Казус  Кислинського 

Пригадуєте скандал з фальшуванням диплома людиною, яка перебувала на верхівці вітчизняної спецслужби, до того ж чи не першою стала рупором Президента у розв’язаній ним боротьбі проти Кабінету Міністрів (саме з уст Кислинського у серпні 2008 року прозвучало звинувачення на адресу прем’єра у державній зраді), – це серйозний дзвінок про якість української влади.

Тепер кажуть, що «бездипломником» є сам керівник АП Ложкін. Принаймні, у декого виникли сумніви у достовірності його диплома. Прогрес, однак...

Знано, що нині вищу освіту здобувають по-різному. Справа навіть не в тім, що Борис Євгенович – несамотній персонаж із намірами ошукати відділи кадрів найвищих державних інституцій, бо історія диплома того ж Кислинського досі нез’ясована.

Справа у легкості, з якою усілякого роду ошусти можуть раптом, мов за помахом чарівної палички, опинитися на олімпі, – хтось упевнено підсаджує їх туди. А ще – у неперебірливості тих, кому вони служать, у виборі «відповідальних осіб». Коли йдеться про етичний бік цієї історії, то, виявляється, знані всім великі моралісти послуговуються цілком логічними, проте не надто чистоплотними мотивами, – для брудних справ обирають «брудних» людей. Відтак, коли ті сяк-так виконують «місію», їх позбуваються – причому негайно.

Можна волати про критичний стан українського війська, про брак у ньому шкарпеток та харчів, можна тицяти пальцем у будь-кого, звинувачуючи у підлих намірах «продати країну». Але чи можна призначати на посаду, повноваження якої передбачають і турботу про безпеку країни, особу з непевним минулим, ба більше – схильну до фальші та брехні?

Якість влади – ось проблема проблем, яку варто виокремити в серйозний критерій оцінки кандидатів. Хоча маю великі сумніви, що бодай хтось із численної когорти нового призову, витримає цей жорсткий тест. Казус Кислинського має перспективу геометричної прогресії, оскільки «шведська сім’я» нашого найвищого політикуму цинічно й легковажно ставиться до формування команд. Затяті вороги раптом перевтілються на вірних друзів, якщо від них залежить наповнення виборчого фонду, вплив на cуддів або ж інші, не менш важливі речі.

Якщо говорити серйозно, то найближчим часом навряд чи доречною буде мова про високосвічену, чесну, відкриту та ще й харизматичну владу. Ризикуємо, що на місце знайомих персонажів повилазять пригріті ними ж кислинські. Незнані, з кількома дипломами на всі випадки життя, із кількома програмами (на потребу дня), і дюжиною паспортів із різним громадянством.

Ігор Гулик. Ілюстрація: firststep.uwf.kiev.ua