Вимушена затримка рятувального
літака у далекій Індії через якусь там детальку – то надзвичайно-звичайна подія
типового для України масштабу
Український (і не тільки) сегмент інтернету кишить повідомленнями, кпинами,
версіями та іншою інформацією про пригоди Шкіряка і злощасного Ил-76 у Делі.
Особливо кумедними, - якщо вилучити з цієї історії трагізм ситуації, у яку
потрапили ті, хто хоче порятунку і кого мають намір рятувати, - виглядають
маневри оборонного відомства, що умудрилося надіслати до Індії несправну (не
ту?) деталь, аби Ил таки дістався до летовища Катманду.
Я б, мабуть, не торкався цієї теми, позаяк не маю звички писати про те,
чого не знаю достеменно. Отож, напишу про те, що доводиться споглядати на
власні очі, у власному місті.
Чим ситуація з рятувальною місією до Непалу відрізняється від типової для
мого рідного мікрорайону НП, яка має здатність повторюватися із подиву гідною
частотою кілька разів на рік? Щоразу тут прориває водопровідну трубу, і
довколишні мешканці втішаються видовищем рукотворного ставу. Трафунок, ще раз
наголошу, систематичний, до того ж прорив, зазвичай, відбувається там, де ще не
встигли постелити новий асфальт після минулої такої ж оказії. Мабуть, із водоканалу
сюди щоразу доставляють неякісну деталь чи що там треба, благо, недалеко, і не
доводиться гнати повітряний лайнер за тридев’ять земель...
У тому є своя дивна логіка – роботи виконано, наряди закрито, всі при ділі
і при зарплаті. Не тільки замурзані робітники-аварійники, але й пан начальник.
...Коли в Ожидові трапилася залізнична троща з витоком отруйного аміаку, на
місце події прибув напівживий від спожитого алкоголю генерал Кузьмук. І бовкнув
на камеру таке, за що серйозного державного мужа мали б одразу доправити до
найближчої буцегарні. Він порівняв ожидівську пригоду із Чорнобилем. І нічого.
Кузьмук, знаний не тільки з Ожидова, але й після «вдалих пусків» ракет по мирних
Броварах, досі, мабуть, на свята одягає генеральський мундир. А ви про Шкіряка
із тренеркою розводитеся!
Смердюча тоді трапилася історія, і, далебі, не через викид в атмосферу того
аміаку. Ще смердючіша, - бо кількарічна, - триває у Львові. У шляхетному пориві
відремонтувати усі дороги перед Євро’2012 місцева адміністрація з теперішнім
номером 50-м у списку «Самопомочі» на чолі зруйнувала спеціальні люки, які
унеможливлювали відчутну для носа концентрацію ароматів львівської каналізації.
І тепер, щойно місцева погода запрагне змін, у європейському Львові краще не
дихати. Ні місцевим мешканцям, ні туристам. Кого тільки не призначали
цапом-відбувайлом – тільки не тих, хто нехлюйськи виконав роботу і, ясна річ,
не тих, хто «закривав наряди».
Отже, вимушена затримка рятувального літака у далекій Індії через якусь там
детальку – то надзвичайно-звичайна подія типового для України масштабу.
Шкода тільки, що відстані, митниці, прикордонні служби завадили волонтерам
взятися за справу. І я чомусь переконаний, що земляки, яких зла година застала
у Непалі, вже були б на батьківщині і звідси споглядали б на подвиги головного
рятувальника в Делі.
Але, даруйте, не можуть волонтери, хай навіть найініціативніші, замінити
нам всі міністерства, парламент і президента. Усіх міських голів, начальників
жеків, нетверезих сантехніків... Їх, волонтерів, звичайно, варто брати на
роботу у ці структури, аби бодай трохи розтормосити сонних від неробства і
безвідповідальності чинуш. І платити активістам належну зарплату. Принаймні,
тоді знатимемо, куди йдуть наші з вами податки.
Утім, що робити там, у Делі, Шкіряку? Він, може, авіамеханік чи
бортінженер, чи все-таки урядник? Мабуть, те, що колись робив Ющенко, власноруч
перед телекамерами з лопатою гасивши пожежу на Херсонщині. Тоді
«надзвичайником» був Нестор Шуфрич. Він більше до парламентських бійок
надається, ніж до бранспойнтів.
Тож я прихильник того, що радив Фазіль Іскандер: «Чим гірший державний устрій, тем більше ми про нього думаємо. Чим більше ми про нього думаємо, тим менше ми займаємося своїм ділом. Чим менше ми займаємося своїм ділом, тим гіршою є держава...».
...Кажуть, що українців з Непалу заберуть чартером. Цікаво, чия компанія з
волі уряду покладе собі до кишені несподіваний куш? Адже і тут не обійшлося,
мабуть, без особливого сприяння...
Ігор Гулик.
Ілюстрація: poltavska.info
