Про політичну долю

Екс-президент Кучма вирішив, що від нього залежить майбутнє Путіна

…На місці Леоніда ІІ я б не ризикував так легковажно розкидатися словами. Навіть у статусі екса, навіть у ролі спеціального представника президента у так званій контактній групі. Розумію, що найліпше спостерігати за процесом з пенсійного узбіччя, але це – винятково у випадку, коли в тебе за плечима – стаж пересічного обивателя, а не людини, яка колись (через посаду, зокрема) насолила багатьом.

Кучма днями заявив, що у Мінську-2 на кін поставлено політичні долі Владіміра Путіна, Ангели Меркель та Франсуа Олланда. Завбачливо вирішивши не вживати усує в цьому переліку Петра Порошенка. «Прорив я бачу в тому, що ми посадили за стіл (переговорів) європейців, Путіна і Україну, що європейці і Путін взяли на себе відповідальність за ті документи, які були підписані в Мінську», - продовжив ЛДК.

У поданій цитаті акцент на слові «ми». Так необережно Кучма ідентифікує себе з усіма представниками контактної групи, у якій, нагадаю, окрім Леоніда Даниловича, Міхаїла Зурабова, Хайді Тальявіні, є ще й представники терористів – Дєніс Пушилін і Владіслав Дейнего. Поблизу помічено також і кума Путіна Віктора Медведчука.

Отож, Кучма має цілком усвідомлювати, що у контактній групі він взявся на «брудну роботу», - тиснути руки бандитам, вести з ними сякі-такі перемовини, що, як свідчать перші дні так званого «перемир’я», йдуть з димом над Дебальцевим, Щастям, в околицях Маріуполя. І, можливо, саме на ньому, - крім ВВХ, звісно, - уся відповідальність за дії «партнерів» у переговорах. З Пушиліна і Дейнего толку, як від цапа молока, - оскільки, що б вони не підписали, все одно остаточне слово за Захарченком. Зрештою, - для цих персонажів участь/неучасть у контактній групі навряд чи стане пом’ягшучою обставиною у майбутній Гаазі.

Леонід Данилович, напевно, добре розрахував усі деталі, перш ніж погодитися на таку, доволі сумнівну як на політика, хай навіть колишнього, роль. Цілком можливо, він розраховує, що мінська послуга стане для нього незабаром своєрідною індульгенцією, якщо ув’язнений Пукач на суді у справі Гонгадзе остаточно пуститься берега і ляпне зайвого. Отут акурат Кучмі варто подумати про власну політичну долю, а не про ВВХ з його європейськими візаві.

Тривога екса пов’язана також і з запопадливістю нового Генпрокурора. Шокін може керуватися якими завгодно мотивами – піару, спокути давніх гріхів, тією ж таки власною перспективою, - але те, що він майже блискавично схвалив ордер на затримання Єфремова, - гучний дзвіночок усім колишнім «елітам». Не тільки регіоналам, які почасти пішли у глибоке підпілля, дехто прикрився мандатами нардепів, ще інші реально втекли у стан ворога, передислокувавшись у Москву. Єфремов, якщо його розговорити, може чимало розповісти про живильний грунт, на якому з’явилися перші паростки диктатури Януковича, - і цілком прогнозовано, фігура Кучми тодішнього постане у цілком очевидному, однак наразі не задокументованому, амплуа – сумлінного доглядача цих паростків.

Шокін, нагулявши апетит, цілком може взятися і за Медведчука. Оскільки – за аналогією зі звинуваченнями, висунутими екс-керівникові фракції ПР, - Єфремов виглядає на тлі цього персонажа ледь не невинним ягням. У всякому випадку, слідчим не варто навіть піднімати свої п’яті точки зі зручних крісел, а знічев’я зазирнути на сайт Українського вибору. І всі докази сепаратизму Віктора Володимировича, закликів до розколу країни, - ось вони, як на долоні. А, не забудьмо, - Медведчук був чи не головним архітектором «кучмізму», системи, яка забрала життя Гонгадзе й інших, системи, проти якої вийшов Перший Майдан, і яка впала під його ударами.

А щодо політичної долі Путіна, - то хай нею переймається сам х…о. Асортимент невеликий – або прецеденти Чаушеску, Каддафі, Гусейна, або Гаага. О, ледь не забув, - ще «куля в лоб». Хоча, як свідчить український досвід, такий варіант політики вважають неприйнятним.

Ігор Гулик. Ілюстрація: blog.poltava.to