Ментально
раб, позбувшись одних кайданів, шукатиме нові, і ніколи не зрозуміє того, хто
справді ковтнув повітря свободи
Можна по-різному трактувати
відомий вислів Гавела про те, що «за сталінської
диктатури ми сиділи в клітках, нас випустили — і ми опинилися в джунглях». Утім, доволі вільну
інтерпретацію цієї фрази почули днями у Росії, - країні, де культ Сталіна
алярмово і доволі ентузіастично відроджують останніми роками, а стосунки між
громадянином і державою направду, що не день то адекватніше, укладаються у
Кіплінгову формулу закону джунглів. У «Литературной России» видрукували
рецензію на роман Алєксандра Байгушева «Плач за нерозумними хозарами», причому
автор цього опуса абсолютно щиро намагається виправдати… рабство. Його апологетика
круто замішена на коктейлі з російської непересічності, брутального
антисемітизму, месійності народу-богоносця. Ось лише один зразок його риторики:
«Сьогодні наша культура мусить зробити зусилля і скинути з себе юдейську ману. Вигнати у три шиї всіх, хто торочить про "свободи".
Велика заслуга Алєксандра Байгушева у тому, що він укотре нагадав нам про порожнечу неоюдейського плюралізму і про ту катастрофу, до якої ця ідеологія веде будь-яку державу».
Залишмо на совісті автора його пошуки винних у національній катастрофі
Росії поза межами Росії, - це абсолютно не нова для московської публіки
парадигма, її витоки слід шукати ще у чорносотенництві. Однак апологія рабства,
його гламуризація, спроби ошатно подати його як «командну гру», як «жертву
працівника заради успіху компанії», - це вже, погодьтеся, занадто
навіть для азійської ментальності ерефії. Інша річ, що побут, особливо у
тамтешній глибинці, дає яскраві приклади саме такого укладу трудових (і не
тільки) стосунків між можновладцями та черню. І, до слова, якщо виходити з
відомого визначення імперії як певного зразка трансляції практик на нові
терени, - то на окупованій частині Донбасу маємо характерні саме для рабства
прецеденти. Зокрема, судячи з повідомлень розвідки, у передчутті виборів в
ОРДЛО уперто витворюють власну «політичну систему», заганяючи у стрункі
партійні лави пересічних обивателів. Не бажаєш бути «партєйним», забудь про
роботу…
«Будь-яка нація, яка увірує у
власну непомильність, стане здобиччю демонів», - зауважував Карл Гюстав Юнг.
Власне кажучи, не слід особливо подивляти з того, що маніфест на захист рабства
побачив світ саме у «Литературной России», офіційному рупорові рафінованих
«естетів» імперії. Цей, шанований владою за усіх часів (що Сталіна, що Горбі,
що зараз – ВВП), прошарок діячів культури, путінська пропагандистська машина
перетворила у таких демонів. Вони служили усім режимам вірою та правдою, вважаючи,
що «це
не рабство, це гнучкість і дисципліна, якщо бажаєте, "командна робота",
і саме таким мусить бути моральний зразок праці у Росії» (див. «Литературная
Россия», рецензія Алєксандра Андрюшкіна). Демони на кшталт Охлобистіна,
Бєзрукова, Прілєпіна, Церетелі, Говорухіна etc. насправді є плоть від плоті
незникненного (попри революції, репресії та класові чистки) клану «барінов»,
для яких усі решта – холопи, підніжки і не вартий «викликів історії» пил. І якщо вже відверто говорити про витоки
російського фашизму, то його ідеологами, попри Дугіна, Проханова та іже з ними,
по праву можна вважати і цих одіозних бундючних «барінов» від культури. Вони,
судячи з усього, могли б сміливо підписатися під знаменитим гітлерівським
кредо: "Маса складається з пересічних особистостей, з демократів, але
тисяча сліпих не можуть в сумі дати зрячого, тисяча боягузів – героя, сто тисяч
парламентарів – державного діяча».
Так чи інак моделюючи перспективи постпутінської Росії, мусимо враховувати
чинник новітнього рабства – системи стосунків, за яких зміна лідера аж ніяк не
означає зміни ставлення до нього посполитих. Як до абсолютного монарха,
рабовласника, вершителя доль. Тому не варто плодити особливих ілюзій з приводу
майбутнього українсько-російського порозуміння. Ментально раб, позбувшись одних
кайданів, шукатиме нові, і ніколи не зрозуміє того, хто справді ковтнув повітря
свободи.
Ігор Гулик.
Ілюстрація: Павел Кучинскі
