Одне, два або три запитання до Правого Сектору

Автор: Олександр Бойченко. Джерело: zbruc

чимало бійців – зокрема й Правого Сектору – воюють сьогодні на Донбасі, демонструючи героїзм, який, без сумніву, ще знайде гідне відображення в нашій літературі. Питання в іншому: чи вважає провід ПС, що проливання своєї та чужої крові автоматично перетворює людей на спеціалістів у галузі літературознавства? А в інших галузях? Чи повинні відтепер, скажімо, професори академій мистецтв і консерваторій разом із художниками й музикантами рахуватися з думкою кожного учасника АТО про абстракціоністську колористику і хроматичні інтервали? Якщо ні, тоді все, запитань більше немає.

Далі: тут

Ілюстрація: zbruc

Против дураков

Автор: Ольга Кокоріна. Джерело: Радио Свобода

если честно – у меня ощущение, что все, что с нами сегодня происходит, есть результат одной и той же проблемы.

Мы все, в какой-то момент, промолчали и молчанием своим позволили. Как у Галича: "Для надежности спрятав глаза..."

И все мы сейчас – Charlie, а в России все мы сейчас – взятые в заложники братья Навального.  Только в одной стране террористы в бегах, а в другой они сидят у власти.

Далі: тут

Ілюстрація: designboom.com

Очеловечить дикаря

Автор: Антон Носік. Джерело: ТСН

Вся нынешняя политика властей ЕС по заигрыванию с кровожадными меньшинствами основана на иллюзии, что их можно цивилизовать. Как только иллюзия рассеется, начнётся соревнование, чей антибиотик сильнее действует, левый или правый. Мишель Уэльбек своими романами лишь приближает этот день. Не надо со ссылкой на него рассказывать, что следующим президентом Франции будет исламист. Дело Уэльбека — поскорей напомнить соотечественникам, что пора тушить этот костёр, покуда не разгорелся. Сегодня его можно потушить не брандспойтами, а одной струёй мочи, и скоро она прилетит в лицо воинам Аллаха.
Далі: тут

Ілюстрація: sites.google.com

Права секта

На «цінностях» войовничого ізоляціонізму нову Україну не збудуєш

Автор: Сергій Шебеліст. Джерело: zaxid.net

Політична риторика ПС і його стрижневої структури ВО «Тризуб» якщо і не нівелює, то суттєво підважує бойові заслуги членів руху, виштовхуючи його на маргінес і позбавляючи підтримки частини суспільства (до речі, партія виступає проти інтеграції України в ЄС і НАТО). Навіть «закінчені» ліберали й переконані західники, які спочатку з цікавістю й обережною симпатією придивлялися до ПС як нової, щирої та некорумпованої сили, нині остаточно позбуваються ілюзій. Адже, виходячи на Майдан, українці справді прагнули свободи (без лапок), а не диктатури печерного націоналізму.

Далі: тут

Ілюстрація: varianty.net

FP: Евразийская мечта Путина закончилась, так и не начавшись

Евразийский экономический союз не вернет России былого влияния в регионе

Автор: Рейд Стейндіш. Джерело: FP. Виклад: Артем Дєхтяренко, Апостроф

В целом ЕАЭС выглядит безнадежно. С Арменией и Кыргызстаном, неохотно идущими на членство, с Беларусью и Казахстаном, активно ищущими альтернативу партнерству с Россией, становится ясно, что ЕАЭС не будет тем геополитическим инструментом, на который надеялся Владимир Путин. Евразийская интеграция должна была стать заключительным этапом возвращения России роли лидера, но вместо этого союз является свидетельством ослабевающего влияния Кремля во внешней политике

Далі: тут

Ілюстрація: gordonua.com

Сибарити і злидарі

«Вільні вибори хазяїнів аж ніяк не скасовують існування хазяїнів і рабів», – написав колись Деніел Белл, і цей його висновок акурат лягає у контекст післявиборчої України. Йдеться не лише про останній, дочасний електоральний акт, а про своєрідну практику, яку застосовують зазіхачі на владні крісла упродовж усіх років незалежності. Для них головне – процес, у якому обов’язково мають бути присутніми несусвітні обіцянки, позірне дотримання демократичних норм і пристойні показники у звіті ЦВК. Наступного ж дня після оприлюднення результатів розпочинається чергова фаза окозамилення своїх же симпатиків, – ті, кому поталанило втрапити до так званої еліти, затягують коломийку про необхідність формування коаліцій, урядів, викидають на спекулятивний ринок новин вістки про підступи опонентів і… повертаються до блаженної амнезії з приводу вчорашніх обіцянок.

Про скасування депутатських пільг і взагалі преференцій, якими цинічно користають усі причетні до вищих ешелонів влади, сказано і написано стільки, що повторювати усе було б марною тратою часу, чорнила і паперу. Особливо мусували цю тему кандидати у майбутню більшість, наголошуючи – оце щойно переступимо поріг парламенту і невідкладно візьмемося за повернення справедливості. Але… Боюся, життя розпорядиться по-своєму, для ухвалення такого закону потрібні будуть зміни до Конституції, а ті, хто їх голосуватиме, матимуть залізне алібі – 300 голосів для «рівності» усіх громадян у сенсі пільг чи їх відсутності немає.
Хоча, – пояснень шукає тільки лінивий. Поза тим, варто акцентувати увагу на доволі цікавій арифметиці, – за нашими підрахунками, у минулому році на утримання апарату Верховної Ради знадобилося 849 млн 778 тис. гривень, Державного управління справами –1,29 млрд грн, Кабінету міністрів України – 2,4 млрд гривень. Цифри, однак, нічого не скажуть пересічному платнику податків, зі скромного бюджету якого і формується ця астрономічна сума. Тож продемонструємо сибаритство влади і злиденність спільноти доволі кричущим порівнянням: бюджет’2014 передбачав, що медичне обслуговування депутатів та їхній відпочинок коштуватимуть 88 млн грн. За деякими підрахунками, на санаторії для вищих посадовців виділяється більше коштів, ніж на сільську медицину...
Про сільську медицину ліпше не говорити, аби не псувати настрій собі й іншим. У моєму рідному селі в останні роки комуністичної влади звели чудову лікарню. Зараз вона перетворилася на руїну, у якій мешкають, здебільшого, перестарілі. Як-не-як, дах над головою, сякий-такий харч. Про лікування тут можна забути, бо, по-перше, медики, що тут працюють, є фактично однолітками своїх пацієнтів, а, по-друге, по найелементарніші ліки слід звертатися до аптеки, витрушуючи останні копійки з жалюгідного пенсійного гаманця.
Головне, – тут є телевізор та радіоточки, – аби ці обділені долею люди часом не пропустили повідомлення про чергові вибори, на яких слід проголосувати за хазяїв життя. Не просто віддати свій голос, а проголосувати «правильно», за тих, хто більше пообіцяє.
Ігор Гулик. Ілюстрація: liveinternet.ru

На добраніч:)

Дж. Каччіні. Аве Марія

Горбачов бачить загрозу повномасштабної війни в Європі

Джерело: Der Spiegel. Виклад: zn.ua

"Війна такого роду неминуче призведе до ядерної війни", - йдеться в уривку з інтерв'ю, яке буде опубліковано в суботу, 10 січня.

"Ми не переживемо найближчі роки, якщо хтось зірветься в цій "перегрітій" ситуації. Я кажу це не просто так. Я вкрай стурбований", - сказав він.

На думку Горбачова, нова Німеччина хоче втручатися скрізь. "У Німеччині, очевидно, є багато людей, які хочуть допомогти у створенні нового дивізіону в Європі", - сказав він.

Далі: тут

Ілюстрація: expres.ua

Диктат нікчемності

Автор: Валентин Торба. Джерело: День

«Найпосердніша з посередностей» - сказала про Сталіна одна відома людина, розкривши не просто суть диктатора, а і його, якщо хочете, метод утримання влади. Це і абсолютно точне визначення Путіна, адже ніщо не залишає по собі стільки руїн, скільки меншовартісне зло. Воно прагне тримати всіх в страху і зробить для цього все. Адже лише страх є базою його влади. Висловлюючись же словами російського класика Чехова: «Де панує страх, там володарює нікчемність».

Далі: тут

Ілюстрація: nnm.me

Стало страшнее и яснее

Автор: Георгій Сатаров. Джерело: Эхо Москвы

Мы еще раз сталкиваемся с важнейшей проблемой: сетевой структуре терроризма противостоят централизованные структуры традиционного государств модерна. Это безнадежно. Это — часть кризиса государства модерна, начавшегося не сегодня. Сетевому врагу может противостоять только сетевой отпор. На то же самое напоролся еще Наполеон в Испании в XIX веке.

Далі: тут

Ілюстрація: informator.su

Украинский МИД ответил на требования Кремля объяснить слова Яценюка

Джерело: Новое время

"С удивлением узнали о намерении МИД России получить реакцию на интервью премьер-министра Украины Арсения Яценюка в МИД Германии. В таком случае Россия должна поинтересоваться мнением и многих других европейских стран, в которых СССР после Второй мировой войны экспортировал тоталитарный режим и где жестоко подавлял любые попытки демократических преобразований, как это было в Будапеште, Праге, Варшаве и многих других столицах так называемого "соцлагеря", - прокомментировал требования Кремля спикер внешнеполитического ведомства Евгений Пербийнис.

Далі: тут

Ілюстрація: dt.ua

У Франції знову захопили заручників

Джерело: 20minutes. Виклад: Українська правда

Нове захоплення заручників сталося в п'ятницю в ювелірному магазині в Монпельє на півдні Франції.

Про це повідомляє французьке видання 20minutes.

Як зазначається, крамниця знаходиться в центрі міста. Наразі вулиці навколо неї оточені силами безпеки. Вебсайт  24Matins стверджує, що наразі заручник один, його утримують двоє грабіжників. Видання Midilibre уточнює, що заручників двоє, обидва - співробітники магазину. 

Далі: тут

Ілюстрація: 20minutes

Исламский реванш?

Автор: Алєксєй Малашенко. Джерело: Эхо Москвы

Большинство политиков и экспертов все еще считает исламский радикализм некой девиацией, излечимым «исламским гриппом». Это не грипп, это вообще не болезнь, это естественная для ислама, самой политизированной религии тенденция. Это реализация комплекса неполноценности мусульманского мира, проигравшего экономическое и политическое состязание Западу. Это, если угодно, попытка «исламского реванша», в авангарде которого идут самые отчаянные, самые дерзкие.

Далі: тут

Ілюстрація: uapress.info

Почему терроризм останется с нами еще на одно поколение

Автор: Дмітрій Бергер. Джерело: Хвиля

Особенность современного религиозного воинствующего активизма состоит в том, что основная его участников не особо религиозны, с точки зрения доктрины их конфессии. Возлюби ближнего своего, подставь другую щеку, воздай кесарю кесарево – расскажите это боевикам Русской православной армии на Донбассе, или, если на то пошло, протестантским оранжистам или подрывникам ИРА в Северной Ирландии. Большинство джихадистов тоже не интересуются Кораном. Вечер перед акциями 9 сентября 2001 года террористы провели в стрип-клубе с выпивкой

Далі: тут

Ілюстрація: obozrevatel.com

Как наступить на горло кремлевской пропаганде

Автор: Юрій Васильченко. Джерело: Деловая столица

По содержанию, конечно, Арсений Петрович выразился не совсем точно. Например, надо было уточнить, что часть Германии - ГДР - находилась под советской оккупацией, а Россия - правопреемница СССР. Так что нечего оккупантам шум поднимать. Зато по форме Яценюк высказался абсолютно правильно. Во-первых, сказал он это для немецкого телезрителя, которому польстил. Польстил он и многим украинцам. Во-вторых, нервная реакция российских политиков нас должна волновать меньше всего. Пусть бесятся. В-третьих, Яценюк наступил на больной мозоль Кремля, который последние двадцать лет выстраивал мифы "русского мира".

Далі: тут

Ілюстрація: УНІАН

Повернутися до найголовнішого

Автор: Фернандо Ґарсія де Кортасар. Джерело: ABC. Переклад: zbruc

Народження Ісуса поклало початок епосі нової людини, вільної людини, яка позбулася своєї безнадії чи фаталізму, здатної протистояти силам природи і більш чи менш примітивним  аналогіям язичництва. Жоден з актів особистого звільнення, які відтоді мали місце в історії, не відбувся у відриві від послання, яке розпочалося тієї ночі. Не існує визвольного дискурсу, вимоги справедливості, проголошення прав чи гуманістичних міркувань, коріння яких не лежали би у тій події. І звісно, не можна нічого зрозуміти у тому, що таке Захід, що таке Іспанія, що таке ми як цивілізація у світі, не шукаючи у тій даті витоків наших цінностей.

Далі: тут

Ілюстрація: zbruc

Триумф провалов

Автор: Роберт Коалсон. Джерело: Радио Свобода

Владимир Путин нарушил существующий мировой порядок, впервые со времен Второй мировой войны с помощью силы изменив государственные границы в Европе. Сейчас уже ясно, что за это придется заплатить высокую цену, и в 2015 году можно ожидать серьезных последствий от предпринятых Путиным действий. В этом году должно окончательно проясниться, оказался ли эффективным разворот российской политики на восток, станет ли Евразийский экономический союз настоящей альтернативой Европейскому, сможет ли российская экономика выдержать падение цен на нефть и продолжат ли россияне поддерживать Путина, если их уровень жизни будет снижаться и дальше.

Далі: тут

Ілюстрація: EPA

Обамі соборність України потрібна більше, ніж Порошенку, Яценюку і Турчинову?

Автор: Ігор Лосєв. Джерело: Радіо Свобода

екс-спікер МЗС України Олег Волошин стверджує, що спочатку Росія збиралася захопити тільки Севастополь, однак коли побачили цілковиту відсутність опору, апетит почав стрімко зростати. Бездіяльність Турчинова-Яценюка надихнула Путіна на «новоросійську» авантюру, бо він небезпідставно сподівався, що такою ж буде поведінка влади в Києві щодо Донбасу, Харкова, Дніпропетровська, Одеси тощо...

Нині ті, хто здав Крим і половину Донбасу, як і раніше, перебувають при владі й навіть не збираються вибачатися і каятися. Не дуже вимагає відповіді від них суспільство. І це не віщує Україні нічого доброго.

Далі: тут

Ілюстрація: zik.ua

Навіщо Путін дратує Меркель новим загостренням на Донбасі

Автор: Тарас Клочко. Джерело: espreso.tv

Підживлюючи вогонь війни на Донбасі, Путін вирішує одразу декілька власних цілей. По-перше, він бентежить незагоєну рану на тілі Україні, змушуючи нашу країну нести людські і матеріальні втрати, та розхитуючи таким чином в Україні і внутрішньополітичну ситуацію. Можна не сумніватися, що очікувана з 10 січня четверта хвиля мобілізації супроводжуватиметься черговими інспірованими ФСБ антимобілізаційними "пацифістськими" акціями.

Далі: тут

Ілюстрація: focus.ua

Запад VS Восток

Автор: Георгій Мірскій. Джерело: ТСН

Приехал в чужую страну – скажи спасибо, что тебя впустили, и живи по местным законам. Не хочешь – вали обратно, скатертью дорога. Так нужно разговаривать. Но что мы видим? Обратную картину. Политкорректность и мультикультурализм привели к тому, что из давнишнего приветствия "Merry Christmas and Happy New Year" слово "Рождество" убирается, из формулы "западная христианская цивилизация" исчезает слово "христианская", а с улиц пропадают рождественские елки. Но это еще цветочки.
Далі: тут

Ілюстрація: evreimir.com

Французький спецназ застрелив терористів. Заручники теж загинули (оновлено)

Джерело: AFP. Виклад: Апостроф

Французский спецназ взял штурмом промышленное здание в городе Даммартен-ан-Гоэль неподалеку от Парижа, где двое террористов удерживали заложника. Оба преступника убиты, заложник освобожден

Водночас під час штурму захопленого терористом магазину кошерних продуктів в Парижі загинули четверо заручників. Про це повідомляє агентство Reuters з посиланням на джерело в правоохоронних органах. Раніше повідомлялося, що в ході спецоперації поліція вбила терориста, ніхто з шести заручників не постраждав. Однак Reuters з посиланням на побажав залишитися невідомим представника правоохоронних органів, пише, що під час штурму загинули чотири людини. Обставини їх смерті не уточнюються. Раніше захопив заручників терорист погрожував вбити заручників, якщо поліція спробує захопити братів Куаши, які підозрюються у кривавий напад на редакцію Charlie Hebdo двома днями раніше. Ці злочинці захопили заручника в друкарні на північ від французької столиці. В ході штурму вони були вбиті, як і терорист у паризькому магазині.

Ілюстрація: grominfo.eu

З історії "гібридної війни"

Автор: Андрій Ільєнко. Джерело: Новое время

У відповідь на ноти протесту уряду УНР з приводу агресії Москви більшовики заявляють, що військ РСФРР на території України немає, а проти Директорії воює армія «українського радянського уряду, який є цілком незалежний». І одразу ж прозоро натякають, що наступ може зупинитися, якщо Директорія УНР проголосить в Україні "диктатуру пролетаріату". 6 січня в окупованому Харкові було проголошено так звану "Українську соціалістичну радянську республіку", від імені якої Москва вела війну проти України.

Нічого не нагадує?

Далі: тут

На фото: червона армія на вулицях Києва, 1918рік. Ілюстрація: calendarium.com.ua

Терорист, який захопив заручників у Парижі, вимагає звільнити підозрюваних у нападі на Charlie Hebdo

Джерело: RTL. Виклад: УНІАН

32-річний Амеді Кулібалі, який захопив заручників в одному з кошерних магазинів Парижа, вимагає звільнення братів Куаші.

Як передає ТСН.ua із посиланням на радіо RTL, йдеться про підозрюваних у скоєнні нападу на редакцію тижневика Charlie Hebdo і у захопленні заручників у п'ятницю.
Далі: тут

Ілюстрація: reuters

Вілла Путіна в Іспанії

Джерело: The Daily Mail. Виклад: Українська правда

Британське видання The Daily Mail повідомило про купівлю президентом Росії Володимиром Путіним вілли в Іспанії, але в Кремлі вважають це "невдалим жартом".

The Daily Mail повідомляє, що Путін купив собі маєток та земельну ділянку у 18 тисяч квадратних метрів навколо нього в іспанській провінції Малага.

Далі: тут

Ілюстрація: The Daily Mail

К Христианам

Автор: Максім Валєцкій. Джерело: Сноб

Убивать нельзя. После этого стоит большая жирная точка. Жизнь священна. Нет оправдания убийству, не вставляйте после этого «но». «Но» не имеет права на существование здесь.

Если Вы христианин, надо не обсуждать толерантность или недопустимость оскорбительных карикатур, а молиться за души убиенных. Не про то говорите. Забудьте предлог «но», он вообще очень вредный.

Далі: тут

Ілюстрація: Сноб

Политика России: отказ или поддержка фундаментализма?

Автор: Лєв Пономарьов. Джерело: Эхо Москвы

Православные экстремисты у нас не подлежат осуждению, а в некоторых случаях получают прямую поддержку государства. Проблема баланса между разными религиями – прежде всего, православием и исламом – для России является одной из основных. Осуждению должен подвергаться экстремизм с любой стороны. Крайне опасна наметившаяся тенденция развития России как православного государства. Это может привести только к способствованию развития радикализма со стороны исламистов и, в конечном итоге, к развалу страны.

Далі: тут

Ілюстрація: uainfo.org

Год как песня

Автор: Дмітрій Орєшкін. Джерело: Ежедневный журнал

По евразийскому календарю 2014 год числился годом Большой Мышеловки. Наступающий же год, говорят астрологи, будет годом Мелкого Пука в Лужу. Впрочем, среди них есть и такие, кто называет его годом Пушного Зверя на Мягких Лапках. Собственно, о чем дискуссия: явление Зверя из полярной ночи вполне может сопровождаться Мелким Пуком со стороны гостеприимных российских властей.

Далі: тут

Ілюстрація: Ежедневный журнал

Путин. 15 лет войны

Автор: Олександр Степанченко. Джерело: inforesist

В 2014 году, Путин «человек войны», до этого времени не знавший поражений, оказался перед лицом надвигающейся катастрофы. Насколько эта катастрофа неизбежна зависит уже только от него.

Далі: тут

Ілюстрація: abnews.ru

Стратегия Т-1000: как Украине переиграть Россию

Автор: Юрій Романенко. Джерело: Хвиля

Наша задача заключается в том, чтобы сделать украинский вопрос внутренним вопросом США. Сегодня Украина является второстепеннным вопросом для США. Наш шанс лежит только в плоскости перехода в первую лигу проблематики для США. На это нужно кидать все ресурсы, вовлекая американские элиты и общественное мнение в украинскую политику.

Далі: тут

Ілюстрація: Хвиля

Чем Ходорковский снова не угодил Путину

Автор: Юрій Васильченко. Джерело: Деловая столица

существует предположение, что и антиисламские призывы Ходорковского, и гнев Кадырова, и трескотня всяких кремлевских подпевал - это игра. Давайте вспомним последние заявления бывшего владельца ЮКОСа. Первое: вернуть Крым Украине не удастся. Говорит как государственник. Второе: готов стать президентом России. Говорит как возможная замена Путину. Третье: журналисты должны рисовать карикатуры на Мухаммеда. Говорит как русский националист, ненавидящий "хачей". Надо отметить, что для исламистов Ходорковский - никто. Они его даже не знают. Не стоит ему бояться и Кадырова. Даже если бы тот угрожал зарезать. "Злой чечен" - из другой песни.

Далі: тут

Ілюстрація: sharij.net

Cуєта суєт

Автор: Тарас Прохасько. Джерело: zbruc

Мені подобається такий стан речей, коли звичаї не надто змінюються за час одного людського життя. Коли те, що відбувається у цьому шаленому світі, надається до розуміння. Тому тепер — тридцять років після екстремізму — я бачу, що все гаразд, що нічого не змінилося, що наш народ хоче святочної ялинки і наш народ забезпечує ялинками тих, хто хоче. Суєта суєт, замішана на смерті якоїсь рослини, убитої за кількадесят років перед тим, як вона могла би себе проявити вповні.

Далі: тут

Ілюстрація: zbruc

Врятуватись без Путіна

Автор: Віталій Портников. Джерело: Lb

Это и есть ответ на вопрос, что может произойти или не произойти в Астане: невозможно спастись вместе с Путиным, договорившись с ним и рассчитывая на его здравый смысл. Спастись можно, только если Путина не будет – а не в случае если он “что-то” поймет и изменит политику. И вслед за Назарбаевым эту истину придется понять и тем западным политикам, кто уповает на здравомыслие российского президента, и тем, кто уверяет, что санкции рассчитаны вовсе не на крах Российского государства, а на взаимопонимание с ним.

Далі: тут

Ілюстрація: politota.d3.ru

Ми повернемося

Автор: Олена Стяжкіна. Джерело: Український тиждень

Ми повернемося додому, а дім прийде до нас. Не через кроки влади, не через смерть Кощея, а тому, що самі станемо сильнішими, не впадемо у відчай, не зупинимося, не повіримо солодким промовам, а далі робитимемо своє. Політичного рішення не буде. Агресора, що скуштував крові невинних жертв, вже не зупинити політикою. Ми маємо перемогти. Зібратись із силами, зміцнити армію і просто припинити боятись. Одного дня прокинутися і зрозуміти: все, тепер ми сильніші, тепер ми можемо.

Далі: тут

Ілюстрація: narodka.com.ua

Культурний фронт і культурний тил

Автор: Андрій Кокотюха. Джерело: espreso.tv

Десять років тому брати Капранови не відкрили, а просто першими озвучили очевидне – чим більше в регіонах бібліотек, тим менше населення голосує за Януковича, Партію регіонів та комуністів

Далі: тут

Ілюстрація: chl.kiev.ua

Прощай, немытая Россия

Автор: Матвєй Ганапольскій. Джерело: ТСН

они уезжают, им нужна не идея, а деньги! Они не хотят вместе с Россией переживать западные санкции и смотреть телевизор, наливаясь праведным гневом к "гейропе". Они не знают слов "стагнация", "валютные резервы", "повышение ставки Центробанка". Просто в магазинах стало меньше ящиков для погрузки, а за уборку снега платят так же мало, но рубль теперь стал вполовину дешевле. И пребывать в России стало невыгодно.
Далі: тут

Ілюстрація: blognews.am

Почему трагедия во Франции – лишь начало

Автор: Володимир Співаковський. Джерело: Новое время

Мир постепенно начинает понимать, кто такие зеленые человечки. Теперь они будут повсюду. Центры эмиссии этих зеленых человечков уже понятны.

Вот уже северокорейские хакеры забрались в Китай и оттуда атакуют веером. Вот и пророссийские хакеры взяли на прицел объекты в Германии. Германия думала, что Европе всё так просто обойдётся. Похоже, что не обойдётся.

Далі: тут

Ілюстрація: sypergenius.livejournal.com

Краще помовчати

Такого невтішного висновку можна дійти, поблукавши інтернетом і начитавшись численних статей, автори яких пропонують власні виходи з того, що маємо в Україні. Діапазон думок – аж надто широкий, аби охопити його у короткому нотатнику. Загальне враження – нам не бракує ні теоретиків, ні практиків, що готові запропонувати розмаїті рецепти. То чому ж їх не чутно у Києві? Чому ідеї, які переповнюють ці світлі голови, залишаються на папері або у віртуальному просторі, без перспективи бути реалізованими?

Не факт, що втілення цих умоглядних міркувань пішло б на користь. Широкі маси – від сільського фільозофа до містечкового реформатора – виявилися схильними до хвороби, яка досі вражала лише столичних пошуковувачів істини. Недуга ця називається політичним гламуром, і саме тому не годиться для пересадження в український грунт. Начитавшись, зазвичай, іноземних книжок про закономірності розвитку демократії, наші доморощені стратеги квапляться прилаштувати тези, викладені там іменитими й не надто авторами, до вітчизняного контексту. Часто забувши про те, що маємо наразі лише ескіз, начерк демократії, спотворений не тільки недавнім совковим побутом, але й елементами модерного феодалізму.
Хтось може заперечити, мовляв, звідки в країні, яка явила світові Майдан, можна вгледіти такий анахронізм. Звідки, – питання не риторичне. Зі села, роль якого у збереженні української ментальності не наважиться заперечити навіть найурбанізованіший „теоретик”. Як інакше, як не закріпаченням, можна назвати ситуацію, коли той, хто бодай теоретично володіє земельним паєм, не може вважатися безробітним, і ступити на поріг районних служб зайнятості йому зась.
Це лише штришок до питання про відповідність нинішніх політологічних схем українським реаліям. Інший стосується масових спроб осмислити, виправдати чи, навпаки, заперечити тезу так званого „перезавантаження держави”. Мовляв, існуюча модель правління себе вичерпала, а, отже, має бути докорінно змінена.
Щодо „перезавантаження”. Воно б нічого, якби сучасну українську державу, починаючи від набуття незалежності, було збудовано на принципово нових засадах. Але ж фактично ми досі тягнемо лямку „розвинутого соціалізму”, – як ментально, так і правничо. Образно кажучи, прилаштовуємо додатковий поверх на горищі 50-літньої „хрущовки”, як це пропонують нам високочолі очільники ЖКГ. Цей наш „соціалізм” вже давно з „розвинутого” перетворився у „стагнуючий”, а влада, – що „кучмівська”, що „помаранчева”, що «постмайданна» – лише наводить на нього лак „гламуру”, підфарбовує його у кольори сучасності, бо всім цілком комфортно правити саме у такій системі координат. Там, де вітрина сяє блискітками демократії, а у підсобці причаїлося кріпацтво.
Ігор Гулик. Ілюстрація: e-reading.me