Ірині та Анні
Лист
Автор: Олена Стяжкіна. Джерело:
Український тиждень
Бо всі вони, найманці,
втікатимуть, а впіймані – розмазуватимуть шмарклі по обличчю й ридатимуть,
мовляв, їх обманули. Присягатимуться мамою, ненародженими дітьми, орденами,
купленими в сувенірній лавці, що ніколи не хотіли, просто таке життя. Воно і
змусило.
Їх, тих клятих убивць, насправді давно не існує. Вони мертві. І певними частинами тіла чи голови відчувають свою штучність та відсутність. Їх можна почути, але тільки тому, що смерть завжди звучить однаково. Уся їхня гра полягає не в тому, щоб вибратися з нетрів неіснування. Вона в тому, щоб забрати із собою якомога більше інших, добрих, хороших, відважних. Усіляке живе для них вирок. Тобто живому й не бути.
Їх, тих клятих убивць, насправді давно не існує. Вони мертві. І певними частинами тіла чи голови відчувають свою штучність та відсутність. Їх можна почути, але тільки тому, що смерть завжди звучить однаково. Уся їхня гра полягає не в тому, щоб вибратися з нетрів неіснування. Вона в тому, щоб забрати із собою якомога більше інших, добрих, хороших, відважних. Усіляке живе для них вирок. Тобто живому й не бути.
Далі: тут
Ілюстрація: life.pravda.com.ua
Немає коментарів:
Дописати коментар