Кон’юнктура та угодовство – риси, на жаль, не тільки
численного чиновництва. Вони притаманні й політикам, які про людське око
люблять хизуватися непохитністю принципів і міцністю ідеологій. Однак, – що
ідеологія чи цінності, порівняно з „кешем”, з можливістю причаститися з
дармової годівниці?
Хвилеві інтереси передбачають хвилеву політику. Остання аж ніяк не може
бути характеристикою державців, виходячи з відомої формули про те, що вони,
перш за все, думають про країну. В Україні цей постулат не годиться взагалі,
оскільки категорії „країна” і „держава” у нас – зовсім різні, іноді навіть
діаметрально протилежні. Бо країна, – себто ми з вами, – живе собі у своєму
вимірі, ставить перед собою певні завдання, плекає певні ідеали і сподівається
на здійснення певних мрій. Держава ж, точніше, її уособлення в конкретних
інституціях – парламент, уряд, Президент, митниця, податкова, МВС etc., – то інший, паралельний світ, який не бажає знатися з
країною, у сенсі зважати на наші з вами проблеми. Їхній світ витворений з
міфів, з політтехнологічних схем, зі стратегій пожирання опонента. Він
позбавлений реальної перспективи, оскільки перебивається з дня на день,
міркуючи, що саме так і треба.
Чиновницька рать у стані постійної бойової готовності, який вже передбачає
нетерплячку очікування: підступів протилежного табору, можливих реакцій на
власні провокації, а головне – виборів будь-якого гатунку. Вибори для цієї
когорти є свого роду ставками у букмекерських конторах, для міністра чи навіть
начальника ЖЕКу головне тут, – не помилитися з вибором, вчасно засвідчити
лояльність до перспективного кандидата
чи політичної сили, а вже потім, коли ті здобудуть бажане, – відірватися,
послуговуючись патронатом „начальника”. Тут чимало невдах, що ж, не всім дано
передбачити „світле майбутнє”, особливо в умовах вітчизняних політичних
розкладів. Такі „необачні” змушені перебиватися на маргінесі, аж поки доля не
підкине їм ще один шанс...
Кон’юнктура та угодовство – риси, на
жаль, не тільки численного чиновництва. Вони притаманні й політикам, які про
людське око люблять хизуватися непохитністю принципів і міцністю ідеологій.
Однак, – що ідеологія чи цінності, порівняно з „кешем”, з можливістю
причаститися з дармової годівниці? Фата моргана, привид, – не більше. Їх же не
візьмеш у долоні, тим паче не покладеш у кишеню чи на банківське конто...
Проблема полягає у тому, що справді ніхто й ніколи з тих, кому власне й
доручено тільки над тим міркувати, не знав конкретно, до чого він прагне.
Одиниці у цій країні і державі усвідомлюють у принципі власні надзавдання. А
переважна більшість живе „станом на сьогодні”. Нині провалили неугодний для
групи товаришів закон, – ну й добре. Нині підсунули свиню „воріженькам” зі
сусіднього відомства, – чудово. Нині вони „опустили” нас, –нічого, буде новий
день, буде й харч. Все одно задарма, все одно не з власного гаманця. Станом на
сьогодні все ок.
Ігор Гулик. Ілюстрація: Алєксєй
Мєрінов
Немає коментарів:
Дописати коментар