Зе!Команда особливо не "заморочується", шукаючи пояснення своїм провальним крокам і скандальним рішенням. А навіщо?
Найлегше, - і це відомо з давніх-давен, - розповісти про "попередників", які винні у всьому, навіть у невчасних сонячних затемненнях. Ще хтось з антиків сказав, що натовпу властиво приписувати будь-що вині кого завгодно, - тож популісти, які хронічно залежні від настроїв і світобачення власних виборців, користають з цього наповну.
Досі
коло "звинувачених" обмежувалося п'ятим
президентом України та його командою. На завершенні другого року правління
вчорашнього коміка ми досі чуємо про "баригу", "торгівлю на
крові", "свинарчуків" та інших персонажів владної колоди
2014-2019 років. Однак ця платівка виявилася настільки неспроможною та
заїждженою, що вже не впливає на емоційні рецептори інфантильних обивателів, а
репризи-відосики від преЗЕдента на цю тему – не викликають, як колись,
захопленого сміху невибагливої публіки. Радше, навпаки, - саркастичну посмішку
на невдоволених мінах вчорашніх адептів "нових облич" чи
"какойразніци". Так трапилося і з недавнім одкровенням "найвеличнішого
лідера" про те, що, мовляв, до його приходу на Банкову ніхто не займався
проблемою окупації Криму. "Ця страшна помилка сталася не за нас, але нам
її виправляти. Це дуже неправильно, що ніхто не думав про повернення Криму з
2014 року й до мого приходу до влади", - заявив Зеленський керівнику
власного Офісу та очільникам міністерства закордонних справ. Мабуть, Єрмак,
Кулеба та Жовква схвально похитали головами. Зате інші люди, ті, хто власне
живе цією проблемою ось уже сьомий рік, - лише скрушно розвели руками… Бо якщо
вірити Зеленському, то й міжнародних санкцій, спричинених російською анексією
українського півострова, немає… А це, звісно, не так. І санкції реально впливають
на економіку агресора, підточуючи його фінансову та мілітарну потугу.
Недавно
"квартал" з Банкової та його хедлайнер повважали, що одного Порошенка
у ролі "офірного цапа" їм замало. Бо масштаби відверто антидержавних
дій, точніше, навіть спецоперацій, вчинених ними, вимагають заклання усіх, хто
був причетним до влади в Україні упродовж усіх тридцяти років незалежності.
Контраверсійний і, як на мене, недочасний закон про референдум, для ухвалення
якого "ЗЕ-команда" кинула усі зусилля, ламаючи через коліно невдоволених
навіть у власній фракції, мав би продемонструвати, що "свій хлопець"
тримає слово. Коли ж у суспільстві піднялася хвиля справедливої та
конструктивної критики, Зеленський не знайшов ліпшого варіанту, як лише
тотально звинуватити усіх (!) українських політиків у "страху перед
народом". "Знаєте, чому вони так бояться референдуму? Все банально.
Це їхній ключовий страх перед людьми. Це страх перед незворотністю тих змін,
які відбулись у 2019 році. Коли дуже солідні діячі та діячки після десятиліть "царювання"
у високих кабінетах вмить опинилися... без влади та впливу".
Насправді
банальною тут виглядає аргументація президента. А виверт на кшталт "друзі-політики, звикайте. Вам тепер завжди доведеться
враховувати, що останнє слово буде не за вами, а за суспільством", - до
того ж, вкрай цинічним. Бо насправді, і рішення про проведення референдуму, і
головне, - підрахунок голосів, та й імплементація результатів плебісциту, -
залишиться у руках влади. І, якщо вже на те пішло, то Зеленський цим мало
відрізняється від Леоніда Кучми, який заради антиконституційного продовження
власних повноважень затіяв було схожий референдум далекого 2000 року. Ба
більше, - підсадивши на гачок чинний склад Конституційного суду, який, у
принципі, зашкодив тоді ЛДК протягнути всі шість потрібних йому запитань,
Зеленський і Ко по-шахрайськи розв'язали собі руки для майбутніх афер з
плебісцитами.
Апетит приходить під час обіду. Випробувавши метод
перекладання з хворої голови на здорову на українських виборцях та політиках,
сценаристи і виконавці сумнівних реприз спробували вийти на міжнародний рівень.
Кажуть, що
недавнє інтерв'ю
Зеленського інтерв’ю Володимира Зеленського американському "Axios", яке транслювалося на платформах НВО, було
викликане сверблячкою мешканців Офісу президента звернути на себе увагу
новообраного президента США. Звернули, причому, у дуже дивний спосіб.
Зеленський нічтоже сум'яшеся, з натяком на
відповідальність Америки, по-панібратськи запитав Джо Байдена про те, чому
Україна досі не в НАТО. Чомусь йому і на думку не спало, що відповідь на цей
риторизм вже давно прозвучала в документах Держдепу і міністерства фінансів США
про запровадження санкцій проти Андрія Деркача та провладного депутата
Олександра Дубінського, зауважених у співпраці зі спецслужбами також
підсанкційної Росії. До слова, ця відповідь неодноразово транслювалася
американськими чиновниками у їхніх попередженнях Зеленському про токсичність
його патрона – Ігоря Коломойського, якому міністерство юстиції США вже висунуло
серйозні звинувачення, зокрема у відмиванні грошей. Чому це має стосунок до
НАТО? Бо подолання корупції і успішне функціонування антикорупційних інституцій
є однією з передумов просування країни до членства у Північно-Атлантичному
альянсі. Зе!команда, натомість, робить з точністю до навпаки, заплющуючи очі і
на витівки Коломойського, і на "плівки Єрмака", і на справу Татарова
тощо. А ще – нищить антикорупційну структуру, вибудувану все тими ж
"клятими попередниками", до слова, частково й на американські гроші.
Аби
Джо Байден не подумав, що тільки він "винен" Зеленському, той, знову
ж таки, абсолютно не кремпуюючись, заявив, що має жаль на його "попередника"
Трампа. Такий невеличкий жаль. Словом, дотримався стилю…
Ілюстрація з відкритих джерел
Підписуйтеся на мій Telegram-канал
