неділя, 4 січня 2015 р.

Почему не стоит эмигрировать из Украины в этот новый год

Автор: Марія Голубка. Джерело: bubblic.net
Можно переселиться  в Европу уже сегодня. Встретить там Новый год, начать новую жизнь. Можно остаться здесь и своими глазами видеть, как Темные века переходят в Возрождение.
Далі: тут

Ілюстрація: tyzhden.ua

Беседа с донецким интеллектуалом о мазепинстве и порочных его последствиях

Автор: Юрій Романенко. Джерело: Хвиля
...когда человек начинает рассказывать о дружбе, вспоминая Мазепу -это уже сам по себе диагноз. Разница между мной и вами заключается в том, что я вижу проблему и не вспоминаю Мазепу, потому что я хочу жить в стране, где нет проблем и где не лепят к месту и не к месту всякую историческую мифологию, порождая ненависть и беду, вместо того, чтобы наслаждаться настоящим.
Я говорю от имени тех, кто не хочет копаться в прошлом, в котором погряз Донецк и которое привело его в то жалкое состояние, которое вы констатируете на своих страницах. И в которое Донецк тянет Украину.
Далі: тут

Ілюстрація: Хвиля

Интеллигентный диагноз обществу

Писатели и публицисты оценивают состояние российского общества на примере локальных и, казалось бы, незначительных событий

Автор: Дінара Сєтдікова. Джерело: Радио Свобода
Согласно ноябрьскому опросу аналитического Центра Юрия Левады, россияне больше ценят порядок, чем соблюдение прав человека в государстве. В 2014 году за порядок выступили 62% опрошенных, за права человека лишь 29%. В августе 2013 года права человека были важнее 38% россиян, в "протестном" 2012 году – 42%.
Далі: тут

Ілюстрація: Сєргєй Йолкін

Послание советского писателя ЮлианаСеменова Владимиру Путину из 1969-го года

Автор: Артур Балаєв. Джерело: espreso.tv
Я лениво "прогуливался" просторами Интернета. Минут двадцать задержался на форуме, где некто Павел Куликов, уроженец Барнаула, "размазывая по экрану монитора крокодильи слезы", поведал миру свою трагическую историю о том, как в чешском отеле местная администрация "неадекватно" отреагировала на его российский паспорт. Сначала Павлу вознамерились отказать в предоставлении номера, а позже, когда российский турист все-таки был принят на постой, хозяин отеля предпринял все возможное, чтобы Павел был вынужден перейти в другую гостиницу. Не выдержал закаленный сибиряк, житель Барнаула, холодного "гостеприимства" от надменных чехов: удалился.
Далі: тут

Ілюстрація: afisha.ru

Правий сектор проти Андруховича

Автор: Катерина Сліпченко. Джерело: zaxid.net
Партія "Правий сектор" звинуватила письменника Юрія Андруховича в антиукраїнській позиції і наполягає, що відмова від національної ідеї призвела до засилля у владі олігархів, до анексії Криму і до війни з Росією на Донбасі. Про це повідомила в суботу, 3 січня, прес-служба партії.
"Цей не обділений талантом чоловік... став одним із пропагандистів політичних ідей постмодерного неоцинізму та творцем так званої порнографічної, "генітальної" літератури", – відзначають у "ПС".
Далі: тут

Ілюстрація: pravda.if.ua

Французские «Мистрали» нужно продать Украине

Автор: Анрі Бернар Леві. Джерело: Новое время
Я француз. И я осознаю, что у большинства украинцев слово "француз" сегодня вызывает ассоциацию "Мистраль". Я один из тех французов, которые ведут кампанию против поставки этих кораблей. Возможно, вы не знаете, но есть очень много французских граждан, возможно, большинство, которые разделяют мое мнение и считают, что поставка военных кораблей в Россию, когда Россия поставляет в Украину войну, в которой французская дипломатия уже выбрала сторону, будет в лучшем случае непоследовательно, а в худшем случае скандально.
Далі: тут

Ілюстрація: tsn.ua

Генерація базік



Останні вибори дали добру нагоду і поживу для міркувань над силою слова. Власне, над дивовижною тенденцією його девальвації, прямо оберненою фінансовій складовій месиджів, загорнутих у фантики дешевих фраз. Блазнювання на публіку – завжди поплатне, воно затуманює обшири конкретного, рве його детермінічні зв'язки, не стимулює до аналізу наслідків. Воно атракційне, а схильність до атракції, на жаль, вийшла за двері акторських вбиралень та мистецьких горищ і перетворилася на обов'язковий елемент політичної харизми. Суміш стилів дає несподівані ефекти, – раптові для публіки і аж ніяк не для технологічного персоналу, який працює на одинака. А на виході маємо лемент вчергове обдурених, яким залишається картати себе ж за легковірність і хвилеву сліпоту.
Це, – як у пєлєвінській " Generation П": "Завдання просте. Напиши мені "русскую" ідею, приблизно на п'ять сторінок. І коротку версію на сторінку. Щоб чисто реально було викладено, без мудрувань. І щоб я будь-якого імпортного п…а – бізнесмена там, співачку, кого завгодно – міг по ній розвести… Щоб таку духовність відчули, б…і, як у сорок п'ятому під Сталінградом, втямив?".
Для покоління базік найвдячнішою є роль інспіраторів процесів. У цьому амплуа вони набирають рис промоторів суспільних рухів, важливих і кардинальних (на сучасному жаргоні – реформаторських) вчинків. Але щойно їхні репліки вичерпуються, і мова заходить про конкретні вчинки і конкретну відповідальність, тоді на авансцену виходять суфлери – зазвичай, всезнаючі правники, когорта "правозахисників", ветеранів "політичних репресій". Розпочинається друга дія: полювання на "відьом", через підступи яких зламано концептуальні плани, зруйновано грандіозні мрії. Базіки на задньому плані, вони тепер ображені людською бездіяльністю, інтригами опонентів, вони навіть погоджуються тихо зійти за лаштунки. Тихо, без комісій, перевірок і оргвисновків.
Генерація Б. здобуває численних адептів. Важко очікувати, що вона колись зникне зі суспільного виднокола, бо приклади комфортного життя її найповажніших і найзнаковіших постатей хвилюють уяву публіки, спонукають до наслідувань. Ми дивуємося, що наші діти не бажають вчитися? А чи можна вимагати від них сумлінного ставлення до школи, коли вони знають напевне, – базікою і "прикинутим" політиком можна стати, не надто напружуючись. Треба тільки, щоб батьки подбали про стартовий капітал, зв'язки і проплатили престижний вуз. А дірвавшись до вершини, можна обіцяти посполитим будь-які золоті гори, тішити їх найфантастичнішими проектами – ковзанкою на Ринку, лазерними шоу, казино у магістратських бюрках.
Не вийде, – не біда: гроші на промоцію витрачено, винна погода і японські шпигуни у лавах опозиціонерів. У крайньому випадку, виручить прокурор-однокласник, запхнувши результати перевірок у глибоку шухляду свого монументального столу. Виручать псевдо-активісти, кишенькові депутати, уся ця недолуга знать, що живиться крихтами з вельможного столу. І, визнаємо, не надто бідує.
До нових ідей, до нових базік.
Ігор Гулик. Ілюстрація: kulturologia.ru