Після «виборів» на окупованих
теренах цілком може з’явитися альтернативний «кабмін», ба навіть «президент»
Олійник
Кілька днів тому на мережевих
ресурсах з'явився доволі цікаве повідомлення про створення Ніколаєм Азіровим
«українського уряду у вигнанні». Ми не маємо підстав стверджувати, що прес-конференція
«тіньовиків» (бо є претензії назвати «проект» утікачів «тіньовим урядом» задля
більшої пафосності) фактом суто медійним, однак її суть і месиджі свідчать
пропевні корекції кремлівського плану щодо України.
Йдеться про те, що «Опозиційний
блок» (парасолька для екс-регіоналів і почасти комуністів), мабуть, перегляне
принципи своєї легальної діяльності, і після «виборів» на окупованих теренах
цілком може з’явитися альтернативний «кабмін», ба навіть «президент» Олійник.
Такий собі рімейк УРСР у Харкові, куди у листопаді 1917 року з Росії завезли
Євгєнію Бош, Юрія Коцюбинського, Владіміра Ауссема і Владіміра Затонского.
Однак цього разу «тіньовики» матимуть легальну трибуну – фракцію Опоблоку у ВР.
Слід сказати, що ідея
"тіньового уряду" не нова навіть для не надто зрілої української
демократії, позаяк ми вже мали прецеденти такого утвору з легкої руки Юлії
Тимошенко у час її остаточного розлучення з прем'єром Павлом Лазаренком. Не
скажу, що та спроба "тіньовиків" дала відчутні результати, запам'яталася
вона хіба яскравими буклетиками на якісному папері зі світлинами
"міністрів" і "віце-прем'єрів".
Утім, по-перше,
пересічний українець не сприймає серйозно опозиції системної та структурованої.
Йому подавай атракцію, заворушення, стяги і промови. Ретельно вчитуватися у
альтернативні постанови підпільників він не має ні часу, ні особливого бажання.
Тим паче, сприймати викладки на слух, у виконанні народних депутатів. Бо
надійнішим каналом для інформування виборців про свої конструктивні ідеї, ніж
трибуна у залі на Грушевського, опозиціонери навряд чи володітимуть.
І по-друге. Уявіть
собі почуття та емоції обивателя, якому вчорашній представник команди Януковича
почне втюхувати звабливі обіцянки, пропонувати веселкові перспективи, при цьому
нещадно критикуючи навіть осоружний чинний уряд. Я передбачаю, що у більшості
громадян пам'ять ще доволі чіпка, аби повірити тим, хто найбільше спричинився
до їхніх нинішніх бід.
А сумнівів, що серед
представників "тіньового уряду" ми побачимо, крім уже засвічених, до
болю знайомі обличчя, не залишається жодного після побіжного знайомства із програмою
Азарова і К. А критеріями, за якими визначатимуть присутність у підпільній
структурі визначених осіб слугуватимуть, мабуть, абсолютна відданість
імперській ідеї Путіна, тобто реально – апріорі визначена мета повернення
України під «омофор» Кремля.
Що ж, прапор у руки, триколор...
Тільки чи українським буде збіговисько з колишнього московського готелю
«Україна»?
Ігор
Гулик. Ілюстрація: ttolk.ru
