Росія активізує деструктивний вплив на Галичині

Сутність кремлівської пропаганди – пошук існуючих протиріч в цільовому суспільстві, використання будь-яких інформаційних приводів, або створення власних, на які потім нанизується брехня, що повністю паплюжить дійсність і утворює нову реальність, що спирається на забобони, вигадані факти, або емоційне забарвлення історичних подій у вигідному Москві ракурсі.

Звісно, в кожному регіоні існують свої чинники, своя історія, своє унікальне відношення до тих чи інших подій, свій менталітет. На сході України найбільш гостро стоять соціальні питання, проблеми використання мови та історично тісні економічні стосунки з Російською Федерацією. На Закарпатті доволі легко можна сіяти розбрат, використовуючи наявні конфлікти між реальними етнічними групами, або вигаданими на кшталт "русинів".

На Галичині традиційною ціллю кремлівських пропагандистів є польсько-українські відносини, маніпулювання роллю ОУН-УПА в історії двох народів, провокування ненависті з використанням агентів впливу серед радикально налаштованих верств населення в Україні та Республіці Польща. При цьому, при публічно задекларованому "антифашизмі" Москви, її спецслужби насамперед тісно співпрацюють с представниками саме ультраправих угрупувань, спонукаючи їх до проведення постановчих провокаційних націоналістичних маршів та інших акцій. Не зайвим буде згадати хоча б так званий "марш націоналістів" цього року в Польщі, організований спеціально для російських камер, на якому несли російський прапор та клялися у вічній любові двох "братських народів" під нацистські та антисемітські лозунги. Або "вуличні марші пам’яті волинської різанини", яскраво висвітлені засобами масової інформації лише однієї країни – Російської Федерації. Ця тема найбільше використовується пропагандою Москви для провокування міжнаціональної ворожнечі. Причому, геть ніколи не згадується роль радянських партизанів в провокуванні того насилля. Після тих подій пройшло майже 80 років і про них ніхто не згадував. А знов актуальною ця тема стала в Польщі лише коли почалась Російсько-українська війна. Як каже класик: "Совпадєніє?" - питання риторичне. Для роздмухування ненависті, Кремль активно використовує агентів впливу, таких як лідер партії "Конгрес нових правих" Януш Корвін-Мікке та відомий польський псевдожурналіст Томаш Мосейчук. Останній активно грав роль волонтера і навіть був в зоні проведення АТО. Потім, коли заслужив собі авторитет у аудиторії, став постійним гостем політичних шоу в Росії, де викривав в українських добровольчих батальйонах "неонацистів" для потреб російської пропаганди. Згодом, після заборони йому в’їзду в Україну, перекваліфікувався у "польського незалежного експерта" і взяв для польського видання Onet.pl інтерв’ю у Пушиліна, легалізуючи для інформаційного простору Республіки Польщі ватажків терористів "ЛДНР", а заодно, нібито ненароком, "ввів у гру" ще одну добре відому в Україні та Росії, але практично не відому в Польщі дійову особу – відеоблогера з проросійськими і відверто антиукраїнськими поглядами Анатолія Шарія.

Це лише приклад того, на що може бути спрямована російська пропаганда, в залежності від конкретного регіону. Звісно на Галичині, зважаючи на історично високий відсоток патріотів серед населення, пропагандистам Кремля працювати не просто. Тому підшукуються будь-які актуальні приводи. Будь-то перехід Львова в червону зону по спалаху ковіду і нестача кисню для хворих, чи демонтаж радянської зірки на "Марсовому полі" в рамках  виконання програми декомунізації, яку в Москві вже охрестили як "информационную политику, направленную на очернение действий российских властей или граждан, прямо связанную с украинским национализмом.

Але, напевно, основні зусилля пропагандистів в регіоні і надалі будуть спрямовані на руйнування саме україно-польських відносин. Для цього експлуатуватимуться будь-які природні, або штучно створені приводи. Від пандемії, до начебто погіршення становища і дискримінації поляків в Україні.

Втім, між всіма сусідами, що віками живуть поряд, бувають різні часи. Сварки та непорозуміння, війни та примирення. Сподіваємось, що нашим народам вистачить мудрості не піддаватися на провокації Кремля, усвідомлювати всі події, які були між нами, та мирно і в дружбі жити поряд, підтримуючи один одного в скрутні часи. Наприкінці хотілось би навести, як приклад, чудовий напис на Личаківському цвинтарі при вході до меморіалу, який урочисто відкрили президенти наших двох країн: "Ми, президенти України й Республіки Польщі, відкриваючи меморіал Української Галицької армії й польські військові поховання 1918-1920 років на Личаківському цвинтарі, прагнучи зміцнювати українсько-польську злагоду на благо спільного Європейського дому, урочисто повідомляємо про історичне примирення й порозуміння між нашими народами".

Ілюстрація з відкритих джерел

Тиха гібридна війна

Серед шаленого інформаційного потоку ми часто схильні зневажливо ставитися до так званих дрібниць. Мовляв, не вони визначають загальні настрої або ж превалюючий вектор руху. Однак мав таки рацію хтось із великих, зауваживши, що найбільші справи у світі відбуваються через інші, ті, які ми вважаємо мізерними…

Як на мене, то феномени "постправди", "змодельованої реальності", а відтак і "гібридних воєн" базується на нехтуванні цілком невинними, на перший погляд, повідомленнями, недомовками, небажанням (або ж і невмінням) зосередитися на вибудовуванні причинно-наслідкових зв'язків. А відтак, коли пазли "мізерії" перетворюються у проблему, ми лише скрушно розводимо руками, - і звідки ж вона взялася?

Минулого тижня Україна вшановувала пам'ять жертв Бабиного Яру. Вшановувала посеред затяжної дискусії про те, яким власне має бути пошанування розстріляних нацистами тисяч євреїв, ромів, українців, людей інших національностей. Можливо, навіть не дискусії, а реального зіткнення двох антагоністичних наративів у трактуванні подій 80-річної давності.

Однак гляньмо на те, як "тихою сапою", непомітно, мов крізь "шпарини Овертона", просувався власне антиукраїнський, проросійський наратив, причому на різних рівнях. Для початку, - про львівські меседжі. У Ратуші помпезно відкрили реконструйовану площу Коліївщини, і ні сіло ні впало Садовий озвучив ідею перейменування цієї локації на площу Сусідів. З натяком, що таким чином ми продемонструємо толерантність і відкритість. Коли громадськість обурилася коштом цієї "толерантності", - ідею тихо прикрили звичними фразами про "потребу дискусії".

Відтак вже у столиці зелена монобільшість ухвалила макабричний "антисемітський закон". Опозиція, звісно, обурилася, нагадавши, що, згідно з численними, серед іншого – й міжнародними дослідженнями, - Україна вирізняється з-поміж сусідів низьким рівнем антисемітизму, навіть у побуті. Та й, зрештою, з якого це дива ВР мала б ухвалювати окремий закон про захист конкретної нації у мультикультурній європейській державі?

І, як вишенька на торті, - топова стаття Михайла Дубінянського "Їхтамнебуло". Про той же Бабин Яр, і з тими ж типово радянськими (читай російськими) прозорими натяками на участь українців у розстрілах у проклятому місці. Автор вибудовує свої розумування на романі француза Джонатана Літтелла "Благоволительниці", який свого часу здобув навіть Гонкурівську премію. Ніхто, звісно, не забирає в авторів – що статті, що роману, - права на своє трактування подій. Живемо у демократичному світі. Однак варто було б все таки звернути увагу на зовні непомітну річ: чому французький письменник негативно відреагував на пропозицію "Видавництва Старого Лева", яке взялося б за переклад цього твору українською, на післямову з українською версією подій? Відповідь, як на мене, у дрібниці. Джонатан Літтелл писав своїх "Благоволительниць" у… Чістих Прудах під Москвою. Очевидно, що там під рукою були архіви НКВД і КДБ, які й стали фактологічною основою для авторських висновків. Так російська пропаганда дісталася України через Париж… Причому зі звинуваченнями українців у… використанні російської технології "ихтамнет" на окупованому Донбасі.

І ще один взірець тихої гібридної війни. Міністр оборони України розпорядився провести перевірку Національної академії Сухопутних військ імені Сагайдачного у Львові через повідомлення про буцімто причетність її курсантів та офіцерів до громадської організації CENTURIA. Воно, здавалося б, нічого, адже очільник відомства має право на такі рішення. Однак, чим продиктовані вони, що стало підставою для наказу пана Тарана?

Кілька днів тому один із проросійських і провладних телеграм-каналів повідомив про доповідь якогось "українця" Олексія Кузьменка з Університету Джорджа Вашингтона про те, що CENTURIA тісно пов'язана з батальйоном "Азов" (причому, з кремлівським акцентом на "нацистськість" цього формування), що вона нібито "вербує курсантів", більше того, - просуває їх на навчання у західних мілітарних вишах. Оцей інформаційний вкид був явно синхронізований з російськими ЗМІ, до того ж заблокованими на території України, зокрема Gazeta.ru та Lenta.ru. І, слід розуміти, саме такі "надійні", з дозволу сказати джерела стали поштовхом для майже блискавичної реакції міністра оборони. Невже очільник оборонного відомства ведеться на сумнівні доповіді не менш сумнівних авторів, і чому власне отак зопалу вдається до радикальних кроків? Чи, може, у столиці просто вирішили скористатися сприятливою нагодою для чергової атаки на уславлений львівський військовий виш? Адже ж пам'ятаємо про спроби знищити Академію, - їх я особисто нарахував чотири, і тривають вони з довоєнного 2005 року. Під час останньої (2017 року) хотіли залишити у Львові якийсь напівфабрикат, невеликий набір майбутніх офіцерів для артрозвідки, виховної роботи, культурології, військових диригентів і навчання на офіцерів механізованих підрозділів. А у Харкові тим часом планували навчати щорічно 50 офіцерів-танкістів.

Отакі вони, дрібниці гібридної війни. Як казав Лао Цзи, - до слова, визнаний воєнний стратег (мабуть, наш міністр колись вивчав його праці), - біда всього світу трапляється з дрібниць… І біда в тому, що у нас ведуться на провокації, метою яких є дискредитація українців, захисників своєї держави, посилення у них комплексу меншовартості та вини. Без вини…

Ілюстрація з відкритих джерел

Підписуйтеся на мій Telegram-канал

Разруха в сортирах и в головах

Автор: Алєксандр Осовцов. Джерело: Ежедневный журнал

…мы имеем дело с попыткой возрождения не просто российского имперского проекта, но имперской идеи и имперской политики как явления. Есть ли у Путина и, к сожалению, возглавляемой им России шансы на успех? Удастся ли фактически повернуть историю вспять, по большому счету, сделать то, что еще никому не удавалось? Казалось бы, ресурсы для противостояния совокупному Западу настолько недостаточны, что по этому параметру сравнения с Гитлером и Германией 30-х — роскошный комплимент. И есть лишь два фактора, которые позволяют новому «великому диктатору» шантажировать вчерашних партнеров по «восьмерке» и «двадцатке» — это пренебрежительное отношение к жизни, которое свойственно и ему, и его подданным, и надежда на гарантированную ядерную ничью. В сущности, из Верхней Вольты с ракетами страна трансформировалась в Северную Корею с углеводородами. Но как оружие углеводороды сработать не смогли

Далі: тут

Ілюстрація: pirat.ca

В народном антисемитском университете

Автор: Боріс Вішнєвскій. Джерело: Эхо Москвы

Одна из любимейших тем российской пропаганды в последний год – «рост антисемитизма в Украине», что должно подтверждать гипотезу о «разгуле неонацизма» и «бандеровской хунте».

Сурово сдвинув брови, об этом с экранов российских телеканалов заявляют самые разные персонажи – от президента Владимира Путина (объявившего свержение Виктора Януковича делом «националистов, неонацистов, русофобов и антисемитов») и до телеведущего Владимира Соловьева.

Правда, с фактами у них дело обстоит плохо - никак не удается привести ни одного убедительного примера. Которых, заметим, далеко искать не надо – но только не в Украине, а в России.

Далі: тут

Ілюстрація: monarchismorg.blogspot.com

Російська пропаганда взялася за німців

Джерело: Tagesspiegel. Виклад: УНІАН

Німецький політик звернув увагу на те, що на журналістів громадських телерадіокомпаній ФРН, "які роблять матеріали зі Східної України та прямо говорять про участь Росії" в тамтешніх подіях, чиниться надзвичайний тиск. Про нього треба говорити, вважає Реттґен. "Коли існує усвідомлення цього прихованого, організованого впливу (на громадську думку - Ред.), він перестає бути дієвим", - сказав він.
Далі: тут

Ілюстрація: galatv.am

«Телеканал «Інтер» плюнув в лице всій Україні»

Новорічний концерт за участі російських артистів, що схвалюють путінську агресію, викликав обурення українців 

Джерело: zaxid.net

Український телеканал «Інтер» у новорічну ніч транслював програму за участі артистів, які відкрито підтримують російську агресію проти України. Така позиція одного з найбільш рейтингових телеканалів країни викликала різко негативну реакцію не лише серед глядачів, але й журналістів самого «Інтера». Це скандал може коштувати «Інтеру» ліцензії на ефірне мовлення, принаймні про це уже заявив представник Експертної комісії з питань розповсюдження та демонстрування фільмів при Держкіно Олексій Курінний.

Далі: тут

Ілюстрація: censor.net.ua

Пропаганда Кремля у 2014 році

Нісенітниці і великі плани

Джерело: Радіо Свобода

2014-й був роком, коли засоби російської пропаганди різко активізувалися за межами Росії. Якщо всередині країни Кремль намагається переконати вже захоплену аудиторію, то за кордоном він ставить перед собою завдання заплутати людей.

Далі: тут

Ілюстрація: ipress.ua

Бенефициары войны 

Автор: Ігорь Яковєнко. Джерело: каспаров.ru

Тех, для кого мир и возврат в Украину, — это личная катастрофа — россияне непрерывно видят в своих телевизорах вот уже более девяти месяцев. Все эти кофманы, долговы, и прочие роговы, для которых Обама это Гитлер, а Порошенко его гауляйтер, с которым в принципе нельзя вести переговоры, а можно только повесить. Все они живы, пока идет война. Мир для них смертельно опасен. Таких в сепаратистских республиках несколько сотен. Из них полтора десятка вхожи в разные российские кабинеты и там, упираясь всеми конечностями, пытаются сломать проект вталкивания ДНР и ЛНР в Украину, который и без того пока только обозначается. А большого желания стать публичным архитектором этого проекта ни у кого ни в Кремле, ни на Краснопресненской набережной, ни в других местах прописки российской власти не наблюдается. Ибо печальна судьба миротворцев в России.

Далі: тут

Ілюстрація: каспаров.ru

СБУ: Капітан Волошин не літав  у день катастрофи Боїнга

 

Джерело: УНІАН

Про це сьогодні на брифінгу в Києві повідомив радник голови СБУ Маркіян Лубківський.

За його словами, під час спілкування з Волошиним для роз'яснення ситуації, він пояснив, що у день авіакатастрофи він перебував на аеродромі, але у повітря не підіймався, оскільки його літак, який незадовго до цього зазнав пошкоджень внаслідок аварійної посадки, перебував у ремонті.
Далі: тут

Ілюстрація: Reuters

Ложь как жанр 

Автор: Алєксандр Нєвзоров. Джерело: Сноб

Идеология, несмотря на писк либералов, уверенно создается и внедряется. Ей-то в первую очередь и требуется сортовая ложь в товарных количествах. (Не следует забывать о том, что у лжи есть и еще одна, крайне важная государствообразующая роль: она является традиционной духовной скрепой России, не менее важной, чем, например, холуйство, злоба, мракобесие или воровство).

Далі: тут

Ілюстрація: Corbis/All Over Press

«Я дуже добре відчуваю мотивацію і вчинки політиків»

Інтерв’ю з письменником Юрієм Андруховичем

Автор: Богдан Ославський. Джерело: zaxid.net

Об’єктивна правда – на нашому боці. Ми – жертва агресії. Ми захищаємо свою країну, а не нападаємо на чужу. Ми стримуємо агресора. Те, що ми маємо змогу говорити світові, як виглядає цей об’єктивний перебіг подій, – уже досить багато. Тим більше, що ці виступи приходить послухати не масовий анонімний глядач Russia Today, а люди з тих кіл, де творять опінії – еліта суспільно-громадських організацій, еліта журналістики, політики. Тож я думаю, що тут немає лобового зіткнення з Russia Today. Немає бою на лінії пропаганда – контрпропаганда, просто є діяльність у різних площинах і на різних рівнях. І ця наша діяльність дає свої плоди.

Далі: тут

Ілюстрація: firtka.if.ua

Лавров отримав за брехню «чотири Буратіно» від The Washington Post

Джерело: Радіо Свобода

У рубриці FactChecker на сайті видання The Washington Post вирішили перевірити висловлювання голови російського МЗС Сергія Лаврова, про те, що 80% членів конгресу США ніколи не виїздили за кордон. Виявилось, що такі заяви не відповідають дійсності.

Далі: тут

Ілюстрація: tsn.ua

Российская идеология: правды  не существует 

Автор: Пітер Помєранцев. Джерела: New York Times, Новое время

Представьте, что вы выросли в атмосфере всеобъемлющей лжи. Вы лжете постоянно – в школе, на работе, в любом общественном месте. Лгать необходимо, чтобы выжить, поскольку нечаянно сказанная правда грозит вам потерей работы и даже тюрьмой. Для россиян, повзрослевших до распада Советского союза, это была единственная существующая реальность. Взрослое поколение училось постоянной лжи в последние годы существования СССР, тайком читая Солженицына и слушая BBC, а на людях притворяясь верными членами партии или комсомола.

Далі: тут

Ілюстрація: society.lb.ua

Россия нигде

                                                                                       Ілюстрація: Reuters

Автор: Дмітрій Глуховскій. Джерело: Сноб

Россия сегодня будто шизофренией страдает. Гигант с комплексами карлика. Государство, бесконечно разглагольствующее о будущем, но не прекращающее мастурбировать на свое прошлое. Двадцать три года после распада (или развала) СССР или рождения новой России — мы все еще не можем определиться, что же это было. Не европейская, не азиатская, не глобальная, не региональная, не национальная и не мультикультурная, не религиозная и не светская, наша страна болтается в безвременье и тонет в иллюзиях.

Ее то собираются делать надежным экономическим партнером Запада, то, монашески отринув все материальное, принимаются пришивать ей давно отсохшие имперские конечности. Она то должна лезть со слюнявыми брежневскими поцелуями к дорогим европейским друзьям, то припадочно брызгать слюной, отталкивая от себя тех в Европе, кто еще как-то был готов с ней приобняться хотя бы на фото. То решать вместе с Америкой судьбы мира, подмигивая той и обмениваясь с нею поглаживаниями ног под карточным столом, то вдруг переворачивать этот стол вверх тормашками и гневно вопить: «Шулер! Шулер!»

Далі: тут

Російське ТБ: Українська влада наказала солдатам АТО зігріватися кров'ю російських немовлят

Джерело: еспресо.TV

В ефірі пропагандистського телеканалу "Росія 1" син одеського сепаратиста Григорія Кваснюка Єгор розповів російським телеглядачам новий "ужастик" про Україну

Про це повідомляє еспресо.TV з посиланням на відповідну програму, фрагмент якої розміщено у You Tube. 

"По школах України пішов наказ зігріти солдатів АТО кров'ю російських немовлят", - фантазує Кваснюк-молодший.

Далі: тут