Схожі прогнози є неодмінною рисою останніх двадцяти п’яти
літ в Україні, і якщо вони живучі, значить, комусь дуже потрібні
Не люблю людей, які тільки те й роблять, що просторікують
про апокаліпсис. Тут не йдеться про вуличних проповідників, -- уникнути
спілкування з ними легко і просто. Мова про публічних осіб від політики, а також
заангажованих у цю справу розмаїтих фахівців: від економістів до астрологів.
Я розумію, що в країні справи йдуть кепсько, що куди не
зиркнеш, усюди купа проблем. З війною, реформами, коли і там, і там правда дістається
якось із надривом, із євроінтеграцією, олігархами тощо… Але, скажіть-но мені,
хіба досі було все, як в раю? Хіба ще недавно не кидали інакодумців за грати з
надуманих причин, хіба не відтинали голови журналістам, не вивозили їх на
«співбесіди» до лісу, не забирали бізнесів, не шугали податковою? Все це було...
І, на жаль, дає рецидиви.
А як же інакше, коли, в принципі, народ змирився, що так
і має бути. Що кожна нова влада пише закони під себе, сідлає силові структури
своїми людьми, здатними виконувати будь-які накази, мовби забуваючи, що час їх
минущий, каденція ж не вічна. Що жодна влада, навіть найдемократичніша, не
любить, коли про неї говорять кепсько, а тому й має зуб на газетярів із
телевізійниками. Що владу у нас розглядають, у першу чергу, як свого роду
підприємництво, бізнес, і ніхто, зауважте, ніхто ще не пішов з тієї влади у
відставку чи за вислугою літ злидарем.
І коли сьогодні волають про ймовірний армагеддон, про
смерть економіки і держави, то, мабуть, не варто кидатися до креденсу за
заспокійливими пігулками. Просто зупинитися і озирнутися на недавню нашу
історію. Щоб зрозуміти, -- схожі прогнози є неодмінною рисою останніх двадцяти п’яти
літ, і якщо вони живучі, значить, комусь дуже потрібні.
Утім, знано
кому. Політичні спритники добре знають, хто властиво є найактивнішим виборцем. Валєрія
Новодворская, російська опозиціонерка і дуже екстравагантна журналістка, колись
написала про те, що маємо на терені екс-СРСР, і її висновок, далебі, не містить
ані згадки про демократію: «Охлократія – це вибір неосвіченої, тупої та
вкрай ліво налаштованої, тобто охочої до халяви більшості, яка нездатна сама
себе прогодувати, не гідна поваги, не цінує свободи, не уміє користуватися
своєю свободою, а якщо користується, то користується у зло».
Ви скажете, -- це ж про Росію, там інші обставини. А якщо
чесно?..
Ігор
Гулик. Ілюстрація: bolshoyforum.com