Різдво як виклик

Різдво є викликом для кожного із землян, принаймні, тих, хто вважає себе християнами. Воно ламає стереотипи, позаяк Спаситель сам собою є викликом системі координат, у яких живе створений ним же світ

Ми схильні до містифікацій, оскільки недосконалий світ робить вкрай необхідними його бодай інтелектуальні трансформації. Ми, однак, чомусь украй рідко замислюємося над тим, що усталені речі, – звичні, позірно зрозумілі, – сповнені глибоких сенсів.

У 2016-е світ відзначає річницю непримітної, здавалося б, події, – народження у Вифлеємі єврейського хлопчика, якого назвали Ісусом. Відзначає помпезно, але й вже «побутово», бо тисячолітня традиція виробила свої правила святкування, механізувала процес підготовки до цієї дати, уклала кодекси поведінки.

Між тим, Різдво є викликом для кожного із землян, принаймні, тих, хто вважає себе християнами. Воно ламає стереотипи, позаяк Спаситель сам собою є викликом системі координат, у яких живе створений ним же світ. Викликом прагненню до збагачення й комфорту: бо народився не серед царських палат, не на гаптованій золотом китайці, викликом жадобі влади, бо її гідні не ті, хто спроможний купити гетьманські клейноди чи інші регалії, а ті, хто власне здатен зрозуміти потребу змін: особистісних або ж загальних. Викликом, врешті, злидарям, позаяк кожен із них має зрозуміти, що найбільше багатство – він сам – утілення Бога, що найвище за все він мусить прагнути самоповаги і гідного ставлення до себе. Зрештою, це стосується не тільки «убогих», але й усіх.

Ісус, його Різдво, виявилися викликом тодішній спільноті, але воно потенційно залишається ним упродовж двох тисячоліть. Урешті, чи не мав би кожен бодай іноді ставити собі запитання про те, для чого він перебуває на цій землі, що йому дано і для чого це дано? Бо ще одним викликом Ісуса є проповідування вибору. Не готовий план дій, достеменно дотримуючись якого, здобудемо щось високе й недосяжне для недбалих, скажімо, Царство Небесне. А саме вибір: у кожного свій, відповідальний чи ні, усвідомлений чи легковажний, правильний або ж хибний. Яким він був, – дасться чути пізніше, але робимо ми його зараз, щодня, щохвилини, аби відтак дізнаватися, чому наші будні є сірими і невдалими або ж навпаки. І відповідати за обране мусимо також самі, оскільки, скориставшись свободою вибору, переконаний, потребуємо оцінки свого кроку.

Я певен, що лише зрозумівши ці прості формули, ми здіймемося на щабель вище. Відповівши на виклики Сина Божого, станемо досконалішими і гіднішими, принаймні, набудемо безцінного досвіду, який, до слова, також є подарунком Всевишнього.

Тож напередодні 2016-го Різдва зичу усім гараздів і здоров’я, затишку у родинах, добрих та вірних друзів. А ще – здатності відповісти на виклики, сформульовані у Вифлеємі, під сяйвом незабутньої Зорі.

Христос рождається! Славімо Його!

Ігор Гулик. Ілюстрація: dt.ua