Нам так
дуже легко й комфортно – просто заявити: «мене обдурили», і сидіти каменем, не
поворухнувши пальцем, щоб не бути ошуканим наступного дня
Мені іноді спадає на думку, що ми всі разом з якоюсь непритаманною нам досі
запопадливістю взялися спростовувати тезу, висловлену свого часу 16-м
президентом США Авраамом Лінкольном: «Можна обдурити одну людину багато разів,
можна обманути велику масу людей один раз. Але ще нікому не вдавалося обдурити
велику масу людей багато разів поспіль».
Ми даємо себе дурити.
Це – перша й головна причина усіх бід, які чигають на кожного індивіда
зокрема і на спільноту загалом. І ніхто нам не зарадить, – ні власний месія, ні
Вашингтон (той, що президент), ні Папа Римський з Вселенським патріархом укупі,
ні Росія, ні Гондурас. Ми не хочемо зарадити самі собі.
Бо звикли жити одуреними, і черпаємо у глупоті такої ситуації натхнення для
невпинних жалів, зітхань, розведення рук. Нам так дуже легко й комфортно –
просто заявити: «мене обдурили», і сидіти каменем, не поворухнувши пальцем, щоб
не бути ошуканим наступного дня.
Друга причина наших з вами проблем – лінощі розуму, який ми ладні докладати
до усього, що не вартує активних порухів сірої речовини – як насолити сусідові,
як допекти тещі, як відкараскатися від роботи, – але в жодному разі не до того,
щоб захистити себе від брехні.
Нам дають у руки Конституцію з викладом усіх наших прав і вольностей, а ми
воліємо слухати коментарі, інтерпретації, казна-звідки і казна-ким переписані
тлумачення, – бо так легше. Завжди можна знайти крайнього – мовляв, казав же ж
такий-то ім’ярек (народний депутат,
президент, цілитель, тітонька в автобусі), а я й повірив…
Нам пишуть, що водоканал, жеки, теплокомуненерго займаються махінаціями,
призначаючи тарифи зі стелі; ентузіасти ходять за нас у суди, аби ті
необґрунтовані тарифи скасувати; нам повідомляють, що їх вже скасовано. А ми й
надалі платимо суми, вказані нам у писульках, і навіть коли за нас заповнюють
заяву на перерахунок переплачених нами ж грошей, ми сидимо по хатах, міркуючи,
що так воно ліпше.
Навіть коли чиновникам набридає нас дурити, ми активно беремося за
самообман. Переконуємо себе та інших, що у цій державі (яка, до речі, успішно
дає собі раду за наші з вами податки) нічого не змінилося, що тут – забута
Богом пустеля, що пробувати на цій землі будувати, – не кажу рай, просто нормальне суспільство, – велика
ілюзія. Але це – неправда, точніше, не вся правда, оскільки є купа ближніх, що
таки зуміли пробити глуху стіну, спробували подолати інерцію і облуду, і таки
живуть по-людськи.
Я досі не можу второпати, чого шукають по європейських нужниках і багатих
передпокоях міцні, здорові, освічені українці? Чому, до прикладу, мій знайомий,
який після поневірянь у Португалії, де отримував по 600 євро, щомісяця надсилаючи половину сім’ї,
не всидів в Україні, де йому пропонували 450 за чисту роботу за фахом і поруч з
родиною? Теща заїла, комунальні негаразди відлякали?
Якось мене вразила одна фраза, вихоплена з потоку телевізійної жуйки. Мова
йшла про українських скінгедів, які беруться захищати права автохтонів на
теренах України. І раптом журналіст за кадром риторично запитав: а чому цим
молодикам не гріє перспектива поїхати боронити права українських заробітчан,
гнаних і принижених, за кордонами? А й справді, – чому?
А тому що тут, у середовищі, просякнутому брехнею влади і самообманом
обивателя, дуже зручно підігрувати настроям вічно ображеного,
несамореалізованого громадянина. Серед потоків неправди він легко повірить, що
його головним ворогом є москаль, мурин чи азієць. А відважні хлопці, які у
своєму житті не заробили самотужки ні шеляга, проїдаючи батьківську зарплату,
набивши писка інородцю, виглядатимуть захисниками нації. А коли їх посадять до
цюпи, – то й узагалі національними героями.
Я не маю певного рецепту, як нам побороти цю недугу олжі. Його не має
ніхто. Президент, що присягав на євангелії про одне, а чинить геть інше;
депутати, що відверто дурили публіку, доведену до передвиборчого ражу; судді,
які обертають законом, як дишлом…
Може, зробимо це без них.
Ігор Гулик.
Ілюстрація: anekdot.ru
