Чого не  скаже Путін сьогодні?

18 грудня, акурат напередодні Миколая, російський президент планує зустрітися з журналістами. У прямому ефірі. Купа аналітиків пробують передбачити, якими сигналами він потішить співвітчизників і світ, і, вочевидь, не тільки фахівці, але й пересічні громадяни відтак намагатимуться вловити у путінських одкровеннях бодай натяк на позитив.

Позитив, звісно, буде, але навряд чи повірять у нього росіяни. Надто вже трагічною склалася увертюра до президентського аншлагу – усуціль «чорні понеділки з вівторками». Гарячкові пошуки цапів-відбувайл на кшталт Гєрмана Грєфа чи тамтешньої «Гонтарєвої» - Ельвіри Набіулліної не дали бажаних наслідків. Вже навіть губернатор Кубані Алєксандр Ткачов привселюдно визнав – катастрофа з рублем є наслідком політичних рішень, зокрема платою за незаконно анексований Крим. Його співвітчизники, втім, не квапляться на заклик ревного пропутінця Ткачова «розділяти з президентом відповідальність» на піррові перемоги.

Узагалі Путін все частіше схиляється до варіанту, коли неприємні для вихованої Кісєльовим і К публіки речі артикулює хтось із кремлівської челяді. «Не царська справа» розчаровувати посполитий люд. Для цього добре надається Сєргєй Лавров, інтонації якого м’якшають пропорційно до послаблення рубля. Цей совдепівський розвінчувач київської хунти вже договорився ледь не до «білочки», - то вважає Порошенка найліпшим президентом для України, то розповідає, що Крим ніколи більше не повториться... Гляди завтра, коли долар наблизиться до сотні, почне вигукувати услід за українськими фанами їхню улюблену пісеньку про шефа...

Путін навіть не заікнеться про те, скільки капіталу втекло з Росії за останні тижні. Не тільки іноземного, - воно природно і закономірно, - але й вітчизняного. Хтось із російських блогерів вдався до цілком несподіваної алюзії: алярмова евакуація олігархів з Росії нагадала йому схожу історію дефензиви Януковича з Межигір’я.

ВВП і словом не згадає тисячі вантажів 200, які тепер курсують у Росію з Донбасу з регулярністю пасажирських рейсів. Це, так би мовити, секрет Полішинеля, - всі його знають, але скромно мовчать. Аби не спаскудити ейфорійно-переможний настрій від «кримнаша». Путін, можливо, й словом не згадає ДНР/ЛНР, як робив це вже неодноразово, - з кремлівської адміністрації терміново «пішли» Боріса Рапопорта і Владіміра Авдєєнка, - і ці відставки чомусь схожі на дитячу гру «хто не заховався...». У відомстві Владіслава Суркова терміново вмили руки, але, здається, не провітрили мізки. Тому Путін промовчить і про злив «Новоросії», плекаючи наївні плани взяти «ізмором» і внутрішньою дестабілізацією непокірну Україну.

Та, врешті, хіба важливо, чого не скаже ВВП сьогодні? Набагато важливіше, чи зуміють росіяни прочитати між несказаних фраз моторошну порожнечу майбутнього путінського правління. Якщо прочитають, то, мабуть, замисляться над тим, що далі. І їхні висновки, - маю надію, - не сподобаються самовпевненому спікеру.

Якщо ж пропустять повз вуха, зауваживши лише звичну браваду і затяті фобії до всіх навколо, лише русскомірскую полову зі скрепами і «сувернітетом», лише антипіндосівську тріпологію і ядерну шизу, - значить, всім відповідати за смерть Росії. Путінської Росії... В Гаазі чи перед власними дітьми. На розпуттях велелюдних чи перед власним сумлінням.

Ігор Гулик. Ілюстрація: joinfo.ua