Серед сірих буднів кожен із
нас внутрішньо прагне казки. Гадаю, можливо, вона й не схожа на ті, які тепер
безперестанно транслюють телеканали, застосовуючи при цьому супертехнології.
Простої людської казки зі щасливим фіналом, такої собі приємної несподіванки,
бодай щирої усмішки від незнайомця...
Народження Ісуса, особливо, обставини після цієї події, яка, вочевидь, стала
епохальною, принаймні для поколінь, що перейшли вже два тисячоліття, і є, на
мій погляд, такою казкою для зневірених і розчарованих. Тріє Царів (за іншою
версією, – сивочолих зароастрійських жреців, які передбачили спалах наднової
зірки), принесли до Богом незабутого Вифлеєма коштовні дари. „І, ввійшовши до
дому, знайшли там Дитятко з Марією, Його матір’ю. І вони впали ницьма, і
вклонились Йому. І, відчинивши скарбниці свої, піднесли Йому свої дари: золото,
ладан та смирну” (Мт. 2, 11).
Гості уклали у свої презенти глибокі сенси. І не тільки символи володаря
(золото – як подарунок для Царя, ладан – знак особливих почестей – для Бога,
смирну – для Людини й Спасителя, який став Сином Людським), а помістили у свої
скарбниці й сакральні речі, що мали б жити у душах усіх землян. Недаремно, –
свідчать церковні історики, – Матір Божа берегла їх все життя, а відтак,
напередодні Успіння, передала їх до Єрусалимського Храму.
Ці сенси лежать на поверхні, лише ми, заклопотані і розхристані викликами часу,
не помічаємо їхньої присутності. Ми народжуємося рівними у перспективі Дарів –
особливої коштовності золота родинних стосунків, комфортного перебування серед
собі рівних та схожих, і самоповаги, бо хіба може повноцінно жити людина, не
усвідомлюючи власної місії на цій грішній землі? Сутність Людини-Бога, яка
народилася вже 2015-й раз, полягає у
творенні свого світу, і є річчю очевидною, що це творення мало б бути
продуктивним і добрим.
Ми схильні скаржитися на випробування, якими доволі щедра доля. Але згадаймо на
мить, що Тріє Царів пішли, оминувши палац Ірода, і цей їхній стратегічний
маневр, по-суті, врятував для нас Спасителя. А після отриманих вишуканих Дарів
родина Йосифа зазнала гіркоти еміграції до Єгипту, поневірянь у пустелі.
Сьогодні мало хто із істориків зважується оповісти шлях Ісуса від народження до
Голгофи, однак цілком прогнозованим є те, що ця путь була часом випробувань і
сумнівів. Як і для кожного із нас з вами...
Тож у дні Різдва Христового щиро бажаю усім сучасникам
ретельніше глянути на довколишній світ і зауважити у ньому присутність великих
Дарів, якими не варто нехтувати, ба більше, якими слід таки скористати. Хай
кожен по-своєму потрактує власні можливості, але головне, як на мене,
зрозуміти, що всі ми вартуємо того, чим скористав Ісус, ставши відтак великим
прикладом великого подвижництва.
Христос Рождається! Славімо Його!
Ігор Гулик
