У глухому куті, куди Україну за роки незалежності заштовхали
всі її політики, питання інтересів, як, зрештою, друзів і ворогів, є наріжним
Наші політики, коли випадає нагода говорити про великих
державників, полюбляють цитувати великого британця Вінстона Черчілля, мовляв, у
політиці немає друзів та ворогів, а є лише інтереси. Таке
посилання на авторитети є для українських владоможців приводом для серйозного
виразу облич, що, на їхню думку, додає їм інтелекту та далекоглядності. Услід
за «елітою» цю фразу мусолять ЗМІ, відтак вона перекочовує на кухні, «клюмби»,
пенсіонерські лавочки під дверима убогих хрущовок. І там вона додає мовцю
певного шарму, або ж є останнім аргументом у безконечних дискусіях доморощених
фільозофів.
Та коли мова заходить про тих, за кого голосували
особисто, на кого покладали певні надії, зрештою, сподівалися, що саме вони є
уособленням і знаряддям реалізації певних планів конкретного виборця, цю фразу
якось відсувають на маргінес, або ж воліють зовсім не згадувати про неї.
У глухому куті, куди Україну за роки незалежності заштовхали
всі її політики, питання інтересів, як, зрештою, друзів і ворогів, є наріжним.
Не ходить про вихід з того ж таки тупика, -- ні для репрезентантів більшості,
ні для її найодчайдушніших опонентів. Ходить про владу, -- вічний інтерес тих,
хто взявся за політику. Ходить властиво про бізнес, у який нишком-тишком
упродовж двадцяти років незалежності трансформувалася наша державна система. А
саме вона є тим ресурсом, який відчиняє двері перед осяйним майбутнім для
кожного, кого вона сприймає.
Влада є фетишом, влада – інструмент і «дах», влада – то
досконала помпа, якою висмоктують усі національні багатства, влада – каральна
машина для тих, хто чинить спротив. Якби вона працювала на користь громаді, то,
очевидно, що пересічні українці не шукали б щастя деінде, лиш не у себе вдома.
Але, і це найприкріше, і найпарадоксальніше, -- саме
українці обирають собі владу, саме вони сваряться, ледь не б’ються, коли мова
йде про кандидатів, саме вони відтак згадують отой черчіллівський вислів про
інтереси. Ймовірно, аби змінити ситуацію, слід, аби той середньостатистичний
виборець теж взяв його на озброєння, і керувався не симпатіями-фобіями, а
власним інтересом. Звісно, було б ідеально, аби той інтерес не суперечив
інтересу ближнього, громади.
Ігор
Гулик. Ілюстрація: kevorkova.com
