Із кожним роком стає все очевиднішим далекоглядний задум авторів так
званого «Сєргієвского проекта», про який мені вже доводилося писати. Його суть
полягала у тому, що на кшталт давніх монахів-фанатиків на кшталт Сєргєя
Радонєжского, Росія потихеньку створювала мережу «скитів», тобто острівців
лобіювання власних інтересів. Їх діяльність не завжди була публічною, аж ось
лише тоді, коли Москва-ізборская проголосила ідею «русского міра», коли у
Кремлі відданий адепт Дугіна, Проханова та їже з ними Путін вирішив, що акурат
час поламати усталений світолад, вони, - ці щедро фінансовані з кишень
пересічного росіянина, - осередки поступово виринають на поверхню подій.
Причому іноді у зовсім несподіваних місцях.
Кремлівські конспіратори, однак, не є першопрохідцями. За принципом мережі
діють чимало структур сумнівної репутації, серед них найодіозніша – Аль-Каїда,
- нічний жах президентів і начальників спецслужб. Вочевидь, ефективну практику
Бін-Ладена та його послідовників взяли на озброєння московські терористи.
...Путін не поїде в Аушвіц, - поляки не запросили, вважаючи, що терористові
та агресору не місце серед лідерів вільних країн. Навіть враховуючи ту
обставину, що найжахливіший концентраційний табір Третього рейху звільнили
бійці червоної армії, що більшість його в’язнів були полоненими з СРСР. Зате Путін
поїде у Чехію, на форум пам’яті про Голокост. Так
вірний русо- і путінофіл Мілош Зєман рятує обличчя свого патрона.
Путін має намір помпезно відзначити 70-річчя перемоги у Другій світовій
війні. І запрошує на торжества у Москві північно-корейського диктатора Кім Чен
Ина. Навряд чи глави держав-учасників антигітлерівської коаліції зрозуміють
такий жест: їм важко буде пояснити своїм виборцям, як то їх посадили в одному
залі з терористом, який час од часу лякає світ перспективою ядерних ударів.
Зате для ВВХ компанія Великого Наступника і Daejang акурат годиться.
Буквально днями, коли Європарламент проголосував за жорстку резолюцію з
осудом російського втручання в українські справи, з’ясувалося, що мережа «русского міра» сягнула і туди. ЗМІ
цитували «поправки», запропоновані до проекту Європейськими об’єднаними
лівими/Ліво-зеленими Півночі, виявилися банальним копірайтом із промов
«великого вождя» Путіна і зпрес-релізів, нашкрябаних у відомстві Лаврова.
Перед тим політики Старого світу були шоковані аферою Росії з фінансування Національного
фронту Франції Марі Ле Пен. «Ліві» і «праві», ліберали і диктатори, клерикали і
атеїсти, філософи і літератори, - попри свій «європейський, демократичний
шарм», - чимало з них є ласими до російських грошей, водки та ікри на помпезних
кремлівських прийомах.
Звісно, слід визнати, що павутиння мережі, яке боронить і проштовхує
російський інтерес, не виникло лише на підставі новітніх проектів – «Сєргієвского»
чи «русского міра». Чимало фігурантів списку відданих і благонадійних Москві
перейшло їй у спадок від радянсько-комуністичного кадебешного монстра. А
спецслужби країн Заходу після падіння Берлінського муру, а відтак й «імперії
зла», досі перебувають у стані благодатної нірвани, уважаючи, що з російськими
амбіціями покінчено раз і назавжди. Що ж, приклад України Януковича, коли
російський ефесбешний шашіль фактично роз’їв усі силові структури з армією
включно, мав би стати будильником для наївних сучасних джеймсів бондів.
2015 рік стане для щонайменше восьми європейських країн роком виборів. Десь
обиратимуть парламенти, десь президентів. Судячи з розвитку ситуації та
інтенсивного пошуку Кремлем не тільки виходу із патової ситуації в Україні, але
й союзників у справі скасування вбивчих санкцій, можна прогнозувати активізацію
російської «п’ятої колони». Отоді й побачимо, скільки «законсервованих»
проектів підготувала Москва на теренах вільного світу.
Ігор Гулик. Ілюстрація: liveinternet.ru
