На Сході
України посиленими темпами морозять конфлікт, вагітний перспективами тривалого
протистояння
Не знаю, що пили у Сочі Керрі з Лавровим, але закусували, ясна річ,
помідорами з картоплею. Не даремно ж Сєргєй Вікторовіч приволік цю провізію на
цілком офіційну зустріч. Однак цікавішим для нас є не меню двох керівників
зовнішньополітичних відомств, а заяви, зроблені ними після дипломатичних
раутів.
Серед інших звертає на себе увагу різкий окрик керівника Держдепу на адресу
Порошенка. Джону Керрі чомусь не сподобалася фраза українського президента про
те, що Донецький аеропорт (місце, з недавнього часу символічне не тільки для
України, але, маю гадку, для всієї Європи) обов’язково
буде поверненим і відбудованим. Як, - Порошенко не уточнив. Натомість Керрі
побачив у фантазіях союзника чомусь мілітарний підтекст, і порадив «добре
подумати», перед тим як вдатися до силових дій… Можливо, тому, що американський чиновник вважає: «…зараз - критичний момент для того, щоб Росія та
сепаратисти показали свої дії щодо виконання Мінських домовленостей».
Український «голуб миру» утім навряд чи мав на увазі негайний наступ сил
АТО на позиції бойовиків з метою захоплення історичного летовища. Він більше
схильний до дипломатичного вирішення проблем, які, - про це свідчить досвід, - не
надаються до такого способу полагодження. Якщо ж врахувати контекст сказаного,
- то що мав казати Порошенко перед «кіборгами» живими і родинами загиблих? Про
остаточну здачу фортеці?..
Реакція Керрі цілком годилася б, коли б він нагадав своєму візаві пасажі
Дмітрія Кісєльова про «ядерний попіл» чи, зрештою, цілком конкретні дії
російської воєнщини у царині мілітаризації Криму, і намагання перетворити
півострів на нетонучий авіаносець з атомною зброєю. Однак у всіх цих випадках американці
обмежилися вже осоружним «глибоким занепокоєнням».
Випадок у Сочі, - це, так би мовити, епізод великої геополітики, у якій
натяки і наміри можуть геть не збігатися з реальним планом дій або ж
стратегією. Більше того, релятивність подій, а також непевність власного
становища (як у випадку Керрі з його патроном, фактично «кульгавою качкою»)
вносить свої корективи у, здавалося б, досконало вибудувані конструкції поведінки.
Америка назагал не зацікавлена у тектонічних зрушеннях на колись «одній шостій»
земної кулі, тим паче, з ядерною валізкою. Це – зайвий клопіт і
непередбачуваний результат. Хоча, заради справедливості скажемо, що у випадку
України Вашингтон суттєво підправив свою традиційну політику.
Але обурення голови Держдепу може бути спричинене й іншою обставиною, про
яку наразі ще не говорять уголос, але ознаки якої вже важко загорнути в яскраві
папірчики офіційних заяв. Йдеться, як на мене, таки про перегляд кордонів,
тобто реальне відторгнення ДНР/ЛНР від «материкової» України. Люди, які в
курсі, стверджують, що по периметру АТО споруджують фортифікації, які мало
схожі на лінію оборони, радше – на повноцінний державний кордон. Речники ЄС
напередодні Ризького саміту вкотре запевняють Київ у перспективі запровадження
безвізового режиму 2016-го, але за умови надійного кордону з… сепаратистськими
невизнаними республіками. Агов, Арсенію Петровичу, «бронежилет» дірявий… «Лідери»
ж Лугандону щодень плодять фантастичні і неприйнятні для Києва за своєю суттю
«пропозиції» щодо територіального устрою України і її позаблокового статусу,
чим, ясна річ, не сприяють мирному процесові.
Додайте сюди і наміри Луганська провести позачерговий референдум з питанням
про приєднання до Росії, - і картина стане більш-менш зрозумілою. На Сході
України посиленими темпами морозять конфлікт, вагітний перспективами тривалого
протистояння. А, може, воно й на краще? Олександр
Мотиль, до прикладу вважає, що «імплозія Донбасу фактично означає, що той, хто
контролює анклав, є в програші. А оскільки людиною, що володіє анклавом — і,
виглядає, володітиме ним в осяжному майбутньому — є Владімір Путін, то він і
програв. Це знають і Росія, і Україна».
А будь-які натяки на «реванш» мали б адекватно сприйматися архітекторами
цього хитромудрого плану як неприпустимі. Хай навіть сказані задля піару.
Ігор Гулик.
Ілюстрація: moonofalabama.org
