Можна надривати животи від "інтелектуальних" потуг Давида Арахамії та іншої "зеленої компанії", але від того, погодьтеся не стає легше.
Попри бажання/небажання президента, його парламентського "кварталу", угодовського уряду, напівосвічених міністрів, словом, усієї системи клоунократії чи дилетантури, країна невпинно рухається до справжнього локдауну. Не намальованого прогнозистами з мінздоров'я, які з інтервалом у кілька днів кардинально міняють думку про власні необдумані дії. Як, до прикладу, очільник МОЗу Максим Степанов. 28 листопада він заявив, що "карантин вихідного дня" допоміг призупинити шалене зростання кількості хворих на коронавірусну хворобу COVID-19, а вже 30-го розчаровано - про "безсенсовість" КВД. Справжній цуцванґ, висловлюючись по-шаховому, коли кожен хід лише ускладнює ситуацію.
Метання влади, однак, аж ніяк не зменшують вектора
загального руху – тотальної кризи економіки, колапсу малого та середнього
бізнесів, масових смертей через злочинне ставлення до проблем пандемії,
банкрутства країни. Я не знаю, чим керуються, скажімо, в Офісі президента,
добираючи кадри. При цьому усвідомлюю, що кожен з цих носіїв безцінного
"інтелекту" призначений виконувати певні функції, до того ж не надто
чистоплотні. Візьмім недавній скандал з висловлюваннями заступника глави ОПУ
одіозного Олега Татарова, який заявив про нагальну потребу звільнення чинного
директора Національного антикорупційного бюро Артема Ситника. Це при тому, що
напередодні, 19 листопада сам Зеленський бився в груди перед послами G-7, обіцяючи їм
залишити пана Ситника на його посаді. Мотиви Зе! цілком зрозумілі: заради бодай
візиту (не траншу!) місії Міжнародного валютного фонду в Україну, яка б могла
стати світлом у кінці безнадійного фінансового тунелю, ексблазень ладен віддати
останнє куряче стегенце з маминого "святкового столу". Однак, з'ясовуємо, що заступникові Андрія Єрмака думка боса "по барабану".
Зрештою, як має почувати себе успішний на нинішні часи чиновник, який понад п'ять
років тремтів перед перспективою кримінального переслідування за свої діяння
часів Революції Гідності? І ось нарешті, завдяки "зеленим", цей
нічний кошмар колишнього високопосадового "мєнта", адвоката
"беркутят" вивітрився, і він використовує будь-який шанс надалі
глумитися над досягненнями Майдану. А НАБУ і є результатом однієї з
найуспішніших реформ після перемоги революції.
Реакція самого Єрмака на випад підлеглого була подиву
гідним зразком інфантильності: "ЗаяваТатарова щодо діяльності НАБУ є його
особистою думкою". Атож, Татаров чудово знає, що шеф (Андрій Єрмак. – Авт.) спеціально дав йому високу посаду
і повноваження (до слова, доволі сумнівні з точки зору конституційного права,
як і сама інституція Офісу президента). І Венедіктова прикриває його старі, вже
корупційні гріхи. Бо саме куратор діяльності всіх силових та правоохоронних
органів в ОПУ має забезпечити Зе!режиму невідворотній реванш
"учорашніх". Реванш, базований на юридичних мареннях Андрія Портнова
про "державний переворот" 2013-2014 років, на його маніакальному
бажання загнати "під плінтус", "стерти у порошок"
"бродячі банди "героїв" (такі епітети подибуємо ледь не у
кожному дописі "журналіста" Портнова у його Telegram-каналі). Реванш, запущено самим Зеленським у його
ганебному позові проти волонтерок Марусі Звіробій та Софії Федини, у скроєному
"білими нитками" процесі проти Андрія Антоненка, Яни Дуґарь та Юлії
Кузьменко. До слова, суддя Печерського суду Сергій Вовк, безпосередньо дотичний
до "справи Шеремета" свого часу допоміг Андрієві Портнову
"компенсувати" 7 мільйонів гривень шкоди, буцімто завданої ексглаві
адміністрації Януковича Революцією Гідності…
Портнову, на думку української Феміди і з мовчазної згоди
Зеленського, таки слід "компенсовувати" моральні рани. А ось своїми
недолугими спробами зробити вигляд невтомної турботи про вітчизняних
підприємців, бізнеси яких тихо вмирають під пресом недолугості урядників, наш
"найвидатніший лідер" просто здуває крихти з банкетного столу
олігархів. Аби не заважати тим, хто наживається на кризі та пандемії, нарощуючи
за сприяння влади фінансові активи. Аби, борони Боже, не розгнівити
Коломойського, Ахметова, Фірташа, що суттєво витратилися на перемогу своєї
маріонетки. Задля цього змели все попереднє керівництво НБУ (до слова,
спричинивши неабияке невдоволення того ж таки МВФ). Задля цього заплющують очі
на тотальний терор Коломойського проти державного ПриватБанку (600 справ у
судах!). Задля "дружби, миру, жвачки" перший помічник президента
Сергій Шефір здійснює регулярні візити до приватного маєтку Ахметова у
Кончі-Заспі… Тим часом новини про банкрутство державних підприємств створюють
враження ефекту доміно: Укроборонпром, Південьмаш, Укрзалізниця, Енергоатом…
Хто наступний? А "Буковель" працюватиме навіть у ядерну зиму…
…Жартівники у Фейсбуку не втомлюються прогнозувати
початок, далебі, не інтелектуального, локдауну в Україні. Вони вказують на дату
25 грудня, коли пролунає останній концерт гастрольного турне "Кварталу
95". Але у кожному жарті є частка правди. Вона у тому, що правління
дилетантів, невігласів характерне не тільки гарячковими пошуками виходу з кризових
ситуацій, які дуже часто схожі на броунівський рух. Йому притаманні ще й цинізм
та мародерство. Їх частково можна закамуфлювати "відосіками", по-шахрайськи
відволікти увагу суспільства постановочними "терактами", трішки
потішити публіку безпідставними заявами про вдавані "успіхи" й
"поступ". Але неспроможність Зе! все частіше й частіше вилазить, мов
шило з мішка.
Насправді влада у цуцванґу, вона сама загнала себе у
локдаун. І, підозрюю, за прикладом Путіна, Зеленський та його близьке коло
невдовзі "самоізолюються" у бункері за кількома кільцями охорони. Не
від коронавірусу. Від страху перед реальністю і перед майбутнім.
Ілюстрація: Gazeta.ua
Підписуйтеся на мій Telegram-канал
