Про захланність

«Ми потрапили у неминучі тенета взаємности, убралися в єдині шати долі, - визнав давно Мартін Лютер Кінг у «Листі з Бірмінгемської в’язниці» - Все, що прямо впливає на когось, опосередковано впливає на всіх. Ми вже ніколи не зможемо жити з вузькою, провінційною ідеєю «чужоземного підбурювача»

У пошуках винуватців скрути найдалі, мабуть, дійшли американці: тамтешні фахівці вже пояснили динаміку економічних показників, розповіли людям про неприпустимість надмірного споживацтва, врешті сказали слово і про захланність певних типів, яка й спричинила крах господарки.

Трішки давніше офіційний представник Білого дому Роберт Гіббс, коментуючи справу мільярдера-фінансиста Аллена Стенфорда, якого звинувачено в шахрайських операціях на суму 8 мільярдів доларів, заявив, цитуємо: «Чи ця справа, чи попередні справи, свідками яких ми стали в останні місяці... Є ті, чия надмірна жадібність вкрала у мільйонів людей їх заощадження і створила ... економічну катастрофу ... у нашій країні».

Тобто першопричиною всіх людських бід є людська недосконалість, а не свідомі вчинки урядів, парламентів, президентів. Зрештою, на верхівці влади теж перебувають, далебі, не небожителі, а учорашні пересічні громадяни, з усіма вадами, побутовим негативом і не надто смиренним ставленням до ближніх.

Така собі «контрпропаганда» на випадок Occupy Wall Street-2. Це, звісно, облуда. «Несправедливість будь-де становить загрозу справедливості всюди. Ми потрапили у неминучі тенета взаємности, убралися в єдині шати долі, - визнав давно Мартін Лютер Кінг у «Листі з Бірмінгемської в’язниці» - Все, що прямо впливає на когось, опосередковано впливає на всіх. Ми вже ніколи не зможемо жити з вузькою, провінційною ідеєю «чужоземного підбурювача».

Якось на інтернет-ресурсі «Західної аналітичної групи» з’явився переклад чудової розмови журналіста Gazeta Wyborcza із архиєпископом Люблінським Юзефом Жицінським. Темою стало старе, як світ запитання про те, чи увійде багатий до Царства небесного? Але у сучасних інтерпретаціях відповіді знаного теолога та клірика вчувається лейтмотив заяви Роберта Гіббса про катастрофічність наслідків скнарості. Жицінський каже, що  «Іуда це для мене проблема не так засліплення грошима, як втраченої ієрархії цінностей. Злом була не стільки його готовність взяти 30 срібляків, скільки бажання дії, яка повинна була, на його переконання, виявитися ефективнішою, ніж Ісус. Іуда – це феномен фальшивого бачення успіху. І я смію стверджувати, що в сучасній культурі найбільшою проблемою є власне манія успіху».

Тепер повернімося до речей ближчих, приземленіших. Відчувши на власній шкірі наслідки захланності тих, кого ми нещодавно із безоглядним пієтетом пропонували на вищі владні посади, чи не потурали ми самі їхній «готовності взяти 30 срібняків» перед вибором дії, яка мала б сприяти добробуту своїх виборців?  Чи що інше, а не «найбільша проблема – манія успіху», штовхає сьогодні найзнаковіших осіб держави на кроки, які межують з нормальною людською логікою, які є апріорі шкідливими не тільки для сучасників, але й, що гірше, – для наступних поколінь? 

У Штатах тепер знайшли поодинокого Аллена Стенфорда, який спробував привласнити 8 мільярдів. А скільки таких «стенфордів» в Україні. Та й цифра озвучена чиновником з Капітолію, мізер. Згадаймо, повідомлення про статки родин українських нуворишів. Світ не стоїть на місці. Тепер слід оперувати сумами вищого порядку…

Ігор Гулик. Ілюстрація: caricatura.ru