Тіньовики

Після «виборів» на окупованих теренах цілком може з’явитися альтернативний «кабмін», ба навіть «президент» Олійник

Кілька днів тому на мережевих ресурсах з'явився доволі цікаве повідомлення про створення Ніколаєм Азіровим «українського уряду у вигнанні». Ми не маємо підстав стверджувати, що прес-конференція «тіньовиків» (бо є претензії назвати «проект» утікачів «тіньовим урядом» задля більшої пафосності) фактом суто медійним, однак її суть і месиджі свідчать пропевні корекції кремлівського плану щодо України.

Йдеться про те, що «Опозиційний блок» (парасолька для екс-регіоналів і почасти комуністів), мабуть, перегляне принципи своєї легальної діяльності, і після «виборів» на окупованих теренах цілком може з’явитися альтернативний «кабмін», ба навіть «президент» Олійник. Такий собі рімейк УРСР у Харкові, куди у листопаді 1917 року з Росії завезли Євгєнію Бош, Юрія Коцюбинського, Владіміра Ауссема і Владіміра Затонского. Однак цього разу «тіньовики» матимуть легальну трибуну – фракцію Опоблоку у ВР.

Слід сказати, що ідея "тіньового уряду" не нова навіть для не надто зрілої української демократії, позаяк ми вже мали прецеденти такого утвору з легкої руки Юлії Тимошенко у час її остаточного розлучення з прем'єром Павлом Лазаренком. Не скажу, що та спроба "тіньовиків" дала відчутні результати, запам'яталася вона хіба яскравими буклетиками на якісному папері зі світлинами "міністрів" і "віце-прем'єрів".

Утім, по-перше, пересічний українець не сприймає серйозно опозиції системної та структурованої. Йому подавай атракцію, заворушення, стяги і промови. Ретельно вчитуватися у альтернативні постанови підпільників він не має ні часу, ні особливого бажання. Тим паче, сприймати викладки на слух, у виконанні народних депутатів. Бо надійнішим каналом для інформування виборців про свої конструктивні ідеї, ніж трибуна у залі на Грушевського, опозиціонери навряд чи володітимуть.

І по-друге. Уявіть собі почуття та емоції обивателя, якому вчорашній представник команди Януковича почне втюхувати звабливі обіцянки, пропонувати веселкові перспективи, при цьому нещадно критикуючи навіть осоружний чинний уряд. Я передбачаю, що у більшості громадян пам'ять ще доволі чіпка, аби повірити тим, хто найбільше спричинився до їхніх нинішніх бід.

А сумнівів, що серед представників "тіньового уряду" ми побачимо, крім уже засвічених, до болю знайомі обличчя, не залишається жодного після побіжного знайомства із програмою Азарова і К. А критеріями, за якими визначатимуть присутність у підпільній структурі визначених осіб слугуватимуть, мабуть, абсолютна відданість імперській ідеї Путіна, тобто реально – апріорі визначена мета повернення України під «омофор» Кремля.

Що ж, прапор у руки, триколор... Тільки чи українським буде збіговисько з колишнього московського готелю «Україна»?  

Ігор Гулик. Ілюстрація: ttolk.ru