Гадаю, всі погодяться зі мною, що саме люди похилого віку
роблять погоду на виборах, і саме їм кілька каденцій українських діячів мали б
бути вдячними за своє політичне довголіття
«Країна старіє», – чуємо ми, коли йдеться про
невтішну демографічну ситуацію і потребу пенсійної реформи. Та попри цю медіа-банальщину,
маємо ще один не вельми презентабельний факт, – країна старіє у рефлексіях на
проблеми старості, старіє у нездатності адекватно реагувати на потреби людей
літнього віку.
Вони завжди були і, на жаль, залишаються
найнезахищенішими перед викликами часу. Природно, – народженим і вихованим минулою
епохою, суспільно-політичною формацією важко пристосуватися до реалій
сьогодення, адже те, що відбувається в країні, геть не вписується у картину
світосприйняття, ба більше, – суперечить усталеним моральним нормам і звичаям.
Людям старшого віку (читай – нашим з вами батькам та дідусям-бабусям) іноді
видається дикою соціальна нерівність капіталізму, адже їм довелося жити в
умовах квазі-соціальної справедливості (хай це була горезвісна зрівнялівка, та
все ж вона бодай позірно робила усіх однаково бідними, а значить, – рівними).
Вони не сприймають раптових злетів «мажорних» юнаків, з осудом ставляться до
казкового багатства навіть середнього класу, уважаючи всіх і вся «спекулянтами»
та ошустами. Їх, на жаль, не зміниш, але, поміркуймо, чи варто це робити? Адже
мине кілька десятків літ, і нинішні 30 – 40-літні потраплять у схожу ситуацію
нерозуміння та несприйняття.
Але… Старі та немічні через свою ж власну
наївність і непристосованість до нового часу є вельми корисними для різного
роду політиків. Як «електоральне м’ясо»… Гадаю, всі погодяться зі мною, що саме
люди похилого віку роблять погоду на виборах, і саме їм кілька каденцій
українських діячів мали б бути вдячними за своє політичне довголіття. Тут мова
не тільки про «лівих», позаяк саме з ними асоціюються виборчі симпатії тим,
кому за 60. Голоси, куплені гречкою, півлітрою, кількома десятками гривень
утримували на плаву представників багатьох середовищ, які пишаються модерними
«ідеологіями» і належністю до престижних політтусовок європейської демократії.
Саме на усталеності поглядів старшого покоління
спекулюють ті, хто щовиборів убивав клин поміж Сходом і Заходом, ділив їх за
дислокацією на барикадах давно минулих воєн, за симпатіями до тих чи інших
вождів. Це робити доволі просто: адже старі рани болять досі, і кинути на них
дрібку солі не потребує зайвих зусиль.
…Коли виконавча служба виносить за комунальні
борги телевізор, який «допомагав» пенсіонерці визначитися із вибором і
«правильно» проголосувати, це схоже на якусь зловісну фантасмагорію, на театр
абсурду, на цинізм державного рівня. Старенькій, звісно, не до снаги втямити
усі хитросплетіння домовленостей із МВФ. Їй би дожити віку спокійно. Так не
дадуть…
Ігор
Гулик. Ілюстрація: nsred.ru
