москві люди збираються навколо Манежної площі на акцію протесту проти політичних репресій, міліція почала масові затримання.

Лідер опозиціонерів Олексій Навальний, який отримавши у вівторок 3,5 роки умовно, порушив режим домашнього арешту і теж приїхав на Манежку.

Далі: тут

Ілюстрація: @adagamov

Навальный: найти и  обездвижить 

Александр Морозов объясняет, как понимать приговор по делу братьев Навальных 

Автор: Алєксандр Морозов. Джерело: Colta.ru

Приговор огласили. Цель: обездвижить. И она достигнута. Олег — в заложниках, cам Навальный — длинным условным сроком — ограничен в возможностях своей деятельности. Вся трехлетняя борьба Кремля с оппозиционным движением является полным аналогом работы КГБ СССР против диссидентов в конце 70-х — начале 80-х гг.: и шельмование в СМИ, и запугивание с целью вынудить к эмиграции, и посадки по неполитическим статьям. Нет «карательной психиатрии» и ссылок, подобной сахаровской, но в целом тактика та же самая: точечные удары по центрам активности. Цель — избегая обвинений в массовых репрессиях, точечными ударами в центры активности обездвижить общество. Добиться того, что сторонники альтернативы полностью затихли под давлением.

Далі: тут

Ілюстрація: bbc.co.uk

Братів Навальних визнано  винними 

Джерело: УНІАН

Замосковорецький суд Москви ухвалив вирок російському опозиціонерові Олексію Навальному і його братові Олегу у справі про розкрадання в компанії «Ів Роше».

Далі: тут

Ілюстрація: reuters

#РеволюцияОливье (фото)

В Москве на Манежной площади появились силовики, заграждения и автозаки

Джерело: Обозреватель

Силовики перекрывают Манежную площадь в Москве в ожидании возможных протестов в связи с оглашением судебного приговора российскому оппозиционному политику Алексею Навального и его брату Олегу. Кроме того, в районе площади замечены автозаки.
Об этом сообщают в Twitter очевидцы.

Далі: тут

Ілюстрація: Twitter @PaulaChertok

Під Радою запалили смолоскипи (фото)

Джерело: Укрінформ

Активісти, які у неділю, 28 грудня, протестують під будівлею парламенту, вже запалили смолоскипи.

Про це повідомляє Громадське ТБ.

Поруч з будівлею ВР чергують пожежники.

Далі: тут

Ілюстрації:  Громадське ТБ

Під Генпрокуратурою в центрі  Москви розгорнули банер "Савченко - заручниця кремлівської хунти" 

Джерело: ph.livejournal.com, УНІАН

Біля будівлі Генпрокуратури в центрі Москви відбулася акція на підтримку української льотчиці Надії  Саввченко, яка була викрадена російськими терористами на Донбасі, а потім її перевезли до Росії, де незаконно утримують у в'язниці. Активісти запалили синій та жовтий фаєри, розгорнули плакати і скандували "Свободу Савченко".

Про це повідомляє російський блогер Філіп Кірєєв на своїй сторінці у Livejournal
Далі: тут

Ілюстрація: ph.livejournal.com