Зеленський надалі намагається видавати бажане за дійсне. Коментуючи на Facebook, м'яко кажучи, невтішні результати своєї політичної сили на виборах органів місцевого самоврядування, спробував перевести стрілки на втому народу від тривалих перегонів.
Мовляв, "завжди занадто багато передвиборчих емоцій. Ми все ще не навчилися спокійно дискутувати та слухати один одного. Шукати компроміси. Співпрацювати. І тому, коли передвиборча кампанія наближається до фінішу, втома від виборів у суспільства безмежна".
Насправді, суспільство втомилося від самого Зе!. І як випадкової особи на найвищій державній посаді, і як популістсько-автократичного режиму, збудованого в результаті його урядування. Режиму, який тримається на глиняних ногах "договорняків" з олігархами, чудернацьких політтехнологічних "винаходах" "слуг" і ОПУ. І даремно Зеленський скаржиться на молодь, яка, на його думку, проігнорувала місцеві вибори через їхню малозначущість. "Це ж не президента обирають", - такий, на думку преЗЕдента, хід думок тих, хто проголосував "ногами".
У тому то й суть, що вчорашній актор розважального жанру сам особисто створив ситуацію, у якій схожі настрої культивувалися і всіляко заохочувалися. Саме Зеленський зруйнував не тільки інституційну конструкцію влади, з її розподілом повноважень і відповідальності, але й невтомно насаджував думку, що саме він – реальний Голобородько – є і царем, і Богом, і благодійником, і невблаганним суддею. Усілякі містечкові "разбойнікі" – хлопчики для побиття, пішаки на великій президентській шахівниці.
Тепер і цих – лояльних до Зе!, здатних задля посад і пов'язаних з ними можливостей збагачення, "разбойніков", - значно поменшає. Виглядає, що "Слуга народу" не спромоглася опанувати мерськими посадами у жодному з обласних центрів, не змогла забезпечити собі більшість у жодній обласній раді. І з "мономонстра" перетворилася у сіру політичну силу, якій доведеться або домовлятися з більш потужними регіональними гравцями, або нидіти у меншості, очікуючи остаточного фіаско.
Та це, мабуть, також не випадковість, а закономірність наслідку "роботи" самого Зеленського. Ба більше! Левова частка відповідальності за виборчий крах "Слуг" – наслідок популізму і самовпевненості (якщо не сказати – пихи) її реального лідера. Саме він добровільно взяв на себе роль vip-агітатора партії. Нехтуючи Конституцією і законами, ініціював так зване "опитування" у день виборів, що, на думку стратегів з Банкової, мало б мобілізувати "зелений" електорат. Трапилося навпаки: свавільність і цинізм затії, безґлуздість і безсенсовість "запитань від президента", навпаки стимулювали і опозицію, і великий відсоток тих, хто вагався, голосувати проти правлячого режиму. Для мене особисто Зе! і його камарилья зразка осені 2020-го ще довго асоціюватимуться з безпорадними фігурками найнятих за гроші підлітків зі сміттєвими торбами… Навряд, сценаристи цієї авантюри сподівалися саме на таке сприйняття їхнього "креативу".
Тому результат правлячої партії - це наслідок наполегливих зусиль самого Зеленського і його кліки.
Ще одним підсумком цих перегонів став провал склепаних нашвидкоруч олігархічних проєктів, особливо "замайбахів" Коломойського. Зе!, режим якого тримався на грошах Коломойського, Фірташа, Ахметова і Пінчука, втратив останніх союзників, а його "Слуги" – можливість маневру на регіональних театрах політичних баталій. Вони не мають з ким об'єднуватися, окрім відверто проросійської медведчуківської ОПЗЖ. Але, з одного боку, такі альянси тільки підтвердять капітулянтські, антиукраїнські мотиви пропрезидентської сили (що є таємницею Полішинеля), з іншого – не варто думати, що на Південному Сході Медведчук "со товаріщі" погодяться на роль молодших партнерів "зелених".
Зеленський спробує рятувати ситуацію звичним для нього способом. На фракцію у ВР йому годі розраховувати, та й результати місцевих виборів дають зрозуміти, що парламентська конфігурація не надто адекватна до реалій втоми від Зе!режиму. Розігнати нардепів і затіяти нові парламентські вибори після нищівного краху на місцевих для нашого "лідера" означатиме політичне самогубство. Він спробує зігнати злість на уряді, частково або й повністю "оновивши" його. Але попереду зима, державна скарбниця, у якій свище вітер, захмарні тарифи, непрогнозована інфляція. І – коронавірус, боротися з яким нічим і вже фактично нікому: грошей катма, бо розікрали на "Великому будівництві", медики працюють на межі можливостей. А показники захворюваності загрозливо повзуть угору…
Тому втома від Зе!, яка чітко окреслилася на місцевих виборах, переростатиме у роздратування і злобу. У популіста більше немає інструментів, аби випустити пару. Окрім одного: затягування гайок, репресій і авторитаризму. Такий шлях має одну втіху для Зеленського: кінцева зупинка відома…
Ілюстрація з відкритих джерел
Мій Telegram-канал. Долучайтеся ))
