Безвихідь Росії

Наївно було б уважати, що варто організувати у Москві свій «майдан», прогнати чинного «царя» з кремлівських палат, і на теренах ерефії розпочнеться розвій демократії

Російською заголовок звучав би яскравіше: «безисходность». Попри те, що Лєц любив стверджувати, мовляв, все минає, навіть найдовша змія, сусідська трагедія, далебі, не завершиться відходом Путіна від влади. Ні природним, ні насильницьким. Наївно було б уважати, що варто організувати у Москві свій «майдан», прогнати чинного «царя» з кремлівських палат, і на теренах ерефії розпочнеться розвій демократії.

По-перше, Росія, як ніхто інший з пострадянських «суб’єктів», мала шанс на схожий сценарій. Після горбачовської відлиги, а особливо після відвертого антикомунізму Єльцина в країну вбухано стільки «зелених» трильйонів, - від розмаїтих фондів, ласих на природні ресурси інвесторів тощо, що не снилися й рецесійній Греції. Годі говорити, що і сама Росія на повну користала з майже монопольного статусу постачальника енергоносіїв у Європу. Тепер питання – невже північніше Хутора Михайлівського ми маємо аналог Арабських Еміратів? Еге ж... Зате у Росії, мов на дріжджах, зріс паразитичний клас дармоїдів, який і своїми статками, і головне – перспективами, - завдячує саме Путіну. Ці люди без особливих на те причин ніколи не «здадуть» вождя, а якщо навіть їм залиють сала за шкіру розмаїті закордонні санкції, статус невиїзних, відсутність на столах пармезану, і вони таки зважаться на палацовий переворот, то це аж ніяк не означатиме кардинального зигзагу російської геополітики. Наступник Путіна, посаджений на трон усмановими, тімченкамі, вексельбергами, потаніними та іже з ними, змушений буде правити за випробуваними лекалами ВВХ.

По-друге, не забуваймо, хто, яка структура, виплекала чинного президента ерефії. Спрут КГБ, маючи найвищого покровителя, за 15 років правління Путіна тільки удосконалив здатність до репродукції обрубаних раніше щупалець. Можливо, за кордоном іноді вже надто демонізують сучасний потенціал внуків Дзержінскаго, однак у самій Росії вони направду можуть насолоджуватися повнотою влади. Однією з перших путінських «реформ», не забудьмо, була ліквідація інституту виборних губернаторів, і на посади того ж таки Нємцова й інших «птєнцов» з гнізда Єльцина ринули справжні «генерал»-губернатори. З резерву КГБ.

Третій момент – історичний. ВВХ дуже добре, мов у шаховій партії, розрахував ціль свого тривалого царювання. Рокіровка з Мєдвєдєвим, зміни до Конституції, - і ось вам півтора десятиліття на олімпі. Ось вам і «діти Путіна», про яких чудово написав недавно опозиційний публіцист Алєксандр Мінкін. Йдеться про те, що по сусідству з Україною виросло ціле покоління, яке й не знало інших правителів, окрім ВВХ. Покоління, якому повсюдно, - у дитсадку, школі, в університеті, на службі, а головно – в родинах, - закладали у мізки думку про месію на троні. Молоді люди, - високоосвічені, «продвінутиє», більш чи менш успішні, - вони, тим не менш, завдячують таким статусом не власним зусиллям, а мудрості і непохитності царя. Того, що звично вітає «расєян» з кожним новим роком, без обличчя якого годі уявити собі телевізійні новини, чиї цитати (хай брутальні і часто безглузді) стали фольклором, чих портрети позирають з етикеток улюбленого російського напою. Цей чинник є чи не найнадійнішим фіксатором путінських ідей. Бо, до прикладу, «совок», про який ми всі говоримо іноді з невиправданою зверхністю, досі сидить на периферії мізків навіть тих, хто реально – через свій вік, - не міг відчути радянських реалій на власній шкірі.

І четвертий аспект – приватний. Закордонні експерти навіть не сперечаються, коли йдеться про особисті статки Путіна. Ясна річ, він - неофіційний король мультимільярдерів. Майже не підлягає сумніву, що у кожній потужній російській компанії певна частка – через афільовані структури – підконтрольна президентові. Хтось мусить це успадкувати, бо навряд чи підстаркуватий правитель забере свої багатства у могилу. Тому цілком прогнозованими виявилися результати журналістського розслідування, про які буквально вчора розповів Олег Кашин. Він знайшов доньку Путіна і спробував довести її причетність до нової грандіозної «пральні» грошей на кшталт сумнозвісного «Сколково». Чим не варіант наступниці? Причому, з властивою ВВХ манічкою величі. Єкатєріна, як у Пєтра Вєлікаго...

Путінізм, таким чином, ще довго блукатиме безкрайніми просторами Росії, - її фатум, її безвихідь (бєзісходность), її ментальна агресія і віроломство. Найтрагічніше, - нам жити з таким сусідом. Хіба нове «Сколково» - «Іннопрактіка» Єкатєріни – всерйоз візьметься за колонізацію МісяцяJ

Ігор Гулик. Ілюстрація: joyreactor.cc