«Опалення  мозоку»  

Це не граматична помилка, це дотримання стилю автора слів, які стали заголовком цих нотаток. Це – симптом того, які особи встигли побувати у найвищому кріслі країни, мешканці якої давно випередили провідників не тільки за рівнем освіченості, але й за мотиваціями життя.

Їм би, цим «розумникам» із «опаленими мозоками», красуватися на плакатах часів китайської культурної революції, – є щось фізіономічно спільне у Віктора Федоровича з незабутнім Мао. Або ж, у крайньому випадку, збудувати собі невеликий експериментальний майданчик, де б утілити мрію охлосу – «неосвіченої, тупої та вкрай ліво налаштованої, тобто охочої до халяви більшості, яка нездатна сама себе прогодувати, не гідна поваги, не цінує свободи, не уміє користуватися своєю свободою, а якщо користується, то користується у зло» (Валєрія Новодворская). Зрештою, спробу вже бачимо, на Донбасі 2014…

Утім, на «опалення мозоку» недужі не тільки у «регіоналів». Уся країна, мабуть, дивувалася, читаючи інтерв’ю доволі одіозного діяча, який колись, розпочинаючи сходження на маківку України, згадав про успіхи останніх літ. «Ми за 4 роки вдвічі збільшили внутрішній валовий продукт нації». Тепер цей персонаж зізнався, що не ходив на Майдан, бо там вимагали звільнення Юлі. А «нація», - нація не зважила на цю обставину і вистояла, виборола свободу. Не тільки для Юлі, але й для Віктора Андрійовича, і, зрештою, для себе…

Я іноді міркую над тим, що є ж на світі межа цинізму, межа брехні. Є, певно, такі речі, довкола яких не зважиться спекулювати навіть наймаргінальніший політик. Безумовно, десь є. Але, либонь, не у нас. В Україні початку ІІІ тисячоліття збудовано суспільство абсурду, державу без правил і табу, рафіновану до стану анархії демократію, в умовах якої посполитий люд виживає, як може, усвідомлено зневажаючи право і закон на мікрорівні, а його «еліта», точніше, неорганізоване злочинне угруповання з «опаленими мозоками», взагалі пустилася берега у сваволі і безчинствах.

Хтось із іменитих експертів розповів, що у штабах кандидатів на президентську посаду найголовнішу скрипку відігравали лоєри. У тому то й річ, що фіглярі від права здатні подарувати перемогу першому-ліпшому товстосумові, позаяк правове поле країни, радше скидається на терен, ретельно збомбардований повітряною армадою. І вони це зроблять, без усіляких сумнівів, мук совісті, озирань на фахову шляхетність. Ба більше, відтак, після перемоги патрона, укладатимуть нові закони, пильнуватимуть за їх дотриманням на користь прийдешнього режиму.

Ми вкотре тішимося можливістю вибору, натомість нам дарують «ляльку» у яскравій обгортці і з «опаленим мозоком».

Ігор Гулик. Ілюстрація: day.kiev.ua