Влада меморандумів

 

Мабуть, зайве говорити, куди веде шлях, вимощений добрими намірами. І про те, що диявол починається з усмішки ангела, який бореться за справедливість.

Усі ці прості, навіть банальні речі цілком надаються для характеристики популістського режиму, який опанував владою в Україні 2019 року.

Оскільки фокус з кіношним вчителем Голобородьком виявився вдалим, то чому б не продовжувати у тому ж стилі. Відтак ось уже два з половиною роки маємо владу меморандумів, пустопорожніх обіцянок, які не зобов'язують осіб, що не тільки отримують високі зарплати за кошт платників податків, але, як свідчить хроніка ще наразі живих антикорупційних інституцій, доволі успішно багатіють, доводячи, що в Україні для обраних таки закінчилася епоха бідності.

Для влади головне, - і це особливо рельєфно зауважується зараз, - утриматися в кріслах, скористатися нагодою для того, аби витиснути із займаних посад і можливостей, наданих ними, все по максимуму. А якщо поталанить, - подвоїти перебування хедлайнера Кварталу і відповідно – доступ до державних ресурсів.

Тому політтехнологи з Банкової заповзялися робити з мух слонів, тобто використовувати щонайменший привід для феєричного піару свого патрона. Так було із довгоочікуваним візитом Зе! до Сполучених Штатів Америки, звідки, окрім дебільних фотознімків на кшталт висолопленого язика нью-Мендель, окрім фантастичного марнотратства державних коштів на комфортне і коштовне майже тижневе перебування за океаном, численна делегація не привезла нічого суттєвого. Від слова "нічого".

Офіс президента, звісно, заспамив інформаційний простір реляціями про грандіозну енергетичну перемогу: підписання меморандуму між НАЕК "Енергоатом" і Westinghouse electric (американська компанія, котра займається атомною енергетикою, один із світових лідерів у цій галузі. – Ред.) про спільне будівництво енергоблоку Хмельницької АЕС як пілотного проєкту, а в подальшому – ще чотирьох блоків за їх технологією. Загальна вартість проєкту – до 30 млрд доларів. Однак у різних повідомленнях про цю епохальну подію чомусь гуляють 5 мільярдів доларів (у деяких новинах йдеться про 25 млрд). І ніхто не каже, де і для чого зводитимуть ще чотири реактори, кому планують продавати електроенергію, видобуту на додаткових потужностях. А для чого? Документ називається Memorandum of understanding (меморандум про взаєморозуміння), і таких паперів можна підписати тисячі. Вони ні до чого не зобов'язують, на відміну від міждержавних угод, а у випадку незручних запитань легко відповісти, що "взаєморозуміння" (чи то пак – по-модному – "хімії") не склалося.

Зеленському і його команді не дає спокою зависле у повітрі запитання до Байдена: "Чому ми досі не у НАТО?". В принципі, "найвидатніший лідер" міг би запитати це у свого візаві в Вашингтоні. Натомість після вояжу на береги Потомаку взялися педалювати питання статусу особливого союзника з-поза меж Альянсу. Аж позачергову сесію скликали. І дарма, що навіть послиня України у США Оксана Маркарова застерігала: не робіть цього, панове дилетанти, такий статус просять країни, які й не ставлять собі за мету потрапити у Північноатлантичний блок. Тобто, якщо вже зовсім серйозно, - то "глас волаючого у пустелі", а, радше, імітація прагнень до НАТО, - це цілком усвідомлена, прорахована та інспірована геть неукраїнськими силами гра на… непотрапляння у лави справжніх союзників. Та й у Конституції прописаний євроатлантичний курс. "Ініціативі" ходу не дали, але постає питання: хто ж її інспірував? У відповідь – мовчання меморандумних ягнят…

До слова, про Конституцію. Судячи з останніх заяв віце-спікера ВР Руслана Стефанчука, "зелені" потирають руки, перед тим, як взятися перекроювати Основний Закон на свій, популістський штиб. Хоча, як я вже зауважував, від популізму до автократії – один крок. Що там хоче міняти доктор права Стефанчук – одному Богові відомо, ну, і, очевидно, Зеленському теж. Але спроба переформатувати Україну під парламентську республіку (що передбачатиме вибори глави держави у ВР) – це також шанс на "другий термін" у контексті танучого рейтингу "свого хлопця".

Влада меморандумів і прожектерів через свою популістську природу є хиткою і безперспективною. Тому ще одному "лідерові" – очільнику фантомної "монобільшості" Давиду Арахамії, попри награний оптимізм, доводиться визнавати: "нормальні" люди відмовляються від запропонованих невігласами посад. Якими б медяниками їх не зваблювали, притомні фахівці, експерти, підприємці та менеджери добре розуміють: забруднити резюме записом про колаборацію з популістами, які реально нищать країну, - значить поставити хрест на репутації і подальшій кар'єрі. Хіба ж чесний громадянин погодиться мостити власній країні дорогу до пекла?

Ілюстрація: Павел Кучинскі

Підписуйтеся на мій Telegram-канал