Кум Путіна представляє... Путіна, тобто виконує за "царя" брудну роботу
Український сегмент інтернету рясніє здогадками та припущеннями про роль
кума ВВХ у переговорах з терористами. Останні воліють ліпити з нього
повноважного представника Порошенка, а вже наші доморощені адепти розмаїтих
теорій змов на підставі голослів’я Захарченка та його ідеологічних бійців
роздмухують історію про тотальну продажність чинної влади.
Я думаю, все значно простіше. У китайців є чудова приказка про те, що «у
намальованої риби завжди одне око». Після того як одіозний і надмір демонізований
антикучмовою опозицією Віктор Медведчук назавжди покинув коридори похмурого
будинку на вулиці Банковій, він направду перетворився на отаку собі
«намальовану рибу», одне око якої постійно зирить у бік Кремля. Можливо, це
трапилося значно раніше, ще у часи сумнозвісної адвокатської практики Віктора
Володимировича, але принаймні тоді, - ймовірно, з міркувань подальшого кар’єрного
росту і надійної версії «прикриття», його невидимі і всесильні патрони
змушували молодого й недосвідченого «глядєть в оба».
Під ударами першого Майдану бурхлива юність найголовнішого кавалера «червоної
троянди» зазнала нищівного фіаско разом із українським варіантом
псевдосоціал-демократії. Не врятувала його і біло-блакитна реконкіста, -
боягузливий і параноїдальний Янукович мав, мабуть, підстави уважати, що
Медведчук – небезепечніший навіть за ненависного Ющенка чи Тимошенко. Отже,
потреба у глибокій конспірації відпала доконечно, і Віктор Володимирович знаний
зараз вже не як помітний політичний діяч (навіть не другої ліги), а просто як
кум Путіна. До слова, Янукович таки мав добру чуйку з приводу підлої душі
Медведчука – так філігранно тицьнути главу держави, як це зробив маргінальний
«лідер» ще маргнінальнішого «Українського вибору» під час помпезних святкувань
1025-ліття хрещення України-Руси міг тільки витончений цинік і, - у певному
сенсі, - моральний садист. Нагадаю, Путін 2013-го проміняв зустріч з Янеком на
якийсь заштатний круглий стіл «УВ».
Та годі історії, хоча, у принципі, вона опосередковано дає відповідь на
далеко не риторичне запитання – кого репрезентує Медведчук на зустрічах з
Ігорєм Плотніцкім, Алєксандром Захарчєнком і «плотвичкою» дрібнішого калібру –
Дєнісом Пушиліним та Владіславом Дейнего? Кум Путіна представляє... Путіна,
тобто виконує за "царя" брудну роботу. Не гоже ж бо «государю», який міряє себе
одним аршином з обамами та різними фрау, розмінюватися на патякання з дрібними
гопниками з Донбасу. Себе не поважати...
А передати інструкції цим марінеткам, які ще мріють про якусь зустріч у
«мінському форматі» - треба. І крім Медведчука зробити це нікому. Бо виконавці
з мандатами народних депутатів від «Опозиційного блоку» більше переймаються
тим, аби двірники під Верховною Радою прибрали подалі сміттєві контейнери у
пленарні дні. Віктор же Володимирович у Києві буває рідко, живе, вважай, у ерефії
(анексованому Криму), і дістаючись Донбасу в об’їзд
через Росію, вже точно не чекає у черзі на Керченський пором.
Словом, Медведчук – «одноока риба» з намальованим у Москві мандатом
путінського кур’єра, який доставляє пошту з Кремля «лідерам» вже майже офіційно
терористичних ДНР/ЛНР. Коли Європа і США, услід за Україною і на її цілком
аргументовані вимоги, прибере зі статусу донбаських бантустанів це недоречне
«майже», Медведчук, мабуть, гірко пошкодує, що дивився на світ не «в оба». Адже
хто захоче спілкуватися з лицедієм, який, - з власної волі чи на прохання кума,
- подавав руку вбивцям? Тим паче, що серед цивілізованого люду кумівство – не в
тренді.
Та й інструкції, мабуть, не знадобляться «представникам» лугандонії. З тієї
ж причини – з терористами ніхто не говоритиме. Якщо, звісно, українські
політики мають надію на продовження кар’єр.
Ігор Гулик. Ілюстрація:
clipnews.info
