Чому у війні з Україною програє
не тільки Путін, але й Росія?
Гадаю, у кожного знайдеться по кілька варіантів відповіді на це запитання і
цілий набір аргументів для підставовості своєї версії. Для когось запорукою
перемоги є зусилля українського війська, яке фактично постало з
постянуковичівської руїни, мов Фенікс з
попелу. Для інших – підтримка міжнародної спільноти, санкції Заходу, рахітичний
стан російської економіки. Словом, говорити – не переговорити.
Але для мене особливо показовим видається один скромний, на перший погляд,
факт із учорашньої новинної стрічки. Польський Сенат рішуче і категорично
відмовився засудити спільно із Росією історичну спадщину ОУН-УПА. Спікер Богдан
Борусєвіч прямо пов’язав зростання популярності «бандерівців» та ідеології
радикального українського націоналізму з актуальним моментом російської
агресії.
Це, попри будь-які компліменти, революційний зсув у політичній практиці
наших сусідів. Утім, - це і привід для ревізії оцінок українських президентів,
яким доволі часто діставалося на горіхи за політику «примирення і прощення».
Особливо, в Галичині, мешканці якої, з одного боку, були в різні часи і через
різні обставини, базовим електоратом для Кучми, а відтак Ющенка, але не могли
вибачити їм «колаборацію перед поляками».
Два роки тому українсько-польська дискусія про спадок ОУН-УПА сягнула
апогею у контексті річниці так званої «волинської різні». Тоді польський сейм
розколовся у питанні про визнання цієї трагедії «геноцидом поляків». Ситуація
направду балансувала на фатальній межі, переступивши яку, дві сусідні країни
відтак опинилися б у стані конфронтації та ворожнечі. І що цікаво: 2013-го з’явився на світ Божий документ, аналогів якому не знає
світова практика. 148 народних депутатів тодішньої Верховної Ради України
(членів фракцій Партії регіонів і КПУ) звернулися до польських колег з
пропозицією визнати «волинську різню» геноцидом поляків. Якщо хтось досі мав
сумніви у тому, з якого центру надійшла така вказівка «хохляцьким холуям», то
тепер, порівнявши її з учорашнім російським закликом до Сенату, цей легковірний
мав би позбутися останніх ілюзій.
За два роки маємо геть іншу ситуацію. Змінилася Україна і українці.
Змінилася Польща і поляки. Не тільки у сенсі активного спільного спротиву
російській агресії. Але, як мені здається, у поступові на шляху переоцінки
цінностей та історичного спадку. Ми, - разом із західними сусідами та
союзниками, - стали європейцями у ставленні до історії, відкинули давні
практики «жити минулим» і спробували «жити нинішнім і майбутнім». Прокляте
«вчора», яким досі маніпулювали вороги і недоброзичливці, яким послуговувалися
політичні шахраї і відверті агресори, стало просто уроком, добре вивченим,
сповненим застережень, але аж ніяк не керівництвом до дії зараз, вже. І завтра
теж - ні.
Між тим, на північ від Хутора Михайлівського, у країні, яка донедавна викохувала
ілюзію про наддержаву, саме минуле стало інструментом управління мізками
мільйонів. Настільки зручним інструментом, що 90 відсотків росіян втрапили у
ментальну пастку, про яку відчайдушно написала Марія Стєпанова на Colta.ru. «Ця зачумленість
минулим, - зауважує вона, - не схожа на жодну з відомих мені недуг, і вона
потребує аналізу та лікування. Нездатність
розташувати між собою і минулим холод бодай якоїсь відстороненості, відсутність
дистанції і навіть бажання дистанціюватися від того, що вже відбулося,
уможливлюють дивні трансмутації. Коли минуле і сьогодні співіснують з такою
інтенсивністю, майбутнє робиться непотрібним – і найбільше нагадує сповзання в
Аїд».
Саме така світоглядна пастка зумовить нищівну поразку не тільки Путіна і
путінізму. Вона позначиться на персональних долях тих, хто хвацько і
беззастережно прийняв запропоновані кагебістською клікою правила гри,
розраховуючи на сумнозвісні російські «авось» і на «шару». Ця зарубка мулятиме
не тільки тим, хто щойно передчуває перспективу затяжної постімперської
депресії, вона дасться взнаки поколінню, змушеному «вигрібати з Аїду», вчитися
жити, як нормальна нація, - не у минулому, а нині і завтра.
Ігор Гулик.
Ілюстрація: ukrmirnews.blogspot.com
