Головною
актуальною метою кремлівського верховоди є своєрідний апгрейд комуністичної
імперії
Російський (а тепер уже й український) публіцист Євгєній Кісєльов у блозі
на «Эхо Москвы» небезпідставно проводить паралелі Росії зразка 1914-го і Росії
путінської. На підставі таких алюзій він запитує: «Яким буде лютий 2017-го?».
Я б не ризикував зазирати аж так далеко у майбутнє, однак недавні заяви
кремлівського самітника дають певні обриси того, що чекає імперію в осяжній
перспективі. Путін, як на мене, цілком логічно вибудовує свої публічні заяви,
намагаючись підготувати публіку (перш за все, - своїх адептів, яких донедавна
було понад 85 відсотків) до запланованої у Кремлі трансформації країни.
Путін не вигадує велосипед. Він не випадково критикує Лєніна за його
«ліберальність» щодо поневолених націй. Він уважає принцип «самовизначення, аж
до відокремлення» шкідливим, таким, що спричинив «найбільшу геополітичну
катастрофу 20-го століття – розвал СРСР». Путін тому припускає поховання
кремлівської мумії, спричинивши підозри Нєвзорова, що, мовляв, ВВП готує місце
у мавзолеї для себе.
Та жарти жартами, найдоцільніше, мабуть, було б прослідкувати ланцюжок
путінських філіпік, і зрозуміти, що його головною актуальною метою є своєрідний
апгрейд комуністичної імперії. Не знаю, наскільки успішним стане цей проект,
позаяк «в одну ріку не увійдеш двічі». Однак мусимо визнати, що божевільні з
точки зору адекватних публіцистів і політологів ідеї російського вождя, попри
діагнози, стають нашою з вами реальністю.
Що каже Путін? Що завжди залишався прихильником комуністичної та
соціалістичної ідеї. Що не викидав свого партквитка. Що «Моральний кодекс
будівника комунізму» є нічим іншим як марксистсько-ленінською інтерпретацією
Біблії. Зауважмо, що ці мислеформи озвучено Путіним на пленарному засіданні
Всеросійського народного фронту, - коаліції, яка привела «Єдіную Росію» до
прогнозованої перемоги на минулих виборах у Госдуму. Коаліції, у якій
«змішались в купу коні, люди», яка об’єднує довкола пропутінського партійного
монстра розмаїті громадські організації здебільша, патерналістського гатунку
(союз пенсіонерів, організації ветеранів ЗС тощо). Певна річ, для такої публіки
головним мотивом є ностальгія за СРСР, а ідеї комунізму асоціюються, далебі, не
з Лєніним, а з «батьком усіх народів».
Цілком закономірно, що маючи такий електорат, Путін уважав би помилкою не
пограти на суспільних настроях. Українська авантюра спричинила майже цілковиту
міжнародну ізоляцію Росії, отож, як не дивно, розв’язала руки кремлівській ОЗГ на теренах «оточеної
фортеці». Ніщо не вадить учорашнім комуно-кадебістам провадити тут
найекзотичніші соціальні експерименти, мотивуючи їх зовнішніми загрозами,
жупелом національної катастрофи, яка у ватних мізках утілена в можливості
остаточного розвалу Росії. З опозицією Кремль давно поквитався і за Болотну, і
за проукраїнські марші. Жалюгідні залишки нескорених кинуть, як кістку,
Кадирову. А місцеві «капіталісти», які донедавна годували кримінальну путінську
гоп-компанію, нікому не потрібні із замороженими рахунками у західних банках.
Їм дадуть спокій за умови тихої згоди на націоналізацію усіх статків в Росії
(звісно, на користь атєчєства), а депортація за кордон стане для усманових, фрідманів,
вексельбергів тощо найвищою мірою покарання. Бо прокурори знавіснілого Заходу
тільки й чекають на російських vip-підсудних...
Однак наразі все це деталі ніким не підтвердженого путінського плану. Може,
йому не судилося стати реальністю. Однак нав’язлива, неодноразова артикуляція
пронафталінених рефлексій, майже карикатурні, позірно анальфабетичні (зате
зрозуміліші плебсу) путінські вправи довкола комуністичної спадщини є лише
підтвердженням думки, висловленої колись Єжи Лєцем: «Ідею можна докультивувати
до культу». Зрештою, де-факто він вже є. То чи варто вибудовувати ілюзії з
приводу того, яким буде для Росії лютий 2017-го?
Ігор Гулик.
Ілюстрація: svoboda.org
